Розмір тексту

Юліан Матвійчук: Рейтинги націоналістів зростають, бо ми виконуємо свої обіцянки

Юліан Матвійчук Юліан Матвійчук

2015 року полтавські свободівці вперше зайшли фракцією до міської ради. За п’ять років діяльності ці хлопці зробили чимало і неодноразово довели, що відповідають за свої слова та виконують обіцяне. Про діяльність і досягнення націоналістів Полтави та плани на наступну каденцію розпитуємо в очільника міської «Свободи», голови фракції у Полтавській міськраді Юліана Матвійчука.

— Юліане, що в Полтаві змінилося, відколи до влади прийшли націоналісти?

— Коли свободівці стали депутатами міськради (всього нас шестеро у фракції), у Полтаві вже другу каденцію відсиджувався мер Олександр Мамай. Хоч він був регіоналом, та після Революції Гідності зумів повернутися на тепле місце, адже в Полтаві залишалось багато проросійського електорату. Але у 2016 році ми почали опозиційну діяльність і проводили дуже багато акцій протесту проти Мамая, який разом зі своїми поплічниками дерибанив міський бюджет, не допускав громадські організації до обговорень, проводив політику закритих комісій. Тож отримавши депутатські повноваження, ми перш за все почали розробляти свій регламент, погодили його зі всіма фракціями і ухвалили; порівну розподілили всі комісії між фракціями, створили положення про помічників, про погоджувальну раду, кожна фракція мала представників у виконкомі, щоб усе було по-чесному. Але Мамаю швидко набридли наші ініціативи, і він сформував так звану широку коаліцію, куди ми не входили. Ця коаліція проіснувала до 2018 року. Може, пам’ятаєте справу «Кривавої арки», коли в квітні 2017 року на мирну акцію протесту проти незаконної забудови в центрі міста напали тітушки. Приватний підприємець, який незаконно отримав всі дозволи через відкати до міської ради, перекрив людям вхід у будинок. Свободівці як одні з найактивніших захисників інтересів громади сформували штаб спротиву, разом з активістами захопили і два тижні утримували міську раду. Все це розхитувало позицію Мамая. В один момент так склалася політична ситуація, що коаліція розсварилася з мером, згодом три фракції відкликали кількох депутатів і почалися зміни у політичному ландшафті міста. Через їхні сварки всередині коаліції нам вистачило голосів за відставку Мамая.

У результаті рада стала набагато відкритіша, наші місцеві ініціативи, які не могли пройти роками, нарешті стали реальністю: ми впровадили електронну систему публічних закупівель «Prozorro», безкоштовне харчування для школярів 1–4-х класів і для пільгових категорій, запустили екобус, який їздить Полтавою і збирає всі ртутні лампи, батарейки та інші небезпечні відходи... Свободівці ініціювати створення величезного парку відпочинку в мікрорайоні «Браїлки».

Також депутати підтримали нашу ініціативу вивішувати на визначні національні свята червоно-чорний прапор. А ще разом із молодіжною організацією ГО «Сокіл» торік у грудні нам вдалося переконати депутатів і ухвалити програму національно-патріотичного виховання дітей та молоді міста на 2020–2024 роки. Програму фінансують з міського бюджету (всього виділили 5,6 млн грн — і це, зауважте, лише 20% від суми, яку витратили на реконструкцію міського фонтану). У межах цієї програми патріотичні організації, зокрема наш «Сокіл», проводять різні заходи — від вишкільних таборів до уроків патріотизму в школах. Щоб не було війни, потрібно працювати з молоддю, пояснювати їм, що таке Україна і для чого вони тут живуть. З культурних проєктів варто згадати встановлення пам’ятника Івану Мазепі, перший у Полтаві знак на вшанування жертв Голодомору — зараз розробляємо проєкт реконструкції цілого парку для меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору в області. Саме за нашої ініціативи У Полтаві погодили місце встановлення пам’ятника Петлюрі Також ми провели декомунізацію — я був головою декомунізаційної комісії, разом з істориками, архівознавцями вдалося багато зробити: перейменували 117 вулиць, провулків і парків. 95% наших пропозицій затвердили. Не захотіли поки що полтавці хіба вулиці Бандери і Міхновського, але в нас тепер є вулиці Мазепи, Коновальця, Петлюри, провулок Шухевича — для Полтави це прорив. Звісно, що перейменування відбувалося не лише теоретичне — в бюджеті міста заклали пів мільйона на заміну табличок.

Дуже довго не вдавалося вирішити питання стосовно Петровського кадетського корпусу. Це найстаріший та найпрестижніший кадетський навчальний заклад на території України (його зведено у 1835 році). Він є частиною ансамблю Круглої площі в центрі міста. Колишній мер Полтави Анатолій Кукоба у 2004 році продав головну будівлю корпусу приватному підприємству. Приміщення роками пустувало та руйнувалося, і лише у 2015 році корпус через суд вдалося повернути у власність громади. Однак будівля не мала балансоутримувача ‒ нею ніхто не опікувався. Історична споруда вже буквально валилася, ніхто не знав, що з нею робити. І лише «Свобода» змогла зрушити це питання з місця. Ще у квітні 2018 року я офіційно звернувся у Мін’юст, Державну судову адміністрацію (ДСА), в Міністерство культури з пропозицією взяти на баланс це приміщення. Фактично нам пощастило, що була реформа суду, замість районних судів формували окружні, і ДСА шукала велике приміщення. Ми змогли домовитись, щоб вони взяли будівлю на свій баланс. Наразі, вже готовий проєкт реставрації будівлі, відбувся тендер і найближчими днями мають початися роботи з відновлення даху та куполу до зими, щоб уникнути подальших руйнацій та законсервувати корпус. З весни почнеться реставрація всієї будівлі. Для полтавців це дуже важливо.

— Ви досить часто проводите акції протесту. Чи вам вдається впливати на політику влади?

— У нас справді дуже багато акцій протесту, в середньому по дві на місяць. Але іноді більше, бо часом приєднуємося до актуальних всеукраїнських акцій «Свободи» — наприклад, до протестів проти розпродажу землі, щодо справедливого суду над убивцями нашого побратима Артема Мірошниченка та ін. Коли ми були в опозиції, ще до того, як скинули Мамая (тобто до кінця 2018 року), акцій було ще більше. Бо це все, що нам залишалося. За наші проєкти рішення у міській раді не голосували. А потім усе змінилося.

Звісно, що кожен протест має результати. Найбільший був тоді, коли ми захопили міську раду і сформували штаб спротиву. У нас було багато вимог, зокрема відставка міського голови Мамая і його першого заступника Михайла Шевченка, відставка депутатки від БПП Ірини Степаненко, яка була членом поліцейської комісії в обласній раді і організовувала забудову на арці, та ін. Якісь з цих вимог втілились одразу, а деякі пізніше. Результативними були акції з приводу вбивства Олега Супруненка — все ж убивцям дали найбільші терміни ув’язнення, але поки ще триває апеляція.

— Також ви опікуєтеся соціально незахищеними категоріями людей...

— Гуртом ми допомагали створювати центр реабілітації учасників АТО в Полтаві, активно працюємо з чорнобильцями. У 2018 році запустили проєкт рішення про безкоштовний проїзд у всьому міському транспорті всім пільговикам. Щоправда, ця ініціатива протривала недовго — за кілька місяців депутати її скасували (тепер пенсіонери змушені платити приватним перевізникам). Дуже активно співпрацюємо з соціальними організаціями щодо доступу людей з обмеженими можливостями до державних, комунальних установ. Торік у серпні в ручному режимі малювали з сокільцями і небайдужими людьми в центрі міста паркувальні місця для людей з інвалідністю.

Один з наших великих проєктів ще на початку каденції стосувався ветеранів сучасної війни: для них запустили будівництво будинку за схемою 50 на 50 — половину платить атовець, решту місто з областю. Щоправда, ми пропонували іншу відсоткову пропорцію: 25 на 75, але тодішній мер Мамай вперся рогом. Врешті, будинок побудували, хлопці квартири порозбирали, зараз чекаємо на ще один такий проєкт. Продовжимо його реалізовувати в наступній каденції.

Варто додати, що троє з депутатів нашої фракції воювали на сході — окрім мене, ще азовець Сергій Литвиненко і Тарас Синяговський, який зазнав поранення і був у полоні, звідки його чудом вдалося врятувати.

— Як учасник війни, що думаєте про загострення нинішньої ситуації на сході?

— Ніхто зі свободівців не вірить в історію з мирним врегулюванням та розведенням військ. Це втеча від проблеми. Це як ракова пухлина — можна пити проти неї ліки, а можна її вирізати. Це ризиковано, але результативно. У нас така ж ситуація з Донбасом. І є лише два варіанти: померти від цієї пухлини або зробити операцію — відновити наш державний кордон. Іншого виходу просто немає.

— Чого очікуєте від місцевих виборів?

— Іще рік тому у мене було мало оптимізму з приводу виборів. Так склалося, що наші люди люблять обирати тих, хто дає порожні обіцянки. Але, дивлячись на рейтинги, які нам, націоналістам, сьогодні дають місцеві соціологічні кампанії, переконані, що ми таки будемо в міській раді. Чому? Бо за останні п’ять років ми взялися за багато ініціатив і довели їх до логічного завершення. Рейтинги націоналістів зростають, бо ми виконуємо свої обіцянки. Що можемо — те й робимо, а щоб вдавалося більше — треба більше націоналістів у владі.

На наступні п’ять років у нас теж багато конкретних планів. Насамперед ми доведемо до кінця те, що почали за цієї каденції. Це і реалізація проєкту меморіялу Голодоморів, і парків на Юріївці, Браїлках, Червоному Шляху. Ми вже активно працюємо над цим, але головна задача — добитися фінансування і початку робіт — ще попереду.

Крім того, ставимо перед собою чимало нових задач. Одна з наймасштабніших — запуск сміттєпереробної лінії на Макухівці. Докладемо всіх зусиль, аби зреалізувати цей проєкт якомога ефективніше і швидше.

Працюватимемо й над проєктом реконструкції площі, де був пам’ятник Леніну. Плануємо зробити там парк Героїв України, а саме вшанувати пам’ять захисників нашої країни усіх періодів, починаючи від Київської Русі, козацтва і до сучасної російсько-української війни, встановивши пам’ятні знаки на їхню честь. Це буде парк з громадським простором, лавками, дитячою інфраструктурою. Одна із задач — це впровадження системи комунального транспорту. Зараз дуже повільно і проблематично закупляються комунальні автобуси, а проблему з транспортом у місті потрібно вирішувати. Адже не секрет, що з приватними перевізниками у нас постійні проблеми. Тому нам конче необхідно мати свій комунальний транспорт. Так буде простіше виконувати соціяльні гарантії з приводу пільгового перевезення, вираховувати вартість маршруту і так далі.

Серед пріоритетів свободівців у наступній каденції — розбудова якісної та продуманої велоінфраструктури у місті та впровадження електронного документообігу. Це те, що наразі не до кінця правильно реалізовано у Полтаві. Також продовжимо й надалі працювати над збереженням нашої культурно-історичної спадщини. Нам потрібно довести до логічного завершення проєкт реставрації Кадетського корпусу, історію з Будинком дворянського зібрання, передати або взяти під опіку міськради будинок у мавританському стилі з мінаретом по вулиці Пилипа Орлика.

На жаль, у цій каденції нам не вдалося зреалізувати проєкт щодо ліквідації районних рад у місті. Основна причина — відсутність політичної волі у чинної влади. Ми ініціювали діалог щодо припинення повноважень цих рад, яких фактично й так немає. Грубо кажучи, голови райрад, їх заступники просто отримують зарплатні із коштів платників податків і ні на що у місті не впливають. Тому зараз вони вже не потрібні. Це радянський рудимент, який потрібно ліквідувати. І ми продовжимо працювати над цим.

Це одні з основних задач для націоналістів у наступній раді. Маємо багато планів і бажання їх реалізувати та віримо у підтримку полтавців.

Розмовляла Ксенія ТКАЧ

На правах реклами

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему