Двоє синів, двоє братів та двоє зятів і він — проти окупантів воює родина з Полтавщини

У 2015-2016 роках брав участь в АТО — служив водієм у 17-й окремій танковій бригаді.

Після демобілізації повернувся до роботи на приватному агропідприємстві в Білоцерківці. Удруге потрапив до війська 24 лютого 2022 року.

— Ранком прокинувся, почув новини. Зібрав речі, поїхав на роботу, розрахувався і прибув у ТЦК у Великій Багачці. А ввечері вже був у Білій Церкві в бригаді «Чорних Запорожців». Хотів потрапити у свою рідну 17-ту бригаду, але тоді до них вже ніяк було доїхати. У 72-й мене взяли на посаду за моєю військовою спеціальністю — водій-слюсар. Потрапив у ремонтний батальйон.

Спочатку Віктор Дроздов у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців був залучений до охорони важливих військових об’єктів на Київщині, а потім разом зі своїм підрозділом виїхав на Донеччину. Були й на Вугледарському напрямку.

— Перший час ми допомагали піхоті. Виїжджали на позиції, ночами копали для наших піхотинців окопи, — розповідає військовий.

Віктор зазначає, що він особисто участі в бойових діях не брав. Та роботи вистачало: облаштовували позиції, нерідко й під обстрілами, ремонтували військову техніку. Його спеціалізація — колісний транспорт, зокрема, «Урали» та ЗІЛи.

— У Вугледарі ми жили в розбитих підвалах. Поки він ще був цілий, поки ще КАби не літали. Рембат — це такий підрозділ, де відновлюють пошкоджену техніку та зброю. Конкретно ми, в основному, машини ремонтували. Якщо є запчастини, то доволі швидко все відновлювали. Це ж робота звична — ти просто 24/7 «крутиш гайки». Головне завдання — якнайшвидше випустити транспорт, щоб допомогти побратимам на полі бою.

За півтора року через загострення хронічних хвороб стан здоров’я військовослужбовця невідворотно погіршився, тож після лікування його направили на ВЛК. І згідно з її висновком Віктора визнали придатним до служби в тилових підрозділах або ТЦК.

Молодший сержант взяв відношення до ТЦК та СП в рідній Великій Багачці та у вересні 2023 року вже був переведений до Третього відділу Миргородського районного ТЦК та СП.

Командир відділення взводу охорони бере участь у чергуваннях, охороні, а також спільному патрулюванні з поліцією та оповіщенні громадян.

— Найскладніше — не йти на конфлікт. Бо часто люди проявляють агресію, провокують. Завжди це ті, в кого не все в порядку з військово-обліковими документами, хто хоче уникнути візитів до ТЦК. У кого все вчасно оновлене, поводяться спокійно та врівноважено. Але ми не реагуємо на провокації, діємо в рамках чинного законодавства. Даємо роз’яснення — і про порядок оформлення документів, і про військовий обов’язок. Буває, чоловіки тікають — але ми не бігаємо за такими. Рано чи пізно їм все одно доведеться виконати свій обов’язок громадянина, — розповідає військовий. — За мною не треба було ганятися — я сам пішов. Рідні мої служать. Середній брат — вже командир артилерійської батареї, хоча до 2022-го ніколи не служив. Як і всі, брат взяв повістку та пішов, бо розуміє, що так треба. Адже справжні чоловіки не тікають і не ховаються за спідницями. Особливо, коли треба боронити свій дім і свою країну.

Загалом, зізнається молодший сержант, окрім нього, ще шестеро чоловіків з його родини — військовослужбовці: двоє синів, двоє братів та двоє зятів, чоловіків його сестер. Молодший син, щоб долучитися до ЗСУ, повернувся з Польщі, де жив і працював більше двох років.

#вони_захищають_Україну #warriorsТЦК

© Група комунікацій Полтавського обласного ТЦК та СП