Колишній водій назвав рабством будівництво автотраси від Хоролу до Полтави

До ІВ «Полтавщина» звернувся полтавець Володимир Пізик із проханням розповісти про умови праці в італійській компанії «Тодіні», яка будує автотрасу від Хоролу до Полтави. За його словами, ставлення до водіїв як до рабів з боку керівництва він відчув на власній шкірі, коли три дні проходив стажування за кермом вантажного автомобіля «Іveco». До речі, після добровільного звільнення він так і не отримав назад свою трудову книжку, яку направили в центральній офіс «Тодіні», що у Житомирі.

Володимир Пізик

Публікуємо його лист із деякими скороченнями.

Відразу, що «впадає в око», — це черги до відділу кадрів бажаючих потрапити на роботу. Люди стоять по декілька годин, серед них є літні люди, але присісти на щось не має. Стільці відсутні. З протилежної сторони ми бачимо, що господарі офісу, який розташований у Полтаві, на вул. Покровській, буд.№ 67, італійці живуть в нас як в Європі. Прибиральниця постійно проводить вологе прибирання, офіціантка розносить по кабінетах каву, присутня охорона. З розповіді тих, що вже тут працювали, дізнаюсь, що італійці отримують лише за відрядження тисячу доларів. Наймають квартиру, чи номер в готелі, наймають прачку і прибиральницю. Кожен чиновник має службовий автомобіль. Воно то й нічого, але фінанси, які вони використовують на своє розкішне утримання, насамперед мають іти на будівництво доріг і на належну зарплату робітникам. Але щодо робітників в них погляди інші. Обіцяну зарплату робітники не отримують. Умови праці далеко не європейські.

У відділі кадрів попереджують, що робочий день в них до 18 години, субота — робочий день. Насправді, вже на робочому місці, виявляється, що робочий день в них з 7 години ранку до 19 години вечора. Робочою вважається і субота, і неділя. Робітники скаржаться, що в травні не було жодного вихідного, навіть на 9 травня працювали. Враховуючи час витрачений на поїздку до місця роботи з м. Полтави до Решетилівки і в зворотному напрямку додому людина, як кажуть «на ногах», перебуває на роботі 15-16 годин.

Ніхто не скасовував закон для водіїв, за яким водій не може перебувати за кермом більше 10 годин. Адже це загрожує безпеці інших учасників руху на дорозі. Уявіть собі, що вантажівка, вантажопідйомність якої 30 т і загальною масою до 50 т, за кермом якої напівсонний виморений водій, що кермує 12-13 годину. До речі, автомобілі «Іveco» вже старі, зношені, мають люфти керма, зіпсовані коробки передач та інші пошкодження, що загрожують безпеці руху. Прошу ДАІ звернути на це увагу, провести перевірку технічного стану автомобілів «Іveco».

Я вбачаю порушення прав людини на відпочинок , порушення трудового законодавства щодо нещадної експлуатації робітників. Між працівниками та адміністрацією панують відносини як між рабом і рабовласником. Ставити запитання, щось пропонувати — не можна, за це звільняють з роботи. Працюй мовчки. Хоч всім ясно, що при такому режимові праці потрібно дві зміни, два водії на один автомобіль, але на це ніхто не звертає уваги. Існує безліч наглядачів, які контролюють роботу всіх працівників. Всі відхилення караються звільненням. Серед керівників найнижчої ланки слов’ян не має, тож і говорити немає з ким. Один з них, якийсь Нурік, називає працівників «геї» чи «гої». А це вже приниження людської гідності.

І ще один цікавий момент, коли проводять оформлення на роботу, змушують одночасно писати і заяву на звільнення. Але коли звільняєшся з роботи, пишеш ще одну заяву. Виявляється, попередня заява призначена на той випадок, коли ви отримали травму на робочому місці. Тоді там вписуються потрібна дата і говорять, що ви вже звільнені напередодні. Ми думаємо, що це представники високорозвинутої європейської цивілізації, а вони проявляють себе на теренах іншої держави, як високо розвинуті свині біля корита.

Я вже не говорю про те, що не має служби по техніці безпеки, не організовано їдальні з гарячим харчуванням, не має навіть води. Тому ця моя стаття є одночасно зверненням до народних депутатів, до профспілки, до ДАІ і всіх контрольних органів про проведення комплексних перевірок і захисту прав своїх громадян.

До нас дійшла інформація, що і раніше на інших об’єктах ця компанія жорстоко експлуатувала наших працівників, не виплачувала зарплату, зневажала. На цьому ґрунті виникали конфлікти і не раз. От нещодавно був ще один конфлікт в с. Жовтневе Решетилівського району, де італійці розпочали будівництво смоловарки прямо в центрі села. Екологія навколишнього середовища і здоров’я наших людей їх не цікавить.

Окрім цього Володимир Пізик на словах повідомив, що він працював водієм з 1973 року, завжди понаднормово, але такого зневажливого ставлення до працівників ще не бачив.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»