Як перемогти хаос

Не хочу хвалитися, але я непогано вчився. І у школі, і в інституті. При цьому я не готовий стверджувати, що здобув хорошу освіту. Багато хто вважає, що якщо ти прослухав курс, чесно склав усі іспити і здобув заслужену медаль чи диплом з відзнакою, то з освітою у тебе все норм. Хочу вас розчарувати. Для якості освіти, звичайно, важливо, як ти навчався. Але ще важливіше те, чого тебе вчили. А вчили погано.

Я не готовий порівнювати якість радянської та нинішньої освіти. Тема сьогодні не та. Але складно навіть уявити скільки разів за останні десять років я був надзвичайно злий, а іноді й емоційно пригнічений, усвідомленням того, що ті знання, які мені зобов’язані були передати в 15 років, стали доступні для мене в 50 або 60.

Адже вся суть освіти, починаючи з доісторичних часів і закінчуючи сучасністю, зводиться виключно до того, щоб озброїти людину знаннями, які допоможуть їй приймати правильні рішення. А їх не було. Ні знань, ні правильних рішень. Ми собі погано уявляємо, яку роль нашому житті грає посереднє освіту. І як би ми могли жити, якби… Але це все лірика.

Давайте перейдемо до теми, а саме, поговоримо про другий закон термодинаміки. Сам термін «термодинаміка» натякає на фізику. А фізика далека від сфери моїх щоденних інтересів. Думаю, що у багатьох із вас теж. Але не поспішайте. Вже зовсім скоро ми плавно перейдемо до тих питань, які нас дійсно цікавлять. Тобто поговоримо «за жизнь». Але для розуміння, кілька слів про термодинаміку сказати потрібно.

Отже, три основні закони термодинаміки. Перший закон говорить, що енергія зберігається. Другий — що в ізольованій системі (тобто в тій, яка не взаємодіє із навколишнім середовищем) ентропія ніколи не зменшується. Третій — що температура абсолютного нуля недосяжна. Є ще нульовий та мінус перший закони. Але обтяжувати ними я вас не буду. Та й перший й третій нас мало цікавлять.

Цікавить другий. Тобто розуміння того, що ентропія у замкнутій системі завжди зростає. Чому саме він? Та тому що здатний пояснити нам причини наших життєвих проблем та негараздів. І неправильних рішень. Саме тому його іноді називають першим законом психології.

І оскільки ми вже плавно перейшли до зрозуміліших нам речей, є сенс замінити терміни. Із фізичних на людські. Наприклад, використовувати слово хаос. Ентропія та хаос не тотожні, але взаємопов’язані поняття. Хаос це безлад, ентропія — кількісний показник безладу в системі. Знову ж таки, дуже приблизно, це як струм і сила струму. Але для розуміння хаос краще сприймається і для нашої розмови цілком підходить.

Якщо адаптувати другий початок до психології, можна виділити кілька тез:

1. Психічна енергія, як і фізична, має тенденцію «розсіюватися» і потребує зусиль для підтримки організованого стану.
2. Підтримка психологічного порядку — концентрація, планування, самоконтроль — потребує витрат енергії.
3. Без спрямованих зусиль психологічні системи можуть прагнути до «ентропійного» стану

Якщо все це адаптувати до життєдіяльності людських колективів, то сказати можна наступне: ізольовані системи неухильно стають менш упорядкованими, менш організованими, менш здатними до досягнення результатів. Зрештою, вони скочуються в сіру і однорідну рівновагу, в якій і залишаються.

І другий важливий висновок: будь-які зміни в системі, чи то випадкове коливання її частин чи втручання із зовнішнього середовища, зрушить систему у бік безладу та хаосу. Це відбувається не тому, що природа прагне безладу, а тому, що хаотичних станів набагато більше, ніж упорядкованих. Якщо дуне вітер, ймовірність того, що піщинки складуться в замок мізерно мала, хоч і ненульова. Отже, хаос це норма, а порядок — ні.

Яке це має значення? По-перше. Воно багато що пояснює. По-друге, чогось може навчити. По-третє, від чогось застерегти.

Візьмемо, наприклад, взаємовідносини між змінами та стабільністю. Ви, звичайно, знаєте, що два основні політичні гасла всіх часів, це «зміни» та «стабільність». Чому люди хочуть змін? Тому що, як ми вже говорили, ізольовані системи згодом стають нездатними для досягнення очікуваних результатів. Чому люди хочуть стабільності? Бо знають, що будь-які зміни ведуть до хаосу.

То що, не потрібні зміни? Потрібні. Але тільки тоді, коли є вміння, знання і ресурси, які допоможуть тобі впорядкувати систему і нівелювати хаос, що виник.

Хороший приклад — 1991 рік, СРСР. Людям здавалося, що терміново треба щось міняти. Хто жив тоді, той пам’ятає гасла тих часів: «Геть застій!», «Так жити не можна!», «Пє-рє-мєн!». Зміни сталися. З ними прийшов хаос. Закон є законом. Що сталося згодом? Країни Балтії змогли стабілізувати систему на бажаному «європейському рівні». Азербайджан, росія і білорусь змогли перемогти хаос тільки повернувшись до «радянської системи». Країни Центральної Азії знайшли ресурси лише для стабілізації на «дорадянському, напівфеодальному» рівні. Україна, Грузія, Молдова, Вірменія, досі не можуть перемогти хаос і кидаються між бажаною «європейською» та знайомою «радянською» системою порядку.

Таке відбувається не лише з країнами колишнього союзу. Наприклад у Європі, 1968 року, молоді, освічені у першому поколінні, а від того люди, які сильно про себе уявили, влаштували революції. Привнесли хаос такого рівня, що стабілізація не відбулася досі.

А нещодавно під гаслом «Змін!» у США переміг Трамп. У його інтерпретації це звучало як «очистити вашингтонське болото». Природно, це призвело до хаосу. І як і коли буде впорядковано систему, нікому не відомо. Може на якісно новому рівні, може, повернувшись на рівень «холодної війни». А може і ще щось гірше. Подивимося.

Тож тепер, знаючи про другий закон термодинаміки, вирішуйте самі, який життєвий принцип вам більше до вподоби: або «якщо не зламалося, то й ремонтувати не потрібно», або «якщо організація не розвивається, читай не змінюється, то вона загниває». А заразом і оцініть поради модних коучів, які закликають до виходу із «зони комфорту». Чи є сенс привносити в своє життя хаос, сподіваючись стабілізуватися на вищому якісному рівні, або погодитися з тим, що «і так зійде».

Хорошим прикладом ізольованої системи є сім’я. Через кілька років спільного життя, у багатьох подружжях настає розчарування. Артикулюється це штампами — «кохання пройшло», «побут заїв» і так далі. Особливо розвинені міркують про кризу «інституту буржуазного шлюбу». Насправді все значно простіше. Те, що відбувається, це нормально. Закон свідчить: без спрямованих зусиль система прагнуте «ентропійного» стану. Потрібні зусилля та прагнення до впорядкування. Які зусилля не скажу. Тут все індивідуальне. Та й рецепти загальновідомі. Але побут тут точно ні до чого. Якби так, мільйонери не розлучалися б.

Кілька слів хотілося б сказати про бідність. І про глобальну, і про індивідуальну. Багато людей намагаються знайти причини бідності, та усунувши їх, ліквідувати саму бідність. Даремно. Порожня трата часу. Очевидно, вони нічого не чули про другий закон термодинаміки. Якби чули, то знали б, що бідність — це норма. У світі, яким править ентропія, це природний стан людства. Вона не має причин. Причини є у багатства.

Але людям хочеться простих рішень. Обговорення проблеми бідності переважно зводиться до пошуку винних. Їх легко знаходять — чиновники, капіталісти, жирні коти банкіри і так далі. Повний набір всім добре відомий. Рішення бачать у справедливому розподілі чи, правильніше, у перерозподілі. Рецепт теж усім відомий — взяти і все поділити. Але ми з вами вже знаємо, що втручання у систему практично гарантовано призводить до хаосу. В результаті всі стануть біднішими. Адже збільшення багатства можливе лише в упорядкованій системі. 1917 — яскраве тому підтвердження.

На закінчення кілька простих до банальності висновків, які безпосередньо випливають з другого закону термодинаміки.

Вам казали, що «людина створена для щастя, як птах для польоту»? Це неправда. Ваше щастя залежить від нескінченно малої кількості впорядкованих комбінацій серед астрономічної кількості інших можливостей. Прагнення до щастя є ніщо інше, як здатність протистояти хаосу. Як у приватному, так і у суспільному житті.

Ви іноді сподіваєтеся, що щасливі обставини складуться самі собою? Чи згодні з тим, що все, що не робиться, робиться на краще? Даремно. Коли речі змінюються не з волі людини, швидше за все, вони змінюються на гірше. Природний перебіг подій передбачає більше варіантів несприятливого розвитку, ніж сприятливого.

Ви вірите, що в бідах і негараздах, які звалилися на вашу голову завжди є винуватець? Якийсь таємний чи явний недоброзичливець? Так буває, але не завжди. Хаос руліт. Негаразди не завжди мають винуватця. Більшість проблем виникає випадково.

Впевнені, що розсудливість та благочестя гарантує комфортне життя? Що неприємності можливі лише внаслідок ваших помилок чи неналежних дій? Смію вас запевнити, не лише через них. Вас обманює європейська белетристика, яка придумала вульгарну ідею вини та розплати. Не заспокоюйте себе, купа упирів мирно померли на шовкових простирадлах. У той час як багато праведників закінчили свої дні у в’язницях або на вогнищі. Почитайте давньогрецькі трагедії. Там, де протистояння людини та року, людини та фатуму. Де ніхто не винен, а всім боляче. Греки пояснювали це недоброзичливістю богів. Ми ж люди вчені. Знаємо і про другий закон термодинаміки, і про ентропію.

І останнє. Раптом ви шукаєте сенсу життя і ніяк не можете його знайти. Порада від адепта другого закону термодинаміки: ми живемо для того, щоб використовуючи енергію та знання, боротися з натиском ентропії та створювати острівці благотворного порядку. Переможемо ентропію разом!

Лайки, підписки, коментарі щиро вітаються!