Побутує міф, що в Українській Повстанській Армії (УПА) за незалежність України воювали лише галичани чи волиняки... Але це зовсім не так, оскільки значний відсоток в УПА становили вихідці з центральної та східної України. Один із них — уродженець Полтавщини, Микола Лаврінович Савченко (псевда — «Петро Миколенко», «Байда», «377»), від дня народження якого цьогоріч виповнилося 100 років. Пам’ятна дата відзначається на державному рівні згідно з Законом України «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у 20 столітті».

Сто років тому, 6 травня 1921 року у відомому містечку Опішні на Полтавщині в гончарській родині Федора та Явдохи Селюченків народилася донька Олександра, яка стала неперевершеним майстром традиційної глиняної іграшки. Ювілей майстрині з ініціативи Національного музею-заповідника Українського гончарства в Опішному та Українського інституту національної пам’яті згідно з парламентською Постановою Верховної Ради цьогоріч відзначається на державному рівні.

Стаття «Полтавщини» про знайдені останки полтавця Миколи Лабунця, який загинув у 1941 році під Вязьмою, допомогла знайти його нащадків у Полтаві. Правнук загиблого — депутат Шевченківської райради Сергій Зубань

Український інститут національної пам’яті (УІНП) спільно з Bober Film Studio створив історичний ролик про одного з лідерів кримськотатарського національного відродження початку ХХ століття Номана Челебіджіхана, оскільки історія не зберегла точної дати його народження, лише рік — 1885. Днями у межах вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу комуністичним тоталітарним режимом ролик продемонстрували на полтавських телеканалах «Місто+» та «Центральний». Показ відбувся в рамках угоди між менеджментом телеканалів та головою УІНП Антоном Дробовичем. 

25 травня 1926 року більшовицький агент підло і підступно вбив провідника визвольного руху, уродженця Полтави Симона Петлюру. У 1924-1926 роках більшість керівництва Української Народної Республіки жили у країнах Європи. Радянські чекісти проникали в їхнє оточення і вони досить легко перехоплювали найпотаємнішу кореспонденцію. В їхньому розпорядженні опинилися десятки листів Голови УНР Симона Петлюри та прем’єр-міністра Андрія Лівицького. Їх оприлюднив архів зовнішньої розвідки. З документів стає відома причина вбивства політика — зв’язки із лідером Польщі Юзефом Пілсудським.

«Известие о смерти Петлюры вызвало среди украинской эмиграции большую тревогу. Покушение считается делом Москвы, — звітував радянський розвідник із Берліна 8 липня 1926 року. — В первый момент показалось, что эмиграция совершенно разбита и близится к полной ликвидации. Однако после нескольких дней оказалось, что факт потери духовного вождя сплотил ее еще больше». Радянська влада не очікувала такого об’єднання діаспори після вбивства голови Української Народної Республіки в екзилі Симона Петлюри. «Над його домовиною» почали єднатися навіть ті організації й постаті, які раніше були негативно до нього налаштовані.

У селі Новоселівка Зіньківської територіальної громади Полтавського району демонтували пам’ятник одному із чільних організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Григорію Петровському і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

На початку 1920-х рр. населення України зі зброєю в руках масово боролося проти утвердження влади більшовизму. Можна назвати чимало причин, які призвели до спалаху боротьби: продрозверстка, реквізиції, націоналізація, мобілізація молоді до армії, численні трудові повинності та ін. Як зазначають очевидці та учасники тих подій, основними завданнями, що стояли перед більшовиками та їхніми приспішниками на той час, були продрозверстка та боротьба з повстанцями, які не давали грабувати новій владі себе та своїх земляків. Поширення національних ідей серед найбільш активних повстанців також сприяли загостренню боротьби. На території Мачуської волості теж діяли повстанські загони.

У Полтаві виконком дасть дозвіл на встановлення 6 меморіальних дощок Героям Радянського Союзу, які брали участь у Другій світовій, які вже встановили представники ОПЗЖ. Серед них є і табличка діду Іллі Киви.

Пошуковий загін «Каскад» знайшов у Вяземському районі РФ останки солдата із капсулою, у якій збереглася інформація про загиблого — Лабунець Микола Андріянович, який мешкав на вул. Шевченка, 100.