— Свій позивний маю ще з 95-го року, зі строкової служби в морській піхоті. Я не міг на кацапську мову перейти, так воно приклеїлося: Хохол. Тоді військово-морські сили в Криму базувалися. Російськомовних дуже багато було в армії. А мені російська мова, як кажуть, на язик не лягала. Як кацапи люблять казати, «чєлюсть нє та», — представляється 48-річний Олександр родом з міста Лохвиця на Полтавщині.

«Полтавщина» поспілкувалася з уродженцем Пензенської області, який уже понад 10 років проживає у Полтаві та вважає себе українцем. Він захищає свій дім зі зброєю в руках у складі Російського добровольчого корпусу під позивним «Полтава».

— Я своє вже відвоював, і ні про що не шкодую. Але ж війна нікуди не поділася, — констатує старший сержант Михайло Воскобійник родом із Шишак. В цьому році йому виповниться 59 років, він служить у ТЦК та СП.

— У листопаді 2022 року на підприємство прийшов список працівників, яким потрібно було уточнити військово-облікові дані. У тому списку було і моє прізвище, — згадує 38-річний Олександр Кітченко з Чутівської громади Полтавського району.

— Коли в підрозділі обирали позивні, я взяв собі псевдо Парацельс. Це видатний лікар епохи Відродження, якого називають першим професором хімії від створення світу. З огляду на мій цивільний фах, ніхто не заперечував, — представляється Андрій.

Позивний «Псих» вигадали побратими, коли дізнались що в мирному житті я захоплювався темою дитячої психології. «Так і виник «страшний» позивний» — каже Олександр з посмішкою.

— Я ж виріс на Донбасі, а у 2022-му зрозумів, що війна прийшла і в мій дім. От і пішов у військо. Мені було 22, — згадує початок повномасштабного вторгнення старший солдат Микита Курочка, військовослужбовець П’ятого відділу Лубенського районного ТЦК та СП.

Командир мотопіхотного взводу 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, молодший лейтенант Сергій Ананенко з позивним «Бакс», родом із Кременчука Полтавської області, розповів про утримання бойової позиції на Донеччині протягом 10 місяців і 6 днів.

Сергій, позивний «Лелека», родом з Полтавщини. Військовий досвід він мав задовго до цієї війни. Проходив строкову службу у 2008-2009 роках у пожежній роті, згодом став командиром відділення пожежного танку. З самого початку повномасштабного вторгнення став добровольцем та потрапив у піхоту.

Гвардієць Станіслав із позивним «Сеня» водить медичну машину, що вже кілька років працює у фронтовому режимі. Машина колись була цивільною, виконувала звичайні побутові функції. Тепер її завдання — доставляти евакуаційну групу й забирати поранених.