Розмір тексту

У Полтавському театрі імені Гоголя розповіли про досягнення і вартість комфорту

Владислав Шевченко Владислав Шевченко

Головний режисер-постановник Полтавського обласного музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя Владислав Шевченко розповів «Полтавщині» про смаки полтавців та акторські забобони

З нагоди відзначення 75-річчя полтавського обласного музично-драматичного театру «Полтавщина» поспілкувалася з головним режисером-постановником Владиславом Шевченко.

Про нагороди і досягнення

№ 1. Найбільше наше досягнення — те, що 22 серпня закінчилася капітальний ремонт будівлі нашого театру. Цього, чесно кажучи, ми чекали майже три роки. Тому закінчення ремонтних робіт стало для працівників нашого театру однією з найкращих митей.

№ 2. Коли приміщення театру ремонтували, на жаль, ми не могли дарувати вистави полтавцям. 70% усіх наших постановок за цей час ми показали за межами міста — не тільки по області, але й за кордоном. Наприклад, у Москві. У кінці листопада плануємо поїхати в Молдову, до Кишиньова. Таким чином гастрольний графік театру розширився. Це вважаємо ще одним нашим досягненням.

Лісова пісняВистава за мотивами драми Лесі Українки «Лісова пісня»

№ 3. — Важливо сказати, що Полтавський обласний музично-драматичний театр М. В. Гоголя є фестивальним театром. Це стосується заходів у Херсоні, Тернополі, Чернігові, Дніпродзержинську та в інших містах. Приємно, що ми повертаємося з нагородами. Тобто привозимо дипломи не учасників, а лауреатів, переможців. Наприклад на одному з міжнародних фестивалів класика нашого театру «Лісова пісня» отримала перемогу у трьох номінаціях — найкраща режисура, найкраща жіноча роль та «Глядацькі симпатії». На фестивалі у Сімферополі, наприклад, нашу виставу «Едіт Піаф» взагалі визнали кращою.

Эдит ПиафМаргатита Томм в ролі Едіт Піаф

№ 4. — На даний момент ми можемо пишатися тим, що наш театр має найкраще театральне забезпеченням з усіх театрів на українських теренах. Театри Києва не мають такого освітлення і звуку, як у нас. До відкриття театрального сезону ми навіть наймали спеціалістів, які слідкували за правильністю ремонту стін. Бо ж у 1936-му, при заснуванні, у стіни вмуровували глиняні горшки для кращої акустики (у нас же музично-драматичний театр, вокал особливо цінується). Таким чином хороша акустика у театрі збережена.

Про комічне

— Що може бути комічного в театрі? Комічна зарплата. Хоча, знаєте, гріх жалітися: ми — державна установа, кошти за роботу отримуємо стабільно. І градація зарплатні різна: від малої до зарплатні заслужених артистів України тощо… Але це інша розмова. Як сказав Антон Чехов, жанр — це та призма, через яку дивиться людина на події, що трапляються. Можна зранку прокинутися і не знайти свої шкарпетки. А потім ходити і бідкатися: «О, Боже! Я спізнююся, а шкарпетки знайти не можу!», тобто влаштувати з цього трагедію. А можна подумати так: «І як я вчора роздягалася, що, не зрозуміло-де, їх закинула?» — і буде тобі комедія. Я, як головний режисер театру, не можу розповісти вам те, що є комічним у нашій театральній сім’ї. Не буду ж я зараз ділитися тим, як ми кудись приїхали, забули туфлі для актора чи у чомусь «налажали»… Усі завжди стараються, проте життя — є життя. Комічне є завжди, але не завжди варто його виносити на показ. І трактувати події, як я вже сказав, можна по-різному: людина сама відносить події до трагічного або комічного.

Про трагічне

— Був у нас в ПД «Листопад» випадок один прикрий. На Гоголівському фестивалі наші колеги з Донецька ставили «Сорочинський ярмарок». Там же і чорти, і все інше… Так ось одна людина тоді виконувала роботи по освітленню і якось там сталося, що її чи струмом вдарило, чи щось таке. У результаті — чоловік впав вниз з висоти прямо на сидіння. Тоді ми сильно переживали. І лікували його у нашій травматології, але сама подія була страшною.

Про вартість комфорту і насолоди

— На даний момент усі у Полтаві знають, що після ремонту, на який витратили 56 мільйонів гривень, кількість місць у театрі Гоголя зменшилася. ЗМІ почали якось неадекватно реагувати на це, говорити, що це погано, тепер менше людей ходитиме до театру. Аж ніяк! Раніше місць було приблизно 700 та ми говорили 650, тому що ложі і балкон — незручні місця. Тепер же їх стало десь на 100 менше. Але яким чином? За рахунок того, що нові крісла стали ширшими і зручнішими, тобто про глядача попіклувалися. А з приводу відвідин… Хто ходив, ходитиме. Хто не ходив — інше питання. Квитки ж вже другий місяць, дійсно, дістати важко. Люди скучили за театром. І це надзвичайно приємно. Вистави ж у нас проходять мало не щодня. Квитки на полтавські вистави коштують від 10 до 30 гривень, на вистави Херсонського гастрольного театру (у 20-тих числах листопада) — 10–50 гривень.

Далі буде…

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему