150-річчя Олександра Кошиця: у Полтавському коледжі мистецтв вшанували пам’ять композитора УНР

Перед присутніми промовляв представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Акцентував на тому, що згідно з Постановою ВР «Про пам’ятні дати та ювілеї» та з ініціативи УІНП 150-річчя від дня народження Кошиця відзначається на державному рівні. Наголосив на важливості популяризації таких постатей як Олександр Кошиць, для відновлення національної пам’яті. «Оркестрове аранжування пісні „Ще не вмерла Україна“ написав саме Кошиць. Він за доби УНР, зокрема у часи Центральної Ради очолював музичний відділ міністерства освіти. У січні 1919 року Голова Директорії УНР, полтавець Симон Петлюра доручив Олександру Кошицю зорганізувати капелу та вирушити у світове турне задля популяризації нашої культури», — розповів Пустовгар.

За словами директора коледжу Миколи Демченка, діяльність композитора суттєво вплинула на популяризацію української музики у всьому світі. Пан Микола підкреслив: спадщина Олександра Кошиця — невід’ємна частина української національної ідентичності.

Ведуча зібрання, музикознавиця і викладачка коледжу Софія Кіт зазначила: «Кошиць познайомив світ зі „Щедриком“ Миколи Леонтовича, який став одним із символів української національної культури. А обробка Кошицем колискової „Ой, ходить сон край вікон“ стала основою джазового стандарту „Саммертайм“ культового американського композитора Бродвею Джорджа Ґершвіна. Унікальна прадавня музична спадщина України мала допомогти створити імідж новій державі за кордоном. Капела з величезним успіхом виступала у всіх країнах західної Європи, а також в США, Бразилії, Аргентині, Кубі. Репертуар складався виключно з українських народних пісень».

Програма просвітницького зібрання поєднала історичні розповіді, мистецтво хорового співу, звучання пісень у обробці Кошиця. Академічний хор Полтавського коледжу мистецтв ім. Лисенка, під орудою Ганни Оксениченко, виконав духовний гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Хорове оброблення для неї виконав саме Олександр Кошиць.

За ініціативи Олега Пустовгара також відбувся показ документального фільму виробництва «Суспільне. Культура» «Щедрик проти руского міра».

Перегляд цього фільму у лисенківському мистецькому коледжі актуалізував для присутніх історичні знання, які попри десятиліття російсько-комуністичних забаорон, відновилися у пам’яті українців. Йдеться про внесок Республіканської капели УНР в міжнародне визнання української музики та яскравий приклад культурної дипломатії Симона Петлюри і Олександра Кошиця в період агресії ленінської росії проти УНР. Як і під час нинішньої Війни за Незалежність, й тоді зброя, і культура були формами спротиву російському імперіалізму.

Довідково:

Хоровий диригент, композитор та етнограф Олександр Кошиць народився 12 вересня 1875 року. Освіту почав здобувати у Богуславській єпархіальній бурсі, а продовжив у Київській духовній семінарії, яку закінчив 1901-го року з вченим ступенем кандидата богослів’я.

Подався вчителювати на Кубань, де заприятелював з Симоном Петлюрою, який після виключення з Полтавської духовної семінарії за проведення у ній концерту Миколи Лисенка, упорядковував архів Кубанського козацтва. За сприяння Миколи Лисенка, на Кубані Кошиць здійснював етнографічні експедиції по українських козацьких станицях-Переяславській, Уманській, Полтавській, Брюховецькій, записуючи від нащадків запорізьких козаків, депортованих з України, народні пісні. Зібраний матеріал з 500 пісень він упорядкував у десяти зошитах, які були представлені на етнографічній виставці Кубані.

У 1904 році після повернення до Києва, деякий час викладав в Учительській семінарії та Другій жіночій духовній школі. Тут продовжив навчання у класі композиції в музично-драматичній школі Миколи Лисенка, на запрошення якого одночасно викладав курс хорового співу. Далі відбулось стрімке становлення як диригента та композитора. Деякий час він був директором та диригентом товариства «Боян», у 1909 році його запросили керувати студентським хором Київського університету св. Володимира. Учасники цього хору 1916-го року вперше виконали неперевершений «Щедрик» у обробці Миколи Леонтовича. Потому викладав у консерваторії, працював капельмейстером у театрі Миколи Садовського та диригентом Київської опери.

За доби Центральної Ради керував музвідділом Генерального секретаріату освіти. У січні 1919 року за дорученням очільника УНР Петлюри українська республіканська капела на чолі із Кошицем вирушила у світове турне. Протягом 1919 — 1921 років капела мандрувала країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику. З успішними концертами гастролював Український Національний хор (таку назву отримала капела наприкінці 1920 року) США, Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Кубою. Лише в країнах Південної Америки Хор дав близько 900 концертів.

З 1926 року Кошиць оселився у Нью-Йорку, де керував групою зведених українських хорів. 1938-го року узяв участь у зйомках кінострічки «Маруся» у Нью — Джерсі. Викладав у Колумбійському університеті, працював над «Спогадами», впорядковував щоденник «З піснею через світ». У 1941 році переїхав до Вінніпегу на запрошення освітньої референтури Українського Національного Об’є́днання в Канаді. Там очолював хор і викладав на диригентсько-вчительських курсах. Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року і похований в колумбарії цвинтаря «Глен-Іден» недалеко від Вінніпега, заповідаючи аби прах був перенесений до України.

Представництво УІНП в Полтаві

Світлини: Департамент культури і туризму Полтавської ОВА