Пам’яті першого голови Полтавського крайового Руху Олександра Келима
Спокійно, друже, спи! Будь певним: Ми всіх здолаєм ворогів!
18 червня 2024 року Полтавщина проводжає в останню путь вірного сина України Олександра Келима — відомого громадського діяча, незламного борця за Свободу і Незалежність України, засновника і першого голову Полтавської крайової організації Народного Руху України, постійного члена Центрального Проводу НРУ, одного з організаторів та активного учасника Всесоюзного історико-просвітницького товариства «Меморіал», одного з організаторів Товариства української мови імені Тараса Шевченка (нині «Просвіта»). За його безпосередньої участі на Полтавщині створено Асоціацію «Зелений світ», Асоціацію вільних художників, одну з перших в Україні Асоціацію незалежних фермерів, Асоціацію автотранспортників Полтавщини та інші громадські і громадсько-політичні організації.
Народився Олександр Келим 21 травня 1948 року в селі Оріхівка Лубенського району Полтавської області у сім’ї службовця, вихідця із заможної селянської родини. Ще зі студентських років «захворів» вільнодумством, яке проявлялося в його творчості художника, фотографа, способах мислення та спробах через мистецтво достукатися до серця і душі кожного українця, спонукати їх вільно думати і творити, аналізувати та піддавати сумніву будь-які постулати, критично мислити і пропускати через душу й серце кожен крок, кожну дію, кожен порух…
Полтавщина та й уся українська громадськість знають Олександра Келима як невтомного організатора і керівника громадсько-політичних акцій не лише в нашій області, а й по всій Україні. Саме завдяки його активності, невгамовності полтавці були активними учасниками всіх загальноукраїнських акцій: діяльності громадських організацій по всій Україні, створення у вересні 1989 року єдиної на той час широкої громадсько-політичної організації — Народного Руху України, який у подальшому став загальновизнаним авторитетом не лише в Україні, а й далеко за її межами. Завдяки невтомній праці НРУ стали можливими прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Акт проголошення Незалежності України (1991 р.), розробка і прийняття Конституції України — основного Закону Української Держави (1996 р.).
А всьому цьому передувала агітаційно-пропагандистська діяльність Олександра Келима на Полтавщині. Адже саме за його ініціативою у Полтаві ще в 1988 році було проведено перші велелюдні мітинги: у червні — в центрі Полтави біля пам’ятника катові українського народу Петру І (біля Орла); у липні — в Сонячному парку, де змусили керівників Полтави, на той час першого секретаря міськкому компартії Киву та голову Полтавського міськвиконкому Онопрієнка, звітувати про наслідки своєї діяльності; у серпні — там само. А потім було видано розпорядження полтавської влади, підкріплене судовим рішенням, про недоцільність проведення мітингів. Але, як кажуть, «процес пішов», і зупинити його полтавській владі уже було не під силу…
Починаючи з 1989 року, Полтавщина постійно висувала Олександра Келима кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР, Верховної Ради України, обласної та міської рад. Але тут уже влада мобілізувала всі свої сили і не допустила такого «неподобства». Та в очах полтавців, особливо старшого та середнього віку, Олександр Келим був і залишився їхнім представником і виразником інтересів громади, а не якихось корисливих цілей. Саме тому і нині в Полтаві мене зустрічають часто навіть незнайомі люди, які запитують про Олександра, де він, як почувається. Кожен передає йому вітання, вдячність і побажання сил та здоров’я.
Тож громадська діяльність Олександра Келима справді сприяла незворотним процесам на Полтавщині та в Україні, і це безсумнівний факт. Нам не вистачатиме невтомної енергії, дотепного гострого слівця, доброї поради та своєрідного гумору Олександра Келима. Тому в нашій пам’яті він залишиться назавжди живим, світлим товаришем і другом. Земля йому пухом!
Прощай, мій друже, куме, брате!
Прощай, незрадливе плече,
Яке спішив ти підставляти
Всім, кому зле, кому пече,
Кому боліла Україна,
Її знедолений народ…
Ти згуртував нас і уміло
Вів до омріяних висот.
Не все вдавалось нам відразу,
Та ми зі шляху не зійшли,
Знесли совдепівську заразу,
В демократичний світ пішли.
Були падіння, успіх, злети,
Зневіра, відчай, розпач, гнів…
Але ми йшли вперед уперто.
А ти нас вів! А ти нас вів!
Сьогодні знову Україна
Виборює своє життя.
Згуртована, міцна, єдина,
Крокує твердо в майбуття.
То ж ми боролись недаремно!
Рух Чорновола народ вів.
Спокійно, друже, спи! Будь певним:
Ми всіх здолаєм ворогів.
Зоя КОВАЛЕНКО, перша голова Управи Полтавської крайової організації НРУ, голова військової колегії Полтавського НРУ
Полтавський офіс УІНП
