«Радянська влада зривала наші акції»: інтерв’ю з головою управи «Народного руху» в Полтаві

У подкасті «Стара Полтава» голова управи «Народного руху України» Ганна Кіященко розповіла про те, як «рухівці» в обласному центрі просували ідею незалежної України в кінці 80-х та на початку 90-х років.

На той час Ганна Кіященко працювала у селі Розсошенці в геофізичній експедиції. Жінка розповідає, що перший проукраїнський мітинг в Полтаві відбувся у 1988 році, його організував Центр громадських ініціатив, а пізніше з’явився «Народний рух»:

«Я на першому мітингу не була, прийшла на другий. Але це все було про те, що відбувається в Радянському Союзі, в Україні. Про те, що Комуністична партія не здатна надати людям те, що вони хочуть: нездатна надати нормальний рівень життя. Що в нас процвітає партійна номенклатура, яка у своїх розподільниках отримає різні товари й продукти харчування, а решта людей це як би так — за залишковим принципом.

Говорили про те, що нам потрібно змінити керівництво, бо не може існувати держава в якій є одна партія і вибори проходять: один кандидат на депутата сільської ради, один кандидат на депутата міської ради. Тобто партія висувала одного кандидата, потім затверджувала його і тоді вже всі повинні були прийти за нього проголосувати. І добивалися того, що там ледь не 90% людей повинні були прийти, тому що радянській владі треба було показати лояльність людей до цих кандидатів.

І ми виступали, щоб були демократичні вибори. І в жовтні 1990 року ми говорили про те, що повинні будувати незалежну українську державу.

На перший мітинг прийшло дуже багато, бо він був у центрі Полтави в Корпусному парку: десь тисяча людей, можливо і більше. Тоді ми не робили оголошень ні по радіо, ні по телебаченню. Це були оголошення «з рук в руки» чи десь на стовбах, або у поштові скриньки кидали.

Починаючи з 1988-1989 років, тим людям, які приходили на ці мітинги, ми їм розповідали і про Українську народну республіку, і про змагання під час Полтавської битви Мазепи з Петром I.

Мітинги у нас були не щотижня, але кожного тижня збиралися у Сонячному парку і просто між собою спілкувалися і ми вирішили: оскільки хочемо, щоб була українська незалежна держава, то ми повинні всі переходити на українську мову».

Ганна Кіященко розповіла, як телефони полтавських «рухівців» прослуховував радянський Комітет державної безпеки:

«Часто керівників, які писали заяви на проведення мітингу, викликали до суду та штрафували, бо не надавали дозволи на організацію акцій.

Багато людей було, які за завданням того ж КДБ або партії до нас приходили на мітинги, щоб стежити за тим, що ми робимо. Потім деякі акції, які ми планували — нам зривали, бо поки ти їдеш з дому до центра, то по дорозі могли схопити та відвезти у міліцію на 3 години. Тоді можна було на 3 години затримати без пояснень — просто перевірка документів. От тебе потримали і вже закінчилася акція. А як прослідили: по телефонних розмовах — прослуховували».

Активісти «Народного руху» та товариства «Просвіта» першими встановили український прапор на одній із будівель в центрі Полтави — це відбулося майже за рік до проголошення Незалежності України.

«Коли ми дійсно вже підняли прапор — це було 27 вересня 1990 року на будівлі кінотеатру Котляревського. Спочатку хотіли встановити щоглу біля Котляревського і на ній повісити цей прапор, як зазвичай прапори вивішують.

Але ж і міліція і влада комуністична, вони звичайно не хотіли цього допустити. Щоглу викрали, але люди все одно прийшли і ми тоді перекрили рух тролейбусів — дуже багато людей було і вимагали, щоб повернули щоглу, яку нам звичайно не повернули і тоді ми вирішили, що вивісимо прапор України на будівлі кінотеатру Котляревського. Звичайно він там недовго висів — його прибрали.

Ну а вже потім, коли була проголошена Незалежність України, то тоді до нас в «Рух» почали бігати керівництво з обласної ради, із міської ради, із військових частин й просили продати українські прапори, бо їм не було де їх взяти», — каже голова управи «Народного руху».

Також Ганна Кіященко згадує, яка була політична ситуація у Полтаві під час розпаду Радянського Союзу:

«Комуністи теж зрозуміли, що їм вигідно підтримувати незалежність України, бо вони будуть незалежними керівниками й не будуть «на побігушках» у Москви та стануть господарями. Так і було: не «Рух» же прийшов до влади, до влади прийшли ті комуністи, які на той час сиділи скрізь у міськкомах, парткомах тощо. Тобто в нас тоді співпали інтереси людей, які були за незалежну Україну та комуністів.

На перші вибори Президента України в нас був кандидат від «Руху» — це В’ячеслав Чорновіл: він отримав по Україні десь 23,5% і по Полтаві десь такий самий відсоток.

А Верховна Рада у нас була обрана до незалежності: ті депутати вони просто перейшли вже у незалежну державу. Також були мажоритарні вибори і звичайно, що тут номенклатура партійна доклала дуже багато зусиль, щоб представники «Народного руху» не перемагали на жодних виборах. І єдина наше досягнення було — в міську раду 2 чи 3 депутати були оборані від «Руху».

До Верховної Ради звичайно не було обрано кандидата від Полтавщини, бо знову ж працював принцип: на виробництвах були агітаційні збори. Також вже тоді почався підкуп виборців. Наприклад, наш кандидат Олександр Килим висувався по округу Комсомольська і прилеглих. Наші кандидати приїжджали на збори виборців, де представляли свою програму.

І от на зустрічі у Комсомольську чи поруч Комсомольська — вже не пам’ятаю, там де ГОК відомий. І уколи виступав наш кандидат, то він розповів про свою програму. А тоді на цих виборах також балотувався Жеваго і він не приїхав на ці збори з виборцями, але під’їхали дві дорогі автівки з яких вивантажили 10 комп’ютерів та подарували місцевій школі.

І після завершення зборів нашому кандидату деякі виборці сказали:

«Що ти можеш нам дати? Жеваго привіз на комп’ютери, Жеваго обіцяв відремонтувати дороги, бо в нього є ГОК».

Тобто люди не розуміли, що їхні ж гроші кандидати використовували для того, щоб купити собі місця у Верховній Раді і потім обкрадати народ у ще більших масштабах. Таке мислення примітивне було тоді, на жаль, тому було важко перемогти кандидатам від «Руху».

Більше про діяльність «Народного Руху» в Полтаві слухайте у подкасті «Старої Полтави».

Також подкасти доступні на Apple Podcast, Google Podcast, Spotify, PocketCast, RadioPublic чи за RSS-посиланням.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»