Тараса Шевченка і Григорія Сковороди: у Драбинівській громаді Полтавського району перейменували 14 вулиць

«Громаду очистили від назв вулиць „Колгоспна“, які є алюзією до часів колгоспів (від скорочення-колективне господарство)-сільськогосподарських підприємств на території колишнього СРСР, повністю підконтрольних комуністичній владі, символу рабської експлуатації селян у СРСР і Голодомору-геноциду 1932-33 рр.», — поінформував представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. 

У селі Галущина Гребля вулицю Колгоспна перейменували на пошану Пророка Української Нації Тараса Шевченка, у селі Драбинівка на Затишну, у Варварівці на Польову, у с. Мушина Гребля на Вишневу, а пров. Колгоспний- на Оновлений.

Ще одну комуністичну назву ліквідували у селі Дудкин Гай. Вулицю «Правди» у назві якої звеличувався щоденний друкований засіб брехливої інформації КПСС й основний пропагандистський ідеологічний рупор пропаганди комуністів перейменували на Центральну.

Громада звільнилася від імені сталінського трубадура Максіма Горького (псевдонім-справжнє ім’я Пєшков Олексій Максимович) — російський комуністичний «пролетарський» письменник, один із провідних ідеологів комуністичного режиму. Один із співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху, видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри. Брав участь у процесі над убивцею Петлюри, поширив наклепи щодо його, начебто, антисемітизму, виступив на захист більшовицького кілера Самуїла Шварцбарда, був серед тих комуністичних пропагандистів, що закорінювали в масовій свідомості поняття «петлюрівщина», «петлюрівці» як «ворожі, буржуазні, антибільшовицькі явища». Заперечував право української мови на існування, активно співпрацював з НКВС, прославляв його роботу (див. «Правда» № 242, 1933 р.), у 1934-36 рр. — голова спілки письменників СРСР. Заснував метод соціалістичного реалізму в літературі, який сприяв закріпленню ідеології більшовизму і зміцненню сталінського тоталітаризму в СРСР. Називав українську мову «украинское наречие», був автором лозунгу, який широко використовували комуністичні злочинці у часи сталінського терору 1937-1938 років та нині їх путінські послідовники з армії росії: «Если враг не сдаётся, — его уничтожают». Історики зазначають, що Максім Горький підтримував та схвалював систему комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ.

Тож у селі Райдужне вулицю Горького теж перейменували на честь Тараса Шевченка, а у селі Лугове на пошану Григорія Сковороди. Мислитель і гуманіст жив три століття тому. Був освіченим і талановитим, проте не шукав слави, кар’єри чи багатства, не поступався цінностями заради вигоди. Вів аскетичний спосіб життя, міркував і писав про пізнання, життя в гармонії, суспільно корисну працю. Попри такий аскетизм і відреченість (а можливо, саме завдяки цьому), Сковороді вдалося сформулювати ідеї та створити тексти, що захоплюють серця й розуми людей, які живуть через століття після нього. Григорія Савича без перебільшення можна назвати національним філософом — для поколінь українців він залишається цікавим, актуальним і навіть близьким. Детальніше.

У селі Драбинівка вулицю 8-го березня перейменували на Лугову. «Вулиця „8-е Березня“ у Драбинівській громаді, як і в усій країні, була так названа під час існування комуністичного тоталітарного режиму як один із маркерів цієї влади в топонімії населених пунктів СРСР з ідеологічною метою її зміцнення. У комуністичній Росії та підневільній Україні ворожий режим зробив цей день державним святом для реалізації політики російської імперської політики. Реальний захист прав жінок в Україні почав проводитися тільки після відновлення незалежності. Це одна з причин збереження свята в незалежній Україні, хоч число скасування зростає. Водночас рашистський режим Російської Федерації вважає такі топоніми важливим напрямом збереження маркерів колоніального панування над нашою країною, додатковим аргументом ідеологічного обґрунтування агресивної війни проти України», — розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У селі Веселка вул. Мічуріна перейменували на Зелену. »Мічурін Іван — звеличений Йосипом Сталіним російський біологі селекціонер-помолог, уродженець Рязанської губернії Росії. Коли наприкінці 1920 років Сталін висунув ідею глобального перетворення природи, Мічурін у зверненні до XVI з’їзду ВКП (б) у 1930 році запропонував свій «проєкт», який передбачав зменшення негативного впливу сибірського клімату на європейську територію Росії шляхом створення грандіозної лісосмуги між Уральськими горами і Каспійським морем, пустелі Середньої Азії він пропонував перетворити на оази, висадивши там посухостійкі рослини та їстівні кактуси. Ці «ідеї» були сприйняті серйозно і отримали гарячі оплески на партійному з’їзді. У професійному середовищі більшість положень так званого мічурінського вчення сприймалися як окультні дійства. У 1931 році Івана Мічуріна нагородили орденом Леніна.З нагоди ювілею радянська влада перейменувала містечко Козлов на Мічурінськ, а самого Івана Мічуріна призначила академіком союзної академії наук. У період сталінських репресій за критику «мічурінської науки» постраждало багато відомих вчених-біологів і генетиків», — поінформували у Полтавському офісі УІНП.

У селі Крута Балка:

• вулиці Титова відновили історичну назву Слобожанська. Титов Герман Степанович, російський радянський космонавт, уродженець Алтайського краю Росії. Підпадає під дію пп. «ґ» п. 4 частини першої декомунізаційного закону, оскільки обіймав керівні посади в комуністичній партії (член ЦК КПРС з 1961, балотувався у Державну думу росії від КПРФ);
• вулицю Гагаріна перейменували на Квіткову. Гагарін- льотчик-космонавт СРСР, особа, яка обіймала керівну посаду в політичній організації СРСР, а саме: член Центрального Комітету Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ) або комсомолу — комуністичної молодіжної організації, підконтрольної КПРС. І у радянські часи, і дотепер його ім’я є із найпоширеніших в топонімічному просторі, зокрема й в Україні.

«Поява назв географічних об’єктів на базі поняття «1-е травня» (рос. «1-е мая»), жодним чином не пов’язана з розвитком питомо української топонімії, а була втіленням російської імперської політики радянського зразка. Після завоювання більшовицькою Росією Української Народної Республіки імперська влада поширила на територію України відзначення 1 травня як одного з основних більшовицьких свят. Святкування набуло політичного та ідеолого-пропагандистського забарвлення, тісно поєднаного з ідеєю відновлення засобами топоніміки єдиного російського імперського простору. Так, згідно з Декретом Ради народних комісарів РСФРР від 14 квітня 1918 р., «Особливій Комісії з народних комісарів просвіти і майна республіки доручається невідкладно підготувати декорування міста в день 1-го травня та заміну написів, емблем, назв вулиць, гербів і т. п. новими, що відображають ідеї й почуття революційної трудової Росії», —говориться фаховому висновку Експертної комісії УІНП. Тож у селі Лугове вул. 1-го травня перейменували на Садову.

Довідково: відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», російська імперська політика (російська колоніальна політика) — система заходів, що здійснювалися органами управління, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, групами чи окремими громадянами, зокрема, й СРСР, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу. Під усунення з публічного простору підпадають назви населених пунктів, інших географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків, об’єкти топонімії, що присвячені особам, які обіймали вищі керівні посади у структурах Московського царства, Російської імперії, СРСР та сучасної РФ.

Полтавський офіс УІНП