Побачити дітей, почути тишу, просто жити. Це і є перемога!
В’ячеслав прийшов до армії добровільно навесні 2022 року. Пройшов підготовку, служив у резервній роті — охороняв міст, згодом переведений на охорону стратегічного об’єкта. До весни 2023 року виконував завдання у тилу, після чого був направлений до бойових рубежів.
«Спочатку все здавалося організовано: пост, графік, зміни, — говорить В’ячеслав. — Але ми всі розуміли — справжнє почнеться далі».
У травні 2023 року Хорік прибув на бойові позиції на Харківському напрямку. Три місяці перебував у лісових і польових умовах. Позиції обстрілювались майже щодня: працювали міномети, дрони, скидали гранати. Уночі противник намагався наблизитися — двічі відкривав вогонь на ураження з відстані до 50 метрів.
«Вночі видно було, як один повзе, — згадує Хорік. — Іншого разу побачив у тепловізор, стояв між дерев. Не думав — стріляв одразу. Зранку знайшли уламки, сліди. Таке не забувається, а сонливість вночі знімає миттєво адреналіном»
FPV-дрони неодноразово атакували позиції. Один удар залишив вирву в кількох метрах від бліндажа. Інший завис у гілках — його знищили гранатами.
«Якби той заряд упав на метр ближче — нас би не було, — каже В’ячеслав. — Іншого підірвали самі. Чекати на саперів — означало ризикувати. Та й одного дрона я сам зняв з дерева, відкусив заряд та віддав потім нашим спеціалістам».
Вдома на В’ячеслава чекають дружина і двоє дітей. Додому приїздить рідко, родина не навідується — з міркувань безпеки. В рідному місті були удари по інфраструктурі, є загиблі серед цивільних. Після війни не планує нічого грандіозного. «Побачити дітей. Почути тишу. Просто жити, — говорить В’ячеслав. — Це і є перемога».
Підписуйтесь на нашу сторінку: @17brigadeNGU.
З питань проходження служби за контрактом дізнавайтесь за телефоном: 066-142-07-79.
17-та Полтавська бригада НГУ
