Як Михайло Кононенко руйнує громади Полтавського району
Голова Полтавської районної ради Михайло Кононенко став мало не місцевою «зіркою» з початком децентралізації. Допомагав об’єднуватися громадам, прагнув покращити перспективний план, досягти передачі більших коштів до ОТГ — це все НЕ про нашого героя. Єдина його мета — зберегти вплив на грошові потоки, спрямовані у бюджет Полтавського району (за старим поділом). А тому й не дає політик життя місцевим громадам.
Навіщо добиватися об’єднання громад, якщо гроші можна «пиляти» самотужки?
Михайло Кононенко очолив Полтавську районну раду ще у 2016 році. Тоді саме взяла старт реформа децентралізації. І поки активні представники місцевого самоврядування прагнули об’єднуватися першими, аби мати доступ до збільшених бюджетів та розвивати рідні містечка та села, посадовець хотів одного: контролювати фінансові потоки, що йдуть у бюджет району.
З формуванням ОТГ «підконтрольні» суми різко зменшувалися, адже кошти йшли безпосередньо у бюджети громад. Тому голова Полтавської райради і чинив опір об’єднанню населених пунктів. Михайло Кононенко, заручившись підтримкою політичної рейдерки Ірини Степаненко (котра мала власні плани «нарізати» громади так, аби максимально задовольнити свої бізнес-інтереси), зривав збори мешканців громад, застосовував адміністративний ресурс, тиснув на керівників місцевих рад Полтавського району. Дійшло до того, що місцеві нардепи та голови сільрад навіть зверталися до ЦВК та тодішнього президента Порошенка, аби ті вплинули на нерадивого очільника району.
Крім того, є у «послужному списку» Михайла Кононенка і недопуск на засідання депутатів райради, які стояли на захисті децентралізації у Полтавському районі. Чиновник робить усе, аби застопорити об’єднання громад та не випускати з-під контролю такі ласі грошові потоки.
При чому, заручившись підтримкою місцевої мафії, Михайло Кононенко не соромився навіть відкрито казати представникам населених пунктів або об’єднаних громад, як власноруч «зарубає» тим фінансування. Наприклад, у вересні 2017-го очільник Полтавської райради планував «перерозподілити» субвенцію, що мала піти на ремонт доріг у селах Ковалівської сільради. Мова йшла про кілька мільйонів гривень. Гроші, за офіційною версією, мали піти на додаткове облаштування Полтавської центральної райлікарні. Та насправді кошти повинні були осісти у кишенях Михайла Кононенка, з відкатами «духовним наставникам» — Ірині Степаненко та іншим причетним.
Ірина Степаненко
— Ми все проведемо, а твою сільраду «зарубаємо», — казав Кононенко в очі народному депутату, який втрутився у конфлікт.
У підсумку голосування щодо «перерозподілу» коштів у кишені поплічників Кононенка, під тиском громади, зазнало фіаско. Проте, це був лише один випадок. А таких спроб «перерозподіляти» кошти очільник райради за каденцію здійснив не один десяток.
Гроші люблять лік. А корупційні — тим більше
Щоб побачити, наскільки вдало голова Полтавської районної ради Михайло Кононенко «перерозподіляв» бюджетні кошти, можна поглянути на його щорічні декларації. Наприклад, у 2016 році, коли посадовець став до виконання обов’язків, він з дружиною вже мав чимало нерухомості, як житлової, так і комерційної. А на рахунках «заощадив» 650 тисяч гривень.
Та вже у 2017-му скандальний посадовець «надбав» квартиру у Полтаві на 87 м² (ринкова вартість такої нерухомості не могла бути менше 50 тис. дол.) та житловий будинок у Розсошенцях площею 180 м² (тут вже мова про суми, ніяк не менші за 100 тисяч доларів). На рахунках у Михайла Кононенка вже було 700 тис. грн. При тому, що річна зарплата склала трохи менше 285 тисяч.
У 2018-му році в голови Полтавської райради різко зросла зарплатня (428 тис. грн проти 285 тис. минулого року), тож і на рахунках акумулювалося вже 780 тис. грн. Як бачимо, статки Михайла Кононенка щороку істотно зростали. Та чи чесною працею очільник райради заробив те, що задекларував? А головне, чи все наявне чиновник вніс до декларації?!!
Кожен з нас — президент. Та не кожен — ефективний керівник
Вочевидь, голова Полтавської районної ради занадто буквально сприйняв фразу з передвиборчої агітації Володимира Зеленського. Адже уявив себе справжнім «президентом району», який прагне одноосібно вирішувати, кому з ким об’єднуватись, кому які прибутки отримувати та кому, зрештою, платити зарплатню, а кому і не треба. Так і було: навіть після виборів до окремих ОТГ Кононенко ставив громадам палиці в колеса. Від чого лікарі та вчителі не отримували зарплати.
Крім того, керівник Полтавської районної ради домігся того, аби невеликі села типу Чорноглазівки чи Циганського увійшли до Полтавської міської громади. Що це значить для самої Полтави? Практично нічого, крім зміни адміністративно-територіального устрою. А що значить для невеликих віддалених сіл? Значно зменшені видатки (левова частка коштів осідає в обласному центрі), істотна віддаленість від адміністративного центру (їхати до Полтави з Циганського автобусом займе добру годину часу).
Чи не краще було би добиватися, аби села ввійшли до більш «традиційної» сільської/селищної громади? Адже приєднання невеликих сіл до Полтавської міської громади несе для них низку проблем. Зокрема, призначення старост відбуватиметься на засіданнях Полтавської міської ради. Тож чи будуть тамтешні депутати перейматися, кого ставити у Чорноглазівку або Циганське, чи краще швиденько поставлять керувати «своїх» людей?
Так само на баланс громади перейдуть і землі сільськогосподарського призначення, що відкриє шлях до значних махінацій на рівні обласного центру. Полтавцям все одно, чи будуть у селах громадські пасовища. Їм головне, аби земля «працювала» і давала кошти.
Крім того, маючи центром громади Полтаву, невеликі приєднані села, з великою вірогідністю, зазнають закриття шкіл та медзакладів. Тож за освітніми та медичними послугами людям доведеться їздити за кількадесят кілометрів. Та й загалом депутати маленьких сільрад у складі Полтавської міської просто не зможуть ефективно відстоювати права власних населених пунктів.
Та Михайло Кононенко не цікавили такі дрібниці. Його мета — збільшувати власні статки. Втім, щирий противник об’єднання місцевих громад не розуміє: ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Це якщо поетично. А якщо прозаїчно, то зрозуміло: один чиновник-хапуга не стане на заваді природному бажанню мешканців громад розвивати та удосконалювати рідні села та містечка. Навіть якщо такий горе-посадовець товаришує з політичними рейдерами на кшталт депутатки Полтавської обласної ради Ірини Степаненко. Бо один, двоє чи то десяток людей, хай навіть оточені армією тітушок, не змусять мешканців громад району зійти з обраного шляху: шляху процвітання та підвищення спроможності громад.
Хоча Михайло Кононенко відчайдушно тримається за владу і знову балотується до Полтавської районної ради, звітуючи про «досягнення» у замовних статтях. Та припиніть старання, пане Кононенко. Цю битву за владу та проти децентралізації ви програли. Тому підіть з посади гідно, не підбурюючи людей та не «каламутячи воду» у громадах. Бо ж самі бачите, що правда — не на вашому боці.