Проголошення Соборності 22 січня 1919 року — історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Акт Злуки між УНР і ЗУНР увінчав столітні прагнення українців, розділених і поневолених Російською та Австро-Угорською імперіями, жити в єдиній незалежній державі. Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців, а не було накинуто насильно зовнішніми чинниками. Подія заперечує тези ворожої російської пропаганди про те, що єдність України — результат політики Леніна чи Сталіна. Національна єдність — обов’язкова передумова успішного спротиву зовнішній агресії. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. Ідея соборності була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті 1920-1950 років. Головною метою боротьби Української повстанської армії було створення Української соборної держави. В ході сучасної російсько-української війни українські військові, так само, як і їхні попередники 100 років тому, відстоюють незалежність і соборність. В лавах Збройних сил за цілісність нашої держави борються вояки, що походять з усіх її куточків.

З ініціативи голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького та Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) виконком Решетилівської міської ради влаштував інтернет-перегляд історичних документальних відеоматеріалів.

У Полтавській облдержадміністрації 20 січня  нагородили  переможців обласного щорічного конкурсу «Краща книга Полтавщини-2020». В умовах карантину на захід запросили лише видавництва-переможці.

Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається 100-річчя з часу заснування єдиного університету з українською мовою викладання поза межами України та одного із найважливіших центрів україністики у світі — Українського Вільного Університету (УВУ) в Мюнхені. Ініціювали його створення провідні діячі Української Народної Республіки (УНР), які після окупації нашої молодої держави більшовицькою Росією опинилися на політичній еміграції, українські професори університетів Австро-Угорської та Російської імперій та Союз письменників і журналістів.

17 січня минає 120-та річниця від дня народження письменника, перекладача і сценариста Григорія Епіка, члена ВАПЛІТЕ, одного із представників «розстріляного відродження», який загинув у Соловецькому таборі, як і тисячі українських інтелектуалів, безжально винищених окупаційним російсько-комуністичним режимом. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті згідно із Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» ювілей митця, життя і творча діяльність котрого пов’язана з Полтавою, відзначається цьогоріч на державному рівні.

14 січня (за Григоріанським календарем) 1883 року у Києві народився військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (УНР). Навесні 1918 року командир полку імені Костя Гордієнка звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Мурайова. З 1948 року — дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, автор праць з військової історії.

Український інститут національної пам’яті (УІНП) та «Історична правда» презентували спільний проєкт — документальний цикл про українських дисидентів-політв’язнів. Фільми про Ірину Стасів-Калинець та Миколу Руденка нещодавно показали полтавські телеканали «Центральний», «ІРТ» та «Місто+».

«Михайло Остроградський — будівничий флоту незалежної України». Так називається короткометражне документальне просвітницько-краєзнавче відео про Михайла Остроградського (1870-1923) — контр-адмірала, командувача Чорноморським військово-морським флотом України у період Української революції 1917-21 рр., борця за незалежність України у ХХ столітті, уродженця села Пашенівка, яке нині належить до Хорішківського старостату Козельщинської селищної ради Полтавської області.

Ви ж нашого роду,
полтавської крови…
(М. Бажан)