13 кандидатів на посаду міського голови Полтави — що про них відомо

ЦВК України оприлюднила інформацію про 13 зареєстрованих кандидатів на посаду міського голови Полтави. Спробуємо проаналізувати, що і про кого х них відомо. Для цього розташуємо їх так, як вони будуть подані у виборчому бюлетені — в алфавітному порядку.

1. Бублик Юрій Васильович (1.12.1973) від ВО «Свобода»

Юрій Бублик

Освіта вища, безпартійний. Місце роботи — ФОП Капустян Наталія Володимирівна (фітнес-клуб «Вітамін»), працює керівником підрозділу з реклами та зв’язків з громадськістю. Місце проживання: с. Залізничне, Полтавського району.

Юрій Бублик — «свободівець» з бородою. У 2010 році він став Ковалівським сільським головою саме від цієї партії. У 2012 році з цієї посади пересів в крісло народного депутата Верховної Ради 7-го скликання.

Брав участь у київському Майдані, відвідував і полтавський Майдан, на якому виступав з промовами. На позачергових парламентських виборах восени 2014 року переобрався по 145-му округу і став нардепом Верховної Ради 8-го скликання. Хоча розрив із основним конкурентом Тетяною Корост був мінімальним. 

У грудні 2015 року несподівано для багатьох вийшов з ВО «Свобода», тому що не погодився з «авторитарною моделлю керівництва партії». Подейкують, що за цим формулюванням прихований конфлікт Юрія Бублика з обласним партійним керівником Валерієм Черняковим. На той момент Юрій Бублик був у переговорному процесі з Олександром Мамаєм (щоб депутати від «Свободи» отримали частину влади у міській раді). Хоча у подальшому «Свобода», за твердженнями самого Олександра Мамая, отримала «золоту акцію» у ситуації з відстороненням міського голови.

Юрій Бублик деякий час перебував у парламентській фракції «БПП «Солідарність», з якої потім вийшов. На цю тему він навіть тролив свого колегу Сергія Капліна, який хоч і подав заяву на вихід з фракції БПП, але тривалий час так і не виходив з неї.

На парламентських виборах у 2019 році свободівець повністю програв вибори на своєму «рідному» 145-му окрузі — Андрію Бобляху зі «Слуги народу». Після виборів Юрій Бублик разом із Євгеном Карасем (лідером праворадикальної організації С14) презентували ідеологічний рух «Суспільство майбутнього»— мішанину з націоналізму та футуризму. 

Перед місцевими виборами 2020 року Юрій Бублик повернувся до команди «Свободи», до своїх побратимів та посестр. Цей крок може додати відсотків «Свободі», але сам Юрій Бублик має мізерні шанси на перемогу.

2. Деркач Оксана Антонівна (13.09.1965) від «Опозиційної платформи — За життя»

Оксана Деркач

Освіта вища, член «ОПЗЖ», віце-президент в ГО «Ділові українські жінки у Полтавській області», мешкає у Полтаві.

Вчителька з української мови та літератури почала займатися політикою ще з 2006 року, коли була помічником-консультантом двох нардепів від «Партії регіонів» Равіля Сафіулліна та Олега Надоші.

У 2010 році вона стала депутатом Полтавської міськради від «Партії регіонів». Того ж року була обрана секретарем міськради.

У 2015 році презентувала Полтавську міську організацію політичної партії «Рідне місто», яку і очолила.

Під новим політичним прапором Оксана Деркач знову стала депутатом Полтавської міськради у 2015 році і знову була обрана секретарем міської ради. Після оформлення союзу між Олександром Мамаєм та Андрієм Матковським без участі «Рідного міста», керівник рідномістян Олександр Удовіченко назвав цю коаліцію «шнирєвом» та заявив про перехід до опозиції. У той момент Оксана Деркач обрала не партію, а посаду, тому залишилась із Олександром Мамаєм. Оксану Деркач спочатку звільнили з посади керівника міської організації «Рідного міста», а потім і вивели зі складу партії.

Після програшу команди Олександра Мамая восени 2018 року Оксана Деркач залишилась ібез депутатства, і без посади. 

У 2019 році Оксана Деркач позиціонувала себе головою ГО «Єдність», однак пошуки свого політичного майбутнього несподівано для багатьох завершились членством в партії «ОПЗЖ». При цьому Оксану Деркач не можна назвати рупором цієї партії, адже у публічній сфері вона ніколи не згадує про керівників партії і про саму партію. Якщо обличчя її конкурентів вже дивляться на полтавців з багатьох рекламних площ, то кандидатка від парламентської партії залишається в тіні. І, напевно, Оксані Деркач від цього самій комфортно.

3. Іващенко Сергій Васильович (29.01.1964) від партії «Слуга народу».

Сергій Іващенко

Освіта вища, безпартійний, директор ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств». Мешкає у Розсошенцях Полтавського району.

Сергій Іващенко пройшов довгий трудовий шлях, тому проаналізуємо його політичну історію.

У грудні 2017 року, під час перших місцевих виборів у новоствореній Щербанівській ОТГ, Сергія Іващенка обрали депутатом від Аграрної партії України.

У липні 2019 року, під час позачергових виборів до Верховної Ради України, Сергій Іващенко балотувався як член Аграрної партії України. Отримав підтримку 2444 виборців 145 округу (3,22% голосів) — 8 результат.

У травні 2020 року з’явилася інформація про те, що Сергій Іващенко розглядається у якості можливого кандидата на мера Полтави від «Слуги народу». Для прискорення процесу директори підприємств, які входить до «Полтавської асоціації бізнесу» підписали листа на ім’я Президента Зеленського з проханням обрати кандидатуру Сергія Іващенка, щоб зупинити традицію, коли Полтавою керують кілька кланів і беруть чималі «відкати». Його кандидатуру підтримує вже вказана «ПАБ».

Відомо, що Сергій Іващенко має надзвичайно великі амбіції і тому наразі його команда різними способами досить брудно критикує його основних опонентів: Олександра Мамая, Андрія Матковського, Олександра Удовіченка, Сергія Капліна та Олександра Шамоту.

Однак після виборів йому доведеться домовлятися з переможцями, щоб утворити більшість у міській раді.

Відмітимо й те, що Сергій Іващенко є футбольним меценатом. З листопада 2019 року він є президентом спортивного клуба «Полтава». Спонсорував низку інших місцевих футбольних клубів.

Також залишається під питанням його самостійність, адже він має зобов’язання перед бізнесом, який його підтримав.

4. Каплін Сергій Миколайович (15.12.1979) від «Партії простих людей Сергія Капліна»

Сергій Каплін

Освіта вища, член партії «ППЛ», голова профспілки «Рух простих людей». Місце проживання: Полтава.

Свій політичний шлях під прапором партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» Сергій Каплін розпочав у 2012 році. У 2014 році обрався від цієї політсили до парламенту по 144 округу, отримавши перемогу над креатурою Олександра Мамая. З тих пір стосунки між двома політиками є напруженими на особистісному рівні.

У 2014 році він вдруге стає народним депутатом. Увійшов до фракції «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Одна із «фішок» його виборчих кампаній — піші ходи з Полтави до Києва, з демонстрацією травм на ногах.

З 2015 року — лідер політичної партії «Партія простих людей Сергія Капліна». Його історія з партією СПУ та конфлікт з Іллею Кивою завершився тим, що саме останній (а не Каплін) очолив одну з найстаріших партій України.

У 2019 році став кандидатом в Президенти України, але не більше того.

Третій його похід до парламенту став невдалим — нардепом став Дмитро Нальотов.

У 2020 році Робітнича партія України перетворилась на «Партію простих людей Сергія Капліна», від якої він і висувається.

Опоненти Капліна дорікають йому тим, що він у непублічній сфері співпрацює із Андрієм Матковським, який його спонсорує.

Є прибічником гучних обіцянок. Так, на президентських виборах він обіцяв зменшити комунальні тарифи в чотири рази. Наразі обіцяє полтавцям націоналізувати «Полтавагаз».

5. Карпов Андрій Анатолійович (28.09.1976) від «Європейської Солідарності»

Андрій Карпов

Освіта вища, безпартійний, працює автором і ведучим на ТОВ «Прямий канал». Проживає у Марківці Полтавського району.

Андрій Карпов — творець та ведучий «Вата Шоу» на каналі в YouTube. Взяв творче псевдо «Полтава». Спілкується з росіянами на політичні теми та тролить їх. У 2018 році ця програма потрапила на телеканал «Прямий». Називає це інформаційним захистом України.

У 2019 році на парламентських виборах Андрій Карпов був кандидатом у народні депутати від «Європейської Солідарності».

Гостро висміює своїх конкурентів на своїй сторінці у Facebook. Там і виникла суперечка між кандидатом Юрієм Бубликом на тему, що б саме роздавав Бублик, якби мав прізвище Хрін. Можливо, Карпов не може вийти з творчого амплуа троля.

Представляє себе опозиційним кандидатом, який має викорінити у міській раді корупцію.

6. Ковальчук Василь Григорович (24.01.1958) від Аграрної партії України

Василь Ковальчук

Освіта вища, безпартійний, Військовий пенсіонер, місце проживання: Полтава.

Василь Григорович не пропускає міські та парламентські вибори. Він намагався стати міським головою Полтави ще у 2010 році. Спочатку співпрацював із партією «Свобода», а потім став членом команди Аграрної партії України. До речі, у 2015 році депутатом Київської райради Полтави стала його дружина Діяна Ковальчук (від АПУ). Василь Ковальчук нетривалий час перебував у команді «Сила і Честь», однак після конфлікту з цієї партією повернувся до АПУ.

Є політично активним. Часто відвідує сесії Полтавської обласної та міської рад. У 2012 році взяв участь у «мовному Майдані» і дуже полюбив фразу, якою його описали київські журналісти: «Цей дядько бився як лев».

У 2014 році брав участь у київському Майдані, однак вважає, що майданівців зрадили. Ветеран війни в Афганістані. Нагороджений Орденом Червоної Зірки.

Критики Василя Ковальчука пояснюють його участь у виборах функцією технічного кандидата.

7. Мамай Олександр Федорович (11.06.1968) від партії «За Майбутнє»

Олександр Мамай

Освіта вища, безпартійний. Працює заступником директора ТОВ «Реал Естейт Груп». Проживає у Полтаві.

У 2010 та 2015 роках двічі обирався на посаду міського голови Полтави від партії «Совість України». До речі, під цим прапором в 2010 році обрався мером Вінниці Володимир Гройсман, у майбутньому Прем’єр-міністр України. В усі виборчі кампанії використовує перевірений метод — роздачу продуктових наборів.

Був членом «Партії регіонів», однак після Майдану знову повернувся до своєї команди «Совісті України». У 2014 році витримав багатогодинну осаду майданівців, які вимагали від нього скласти повноваження міського голови.

У 2010 році він впевнено переміг тодішнього міського голову Андрія Матковського і отримав монобільшість у Полтавській міськраді. У 2015 році перемога над тим же Матковським не була впевненою, однак Олександр Мамай повторно обійняв посаду мера Полтави. Вже без лояльної більшості йому довелося шукати компроміси з іншими гравцями. Насамкінець восени 2018 року більшість депутатів у складі фракцій «БПП «Солідарність», «Рідне місто», «СДП» та «Самопоміч» відсторонили його від посади і призначили секретарем міськради Олександра Шамоту.

Хоча потім реєстратори двічі поновлювали Олександра Мамая у Реєстрі головою Полтави, однак до влади він так і не повернувся.

У 2019 році висувався по 144 виборчому округу як безпартійний самовисуванець, хоча до цього взяв участь у висуванні Юрія Бойка кандидатом в Президенти України від «ОПЗЖ». Подейкують, що після розриву з ОПЗЖ Олександр Мамай швидко програв у судісправу щодо поновлення на посаді міського голови.

У 2010 році обіцяв полтавцям новий молокозавод, однак далі обіцянок не пішов. Взяв на себе справу добудови спорткомплексу в авіамістечку, але об’єкт наразі добудовує область. На цих виборах поміж іншого Олександр Мамай обіцяє збудувати у Полтаві дельфінарій.

Один із мотивів його участі у виборах мера — помститися кривдникам і довести, що він є найпопулярнішим політиком серед полтавців.

8. Матковський Андрій Всеволодович (07.06.1964) від ВО «Батьківщина»

Андрій Матковський

Освіта вища, член «Батьківщини». Працює доцентом кафедри фінансів, банківського бізнесу та оподаткування Національного університету «Полтавська Політехніка ім.Ю.Кондратюка». Місце проживання: Полтава.

Ще у 2006 році Андрій Матковський був обраний депутатом Полтавської міськради від «Блоку Юлії Тимошенко». Обраний секретарем міськради. Анатолій Кукоба відмовився від посади міського голови (на користь посади народного депутата), тому Андрій Матковський автоматично став міським головою.

Після програшу виборів міського голови у 2010 році Матковський невдало спробував обратися на парламентських виборах. У 2015 році хоч і програв вибори Олександру Мамаю у другому турі, однак став депутатом міськради чинного 7 скликання від «БПП «Солідарність». Є керівником цієї фракції.

Перебування під прапорами всеукраїнських партій розцінює тільки у якості вимог виборчого законодавства. Особисто тяжіє до автономного політичного плавання, хоча, якщо аналізувати його ініціативи щодо виплат бюджетникам та пенсіонерам, його можна віднести до лівих або популістських політиків.

9. Мірошніченко Вікторія Миколаївна (31.01.1971) від партії «Пропозиція»

Вікторія Мірошніченко

Освіта вища, член ПП «Пропозиція», тимчасово не працює, місце проживання: Полтава.

Донедавна перебувала у команді «Європейської Солідарності», однак після визначення кандидатів на чолі з Андрієм Карповим місця для Вікторії, напевно, там не знайшлося.

Відома у якості волонтерки та палкої прихильниці Петра Порошенка. Підтримувала його на президентських виборах у 2019 році. Щодо волонтерства, то вона пройшла крізь скандал з обвинуваченнями інших волонтерів, які стверджували, що вона аферистка. 

У 2018 році Вікторії Мірошніченко присвоїли звання «Народного героя України». Тепер, як бачимо, волонтерка пішла до команди Геннадія Корбана, який має не надто приязні стосунки з Петром Порошенком.

10. Слизько Олег Сергійович (30.03.1986) від партії «Республіка»

Олег Слизько

Освіта вища, член ПП «Республіка». Місце роботи — керівник проектів у ФОП Корнієнко Ю.В. Проживає у Полтаві.
У 2005 році був обраний депутатом Кіровської сільської ради Полтавського району (нині Пальчиківка).

Інші спроби обратися були невдалими. Так, у 2012 році Олег Слизько обирався до Верховної Ради від партії Наталії Королевської «Україна — Вперед!». У 2015 році о- до Полтавської міськради від партії «Республіка».

Був головою Студентської ради Полтави, входить до керівництва молодіжної ГО «Студреспубліка».

У 2015 році його називали технічним кандидатом Андрія Матковського, хоча сам Олег Слизько це заперечує. 

11. Удовіченко Олександр Васильович (18.08.1957) від партії «Рідне місто»

Олександр Удовіченко

Освіта вища, член ПП «Рідне місто», голова спостережної ради ТОВ «Промінь- Приват». Місце проживання: с.Розсошенці Полтавського району.

Якщо вважати його комсомольську роботу на посаді першого секретаря в Полтавському обкомі ЛКСМУ політичною діяльністю, то це найдосвідченіший політик серед інших кандидатів. Має дружні стосунки із багатьма всеукраїнськими політиками. Двічі, у 2003 та 2010 роках очолював Полтавську ОДА. Депутат облради трьох скликань, нині — депутат від партії «Рідне місто». Був членом «Партії регіонів».

Після перемоги Майдану вирішив створити регіональну партію «Рідне місто». У 2015 році був кандидатом на міського голову Полтави, але до другого туру виборів потрапили Олександр Мамай та Андрій Матковський.

Його партія наразі складає більшість у міській раді та має своїх представників на керівних посадах у міськвиконкомі та комунальних підприємствах. Саме на цих представників спрямована критика за діяльність у сфері ЖКГ. При цьому сам Олександр Удовіченко перебуває у тіні. Лише у період виборів він почав зустрічатися із виборцями. Амплуа — «міцний господарник».

12. Шамота Олександр Сергійович (19.04.1981) від «Соціал-демократичної партії»

Олександр Шамота

Освіта вища, член ПП «СДП», працює секретарем Полтавської міськради. Проживає у Полтаві.

Свою політичну діяльність почав у 2010 році, в якості депутата Полтавської міськради від «Фронту Змін». Був опозиційним депутатом до Олександра Мамая.

У 2014 році проніс до міськради сокиру, якою Сергій Каплін вирубав двері до кабінету міського голови. Цей епізод запам’ятався вигуком тоді ще нардепа: «Саша, сіль давай».

У 2015 році був повторно обраний депутатом від «Партії простих людей Сергія Капліна».

Після трансформації цієї партії в СДП у Олександра Шамоти стався розрив із Сергієм Капліним. Останній звинуватив свою колишню команду у зраді, а та відповіла тим, що не хоче бути сателітом Андрія Матковського.

Посаду секретаря він отримав восени 2018 року, після відповідних домовленостей між «БПП «Солідарністю», «Рідним містом», «СДП» та Самопоміччю. У ситуації відсутності міського голови Олександр Шамота на посаді секретаря виконує ці обов’язки.

Ще до офіційного висунення кандидатів була інформація, що Олександр Шамота може опинитися у лавах «Європейської Солідарності», однак цього переходу так і не сталося.

В умовах виборів Олександр Шамота чутливо слідкує за настроями виборців. Так, нещодавно він заявив, що міська влада не буде виконувати рішення Кабміну щодо більш жорсткого карантину у помаранчевій зоні, щоб полтавці не втратили робочі місця. Хоча навесні був одним із затятих прихильників карантину.

13. Шупта Валерій Миколайович (16.10.1975) від партії «Воля»

Валерій Шупта

Освіта вища, член ПП «Воля», директор ТОВ «Полмарк». Місце проживання: Полтава.

У 2014 році Валерій Шупта у якості самовисуванця балотувався до Верховної Ради. У 2015 році висувався кандидатом в депутати до Полтавської міськради від партії «Відродження». У 2019 році висувався до парламенту по 144-му округу від партії «Воля». Під час виборчої кампанії звинуватив міську владу у завищеній ціні на ремонт зливової каналізації на Половках.

У 2019 році був довіреною особою кандидата в Президенти України Юрія Дерев’янка. Деякі програмні цілі Дерев’янка — неоекономіка і цифрова держава, економічна легалізація та «криптогривня» — Шупта взяв й до своєї програми кандидата в мери Полтави.

Є активним тільки у виборчий період. Після поразок на виборах відходить у тінь.

Нагадаємо, місцеві вибори відбудуться 25 жовтня 2020 року. Полтавці обиратимуть на наступні 5 років нового міського голову, депутатів Полтавської міської ради, трьох районних у місті Полтава рад, Полтавської районної ради (в рамках нового укрупненого району) та Полтавської обласної ради.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»