«Шах і МАФ»: огляд політичної партії Мамая
Ні для кого не секрет, що свита робить короля. Вибори пройшли, тому ми можемо проаналізувати команду кандидата на посаду міського голови Полтави Олександра Мамая.
Команда віддзеркалює цінності, адже, якщо це дійсно команда, то люди, що до неї входять, мають спільний світогляд та наміри. Тут — не про гарних чи поганих людей. Я також не буду аналізу успішність тієї чи іншої людини. Тут про те, що їх об’єднує.
Отже, від політичної партії «За Майбутнє», від якої й балотується Олександр Мамай, пройшло 10 депутатів. Ось список:
- Гонтовий Сергій Анатолійович,
- Дикань Євген Олександрович,
- Діденко Іван Володимирович,
- Еренбург Ігор Юрійович,
- Климко Ірина Григорівна,
- Мамай Олександр Федорович,
- Муравенко Мілена Віталіївна,
- Пархоменко Валерій Олексійович,
- Поліщук Денис Володимирович,
- Соліман Маріанна Хайдарівна.
Про падчерку міського голови Ірину Климко написано уже багато. Якщо тезово: її бізнес пов’язаний із МАФами (ТОВ «Полтава реал естейт груп»), що вона отримала у власність за часів каденції Олександра Мамая. За це його навіть судили, проте він уник покарання, затягнувши термін розгляду. Більш детально — тут.
Євген Дикань — за часів Мамая був головою ради підприємців. У ці ж солодкі часи він також активно отримував МАФи. Зокрема, 2017 року 12 дозволів (кожна — по 6) на торгові павільйони поблизу зупинки 23 вересня отримали: Наталія Бараннікова та Мілена Муравенко, яка нині теж є депутаткою від «За майбутнє»).
Бараннікова наближена до родини Євгена Диканя, а остання — його дружина. Далі ці МАФи, через суд, стали капітальними спорудами. Так підприємці отримали право на капітальну забудову без аукціону. Місто (громада) недоотримало кошти. Усе це — за мовчазної згоди тодішнього міського голови Мамая.
Колишній регіонал Валерій Пархоменко не має МАФів, проте дозволи на їхнє встановлення мала Катерина Зінченко. Отримала вона їх також 2017 року. Вона ж з 2016 до 2019 очолювала ТОВ «Альфабезпека сервіс».
До цього підприємство належало Олені Пархоменко, а після — Валерію Пархоменко. Фактично дівчина три роки «доглядала» за підприємством Пархоменків, що навіть отримувало підряди від полтавської влади. Можна припустити, що й МАФи їй належали лише згідно з документами.
Сергій Гонтовий не має МАФів, але пряник від Мамая у нього є. Адже є співвласником ТОВ «Старнайт». Цьому підприємству Мамай 2012 року віддав в оренду приміщення колишнього кінотеатру ім. Котляревского. Далі була скандальна прибудова з сутичками та програний суд. Нині підприємство має залишити будівлю, але не поспішає. Можливо тому, що власник став депутатом.
До речі, інший співвласник «Старнайту» — Олександр Калуцький — також йшов до міськради з комнандою Мамая. Але не пройшов. Калуцький за часів мерства Мамая отримав близько 40 дозволів на встановлення МАФів у місті.
Отже, з десяти депутатів чотири прямо або опосередковано отримували від Мамая дозволи на кіоски. Ще один, за сприяння міського голови, перетворив історичну пам’ятку в центрі міста на ТРЦ із нічним клубом.
Якщо Мамай програє, то він, ймовірно, стане звичайним депутатом. Зважаючи на те, що він офіційно працює разом із падчеркою у ТОВ «Полтава реал естейт груп», він має МАФи, записані на сімейний бізнес родини.
Ще двоє — Денис Поліщук та Іван Діденко — є ексдепутатами міськради від партії СДП та «Рідне місто» відповідно. Маріана Соліман — власниця низки популярних закладів харчування, а Ігор Еренбург — директор СТ «Леол», якому належить частина нежитлових приміщень на вулиці Соборності.
Виходить, із десяти депутатів партії — п’ятеро (Климко, Дикань, Муравенко, Пархоменко та сам Мамай) мають бізнеси, зав’язані на МАФах. Також є Гонтовий, який перетворив у МАФ архітектурну пам’ятку у центрі з міста, а його бізнес-партнер має десятки МАФів.
Зауважимо, що тут ми можемо бачити зростання впливу «групи Диканя». Завдяки йому, як мінімум, у фракції опинилися Муравенко, Еренбург та Гонтовий. Тож фракція ЗМ уже не буде однорідною, якою була раніше «Совість України». Адже відцентрової сили у вигляді одного Мамая у неї уже не буде.
Усі вони отримували торговельні площі на прохідних точках Полтави завдяки Мамаю. Тож можна припустити, що саме це — та ідея, що об’єднало їх в одну партію.
Якщо між нами, виборцями, то фракція Мамая — це набір окремих комерсантів, пов’язаних між собою лише способом ведення бізнесу. Рецепт їх комерційного успіху — у доступі до владних можливостей. Мова йде про дозволи, землю, доступ до тендерів. Тобто те, що називається неконкурентними перевагами.
У цьому — сила і слабкість команди Мамая. Кожен із цих МАФ-підприємців точно знає, навіщо їм мер Мамай. Але так само точно вони не готові до перебування у жорсткій опозиції. Статус опозиціонера — це позбавлення всіх тих неконкурентних переваг, що стали першопричиною їхнього комерційного зростання.
А це — поганий сигнал для Олександра Федоровича. І місяця не мине, як цим депутатам буде тісно у цій ніші. І почнеться поступовий перетік їхніх колосів до так званої ситуативної коаліції. І ніякий імперативний мандат цей процес не зупинить.
Тепер питання:
- що саме мотивує їх йти до влади?
- чиї інтереси вони збираються захищати?
- про який просторовий розвиток міста, реконструкцію парків й таке інше можна говорити, коли при владі — люди, для яких Полтава — це велика торговельна точка?
Нехай кожен відповість на це запитання до 22 листопада.