5 червня 2021 року, в річницю Всеукраїнського Собору УАПЦ, на якому було обрано Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника), в центрі Полтави в Корпусному парку відбувся благодійний Мстиславівський марафон.

Виповнилося сто років від дня народження Георгія Тимофійовича Берегового — підкорювача космосу, який з’явився на світ у селі Федорівка Карлівського району 15 квітня 1921-го. Науковим співробітникам Полтавського музею авіації і космонавтики неодноразово випадала приємна нагода спілкуватися з космонавтом, а також бувати у нього вдома у Зоряному містечку. Георгій Береговий прожив яскраве життя, наполегливо йшов до своєї мети, був щирим з людьми.

Ювілей космонавта з Полтавщини відзначається цьогоріч на державному рівні згідно з Постановою ВР. Пропонуємо увазі читачів кілька яскравих епізодів його біографії.

На Дніпропетровщині закінчуються археологічні розкопки кургану часів енеоліту-бронзи. Збірна група з Полтави побувала тут 30 травня.

Побутує міф, що в Українській Повстанській Армії (УПА) за незалежність України воювали лише галичани чи волиняки... Але це зовсім не так, оскільки значний відсоток в УПА становили вихідці з центральної та східної України. Один із них — уродженець Полтавщини, Микола Лаврінович Савченко (псевда — «Петро Миколенко», «Байда», «377»), від дня народження якого цьогоріч виповнилося 100 років. Пам’ятна дата відзначається на державному рівні згідно з Законом України «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у 20 столітті».

Сто років тому, 6 травня 1921 року у відомому містечку Опішні на Полтавщині в гончарській родині Федора та Явдохи Селюченків народилася донька Олександра, яка стала неперевершеним майстром традиційної глиняної іграшки. Ювілей майстрині з ініціативи Національного музею-заповідника Українського гончарства в Опішному та Українського інституту національної пам’яті згідно з парламентською Постановою Верховної Ради цьогоріч відзначається на державному рівні.

Стаття «Полтавщини» про знайдені останки полтавця Миколи Лабунця, який загинув у 1941 році під Вязьмою, допомогла знайти його нащадків у Полтаві. Правнук загиблого — депутат Шевченківської райради Сергій Зубань

Український інститут національної пам’яті (УІНП) спільно з Bober Film Studio створив історичний ролик про одного з лідерів кримськотатарського національного відродження початку ХХ століття Номана Челебіджіхана, оскільки історія не зберегла точної дати його народження, лише рік — 1885. Днями у межах вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу комуністичним тоталітарним режимом ролик продемонстрували на полтавських телеканалах «Місто+» та «Центральний». Показ відбувся в рамках угоди між менеджментом телеканалів та головою УІНП Антоном Дробовичем. 

25 травня 1926 року більшовицький агент підло і підступно вбив провідника визвольного руху, уродженця Полтави Симона Петлюру. У 1924-1926 роках більшість керівництва Української Народної Республіки жили у країнах Європи. Радянські чекісти проникали в їхнє оточення і вони досить легко перехоплювали найпотаємнішу кореспонденцію. В їхньому розпорядженні опинилися десятки листів Голови УНР Симона Петлюри та прем’єр-міністра Андрія Лівицького. Їх оприлюднив архів зовнішньої розвідки. З документів стає відома причина вбивства політика — зв’язки із лідером Польщі Юзефом Пілсудським.

«Известие о смерти Петлюры вызвало среди украинской эмиграции большую тревогу. Покушение считается делом Москвы, — звітував радянський розвідник із Берліна 8 липня 1926 року. — В первый момент показалось, что эмиграция совершенно разбита и близится к полной ликвидации. Однако после нескольких дней оказалось, что факт потери духовного вождя сплотил ее еще больше». Радянська влада не очікувала такого об’єднання діаспори після вбивства голови Української Народної Республіки в екзилі Симона Петлюри. «Над його домовиною» почали єднатися навіть ті організації й постаті, які раніше були негативно до нього налаштовані.

У селі Новоселівка Зіньківської територіальної громади Полтавського району демонтували пам’ятник одному із чільних організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Григорію Петровському і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.