Полтавська ОДА визначилася із територією під сміттєпереробний завод — на будівництво потрібно понад 100 млн євро

1 вересня Управління ЖКГ та енергетики Полтавської ОДА замовило розробку детального плану території за межами населеного пункту села Макухівка. Очікувана вартість проектування 285 тис. грн. Розробку профінансують з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Розробка ДПТ — це один з перших кроків до будівництва сміттєпереробного заводу поряд із міським сміттєзвалищем. Детальніше про проект ІВ «Полтавщина» поговорила із начальником Управління ЖКГ Полтавської ОДА Едуардом Ревою.

— Оголошення цього тендеру означає, у Полтаві нарешті з’явиться сміттєпереробний завод?

— Завод з’явиться тоді, коли міська влада цього дуже захоче. По-хорошому, місто повинне було оголошувати цей тендер. Локомотивом у цьому всьому повинна бути міська рада, оскільки 85% відходів на Макухівському сміттєзвалищі — з Полтави. Ми цим зайнялися, бо хочемо зрушити питання з місця. Рік тому місто прийняло програму по відходах, але там немає розділу, де було б зазначено щось про сміттєпереробне підприємство. Місто у своїх програмах не бачить ні сміттєпереробного підприємства, ні сміттєпереробного заводу. Вони нічого не шукають і в цьому напрямку не роблять. Ми розробили програму поводження із твердими побутовими відходами, яку пропонували розглянути місту. Місто поводить себе як спостерігач, хоча вони повинні самі пропонувати.

— Раніше в Полтавській ОДА було три варіанти розміщення сміттєпереробного заводу: у Макухівці, Розсошенцях або Кашубівці. Тепер остаточно визначилися?

— Зупинися на цьому варіанті. Розсошенці знаходяться близько до аеропорту, а до Кашубівки додаткове «плече» майже 22 кілометри. Для Полтави це навантаження на логістику.

— Що конкретно повинно робити місто, щоби у Макухівці з’явився завод?

— Місто повинно визначити земельну ділянку, отримати на неї дозвіл. Визначити технологію, яку хочуть залучити. Є різні технології переробки, які дають залишки відходів 30%, 10%, або 0%. Треба визначити джерела фінансування. Потім розробити проект і техніко-економічне обґрунтування доцільності цієї земельної ділянки та тієї чи іншої технології переробки сміття. Відповідно до цього, виходити на міжнародні організації — ЄБРР, НЕФКО, Європейський інвестиційний банк — із пропозицією, що ми готові до будівництва сміттєпереробного підприємства.

Крім заводу, все одно треба буде думати, де зберігати відходи. Будуть залишки під спалювання сміття, пластику. Наприклад попіл можна захоронити або закатати в асфальт. Жодна міжнародна організація не виділить кошти на будівництво полігону, бо це найнижчий рівень поводження із відходами.

— Скільки коштує будівництво заводу?

— Все залежить від технологій. Чим менше залишків, тим дорожче. Ми свого часу робили розрахунок на пряме спалювання із п’ятьма рівнями системи очистки. Такий завод коштує 106 млн євро. Сума на будівництво заводу не підйомна ні для міста ні для області. Для того, щоби вийти на ЄБРР, потрібно розуміти відношення Полтави до тарифної політики. Місто повинно залучати інвестиційні європейські фонди.

— Завод буде приймати сміття не тільки з Полтави?

— Ми планували, що завод буде приймати сміття від 5-7 сусідніх громад. У майбутньому хочемо відкрити заводи в інших населених пунктах, щоби покрити всю Полтавську область. Макухівське сміттєзвалище потрібно рекультивувати та законсервувати.

— Детальний план території замовите, але це не значить, що процес будівництва заводу запуститься?

— Якщо місто нічого не робитиме, ситуація не зрушить з місця. Якщо порівняти з іншими містами, Горішні Плавні уже зробили собі проект, знайшли інвесторів. Там є зацікавленість міста. Хоча в Україні немає жодного повноцінного заводу по переробці сміття.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»