Відсортоване полтавцями сміття не завжди їде на переробний завод — частину викидають на звалище

Нас зацікавило, куди ж іде пластик, який ще раз пересортовують на території КАТП поблизу сміттєзвалища в Макухівці і що відбувається із непридатною для переробки частиною непотребу.

— Сміття ми сортуємо самі для себе — це головне, що повинні зрозуміти полтавці. Поки що із сортуванням в нашому місті є проблеми, бо часто люди викидають пакети з різними відходами просто в найближчий від них контейнер, — розповідає Тарас Бойко, начальник полтавського КАТП-1628. — У Полтаві зараз обладнані 296 контейнерів для роздільного фасування паперу, скла і пластику. Наша мета зараз — просто привчити полтавців сортувати сміття. Звісно, що навіть самого пластику є багато різновидів і не весь він іде на переробку. Але для нас головне, щоб люди просто почали викидати все скло в контейнер зі склом, весь пластик — до пластику, а папір — до паперу.

1 мільйон 800 тисяч грн вдалося заробити для міста на продажі відсортованого сміття, додав Бойко.

Повторне сортування пластику на території КАТП-1628

— Наші працівники ще раз сортують папір, пластик і скло, щоб відібрати те, що можна переробити повторно. Його продають на переробні заводи в Харкові. Все інше скидають до загальної частини сміття.

Як сортувати сміття за правилами, розповів координатор ГО «Еколтава» Сергій Антоненко.

— Жаль, що комунальні служби не пояснюють населенню, як слід сортувати сміття, — говорить Сергій Антоненко. — Люди все скидають в один контейнер, бо нема інструкції від комунальників. Це не правильно, бо навіть банальна річ про те, що пляшку треба здавлювати, щоб займала менше місця, нікому не відома.

Пластик

— На переробку приймають тільки два види пластику — це петпляшка з-під води чи олії і пляшки з побутової хімії — шампунів, миючих засобів, з будматеріалів тощо. До речі, різні пакетики не приймають на переробку з пластиком, тому їх викидайте в бак із різним сміттям, — додає Сергій Антоненко. — На переробку підходять кришечки від води, пива та інших пляшок. Їх можна не знімати, а викидати разом із пляшками.

Не підходять на переробку одноразові харчові бокси з-під тістечок, кришки від упаковок тортів, стакани з-під йогуртів, плінтуси й дитячі іграшки. Їх не треба кидати до пластику, краще одразу до змішаного сміття. Їх узагалі не переробляють.

Сергій Антоненко переконаний, що сортування сміття не вирішить екологічну проблему забруднення довкілля пластиком.

Сергій Антоненко

— Першим і головним етапом має бути мінімізація сміття, тобто відмова від одноразових пластикових речей. Краще переходити на воду й молоко в скляних пляшках, а тару здавати на приймальні пункти. Ті пляшки, яких не приймають, віддавати на склобій. Скло можна переробляти безкінечно. Вторинних відходів не залишає і все годиться для переробки.

Пластикова тара з-під води, пива, молока, виробляється з первинного пластику. Повторний пластик іде на виготовлення одягу, взуття, рюкзаків, білизни тощо. Але потім врешті постає питання, що робити з тими речами? З кожним циклом переробки якість пластику стає гіршою. Пластик не можна безкінечну кількість разів переплавляти — від трьох, то 5 чи 7 разів. Врешті постає питання його непридатності. Його потрібно або спалювати, або залишати на сміттєзвалищах. Він може вічно там лежати. Якщо на сонці, то під дією ультрафіолету розсиплеться на дрібні часточки за 5 років. У землі може бути сотні років, забруднюючи ґрунт. Ці дрібні часточки їдять птахи і труяться, а якщо пластик потрапляє у водойми, то риба отруюється продуктами його розпаду. Потім ця риба і тварини потрапляють людям на стіл. Так само ці дрібні мікрочастинки потрапляють у воду і потім — в організм людини. Пластик — це прокляття 21 століття. Потрібно обмежити його використання.

Також екоактивіст радить мити пластик перед викиданням.

— Чим чистіший вторинний пластик, тим менше ресурсів витрачається на миття його на підприємствах. Щоб переробити пластик, для нього потрібно поставити контейнери. Потрібна логістика, щоб його зібрати й доставити. На переробному підприємстві їх додатково пересортовують по кольору — білий, зелений, блакитний, з-під олії — окремо. Потім його пресують у великі тюки по 250-300 кг і відправляють на заводи. З Полтави відправляють на два заводи в Харкові. Там він проходить процес миття. Тож на те, щоб пластик дійшов до заводу, йде дуже багато витрат. Якщо споживач візьме на себе частину роботи, наприклад, мити хоча б ємності з-під молочних продуктів і соку, то це буде більш рентабельно. Все взаємопов’язано.

Скло

— Я помічаю, що люди часто викидають до контейнера зі склом ртутні люмінесцентні лампи. Це небезпечно, бо вони містять солі ртуті та бор. Тому потрібно їх збирати окремо. Для цього в Полтаві є екобус, який їздить містом за графіком. На Львівщині працює підприємство, яке займається переробкою ртутних ламп, — зауважує Антоненко. — Не можна викидати до контейнера дзеркала, бо їхнє алюмінієве напилення не згорає і забруднює загальну кількість скломаси. Категорично заборонено викидати скло з-під кінескопів, бо воно містить свинець. Кінескопи потрібно здавати цілими, через стронцій і бром усередині. У Полтаві їх ніде не приймають.

Також до баків не слід викидати триплекс — це два шари скла, а всередині плівка. Таким буває куленепробивне, скло для вітрин або автомобільне. Плівка після переплавки псує якість загальної маси.

— Підприємство, яке переробляє дзеркала і автомобільне скло, є в Харкові. Органи місцевої влади повинні організовувати приймання, збір і відвезення цієї сировини.

Люди інколи викидають склопакети, але їх треба відділяти від пластику, — наголошує Сергій Антоненко. — До склобою ще не можна кидати старе радянське армоване скло. Під час очищення скломаси, проволоку неможливо витягнути. Треба тільки подрібнювати в порошок і відділяти магнітом на спеціальних підприємствах. Також до загальної маси скла не підходить термічне скло, яке є, наприклад, є у духових шафах.

Папір

У контейнери для паперу підходить будь-яке паперове сміття, але є кілька категорій, які не підлягають переробці.

— Не треба кидати лотки з-під яєць і матеріал, який використовують при пакуванні побутової техніки. Вони вже є продуктом переробки. Папір теж не можна використовувати безкінечно.

Тетрапаки і горнятка з-під кави — окрема тема, бо в своєму складі вони містять шар поліетилену. Вони теж не повинні потрапляти в контейнери з папером. Є два картонно-паперові комбінати в України — на Харківщині і на Житомирщині, які їх приймають.

У нас вони йдуть до загального сміття. Хоча в Україні є два заводи, де переробляють тетрапаки і оці горнятка.

Касові чеки — це папір із домішкою пластику, до паперу їх не відносять. Туалетний папір і серветки не йдуть на переробку, бо зроблені з дуже дрібних волокон, які розчиняються у воді.

Тож для того, щоб сортувати за правилами, полтавцям слід прикласти немало зусиль.

Олена ЛУЦЕНКО, «Полтавщина»