«Дуже наближено до ігрового процесу, але тут дрони, боєприпаси, знищені окупанти — справжні», — лікар розповів, як змінив фах і тепер ліквідує ворогів

— З війною я стикнувся з 2014 року як волонтер. З початку повномасштабної російської агресії став до лав добровольчого формування територіальної оборони, у вільний від основної роботи час виконуючи там різні завдання з охорони правопорядку, логістики й інші. І завжди казав всім і собі в тому числі, що якщо мене мобілізують до війська, то я готовий до виконання будь-яких завдань з захисту Батьківщини та активної протидії російській агресії. Оскільки моя медична професія була ближча до комп’ютерів, то так сталося, що був розподілений на навчання до Сил безпілотних систем. Пройшов навчання на командира взводу ударних безпілотних систем і за 4 місяці став до виконання завдань, — розповідає офіцер.

Наголошує, що на момент мобілізації не мав жодних специфічних знань. Та у військовому навчальному центрі пройшов якісне фахове навчання — інструктори передали свій практичний бойовий досвід та навчили діяти у будь-якій тактичній ситуації.

За результатами навчання і екзаменів отримав високі оцінки й за розподілом потрапив до елітного підрозділу — у 35 окрему бригаду морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського. Зізнається, не очікував, що колись стане морпіхом, адже до лав ЗСУ потрапив у 50 років.

Свій 51-й день народження зустрів уже у своєму підрозділі. Хоча мав час на адаптацію, практично одразу приступив до виконання бойових завдань: розвідка, спостереження, планування операцій і влучне ураження сил та засобів противника.

— Я не можу відкрити, які ми завдання виконуємо, але про те, що ми робимо, ви всі читаєте у ЗМІ. Ми знищуємо окупантів на всіх напрямках, де наші підрозділи виконують бойові завдання. Типів «пташок» дуже багато, вони дуже різні. Зараз ця галузь має потужний розвиток. З початком формування Сил безпілотних систем розвиваються всі напрямки: як надводні, наземні, так і повітряні. Засоби розвідки, ураження, спостереження, — каже Валентин.

Та додає, що для того, щоб максимально ефективно виконувати завдання, його підрозділу потрібні фахові спеціалісти. Таким може стати будь-яка людина, яка має хист, бажання, хоч якісь знання в плані комп’ютерної техніки, у кого натренована швидка реакція.

Особливу перевагу надають тим, хто любить грати в комп’ютерні ігри. Усе керування БпЛА відбувається на дистанційних пультах, що дуже наближено до ігрового процесу. Але тут — справжні дрони, справжні боєприпаси і справжні знищені окупанти.

— Важливі не стільки фізичні можливості, хоча сила, витривалість будуть плюсом. А якщо є якесь розуміння комп’ютерних іграшок, то безпілотні системи — це ніби та сама гра, тільки результатом якої є не іграшкове, а реальне знищення ворожих сил, — додає військовий.

Зараз підрозділ активно розвивається, посад вакантних багато — чекають усіх. Головне — вмотивованість, а для кожного військового знайдеться завдання, яке буде подобатись і буде по силам: офіцерам, бійцям, пілотам, коригувальникам, дешифраторам.

Окрім пілотів потрібні також водії, інженерні спеціальності для обслуговування техніки, для ремонтів, модернізацій, та інших технічних завдань.

Також шукають людей з аналітичним складом мислення для того, щоб організовувати взаємодію між пілотами, бортами і штабами для оперативної інформації.

Працюють з БпЛА різних типів, підкреслює Валентин: це можуть бути важкі бомбери, крила, або одноразові FPV-дрони. Профілювання відбувається практично: люди пробують всі дрони, до яких лежить душа, є спроможності й хист. Звісно, з врахуванням можливості та потреб підрозділу на конкретний момент.

Своєю службою в морській піхоті Валентин пишається. Особливо гордий з того, що підтримує товаришів по службі з неба: «Морська піхота завжди була елітою, а пілоти в системі морської піхоти — це еліта в еліті».

Має власну мотивацію для служби: не лише процес, але й результати роботи.

— Задоволення від результатів добре виконаної роботи нівелює і згладжує всі армійські побутові незручності. Хочу підкреслити, що постачання є, забезпечення є, прекрасний дружній колектив є. Керівництво, яке підтримує, заохочує — теж є. А от найскладніше — коли не виходить виконати поставлену задачу, бо це ускладнює життя піхоти, яка є в безпосередньому вогневому контакті з противником, — зізнається військовослужбовець.

Щоправда, наголошує, що в його підрозділі такі ситуації бувають вкрай рідко. Та й то, якби були зайняті усі посади, що нині вакантні, ефективність бойової роботи стала б ще яскравішою.

Людей, які намагаються ухилитися від військової служби, Валентин вважає… мазохістами. Пояснює свою думку просто.

— Ті, хто не йдуть служити, вони якісь мазохісти. Бо подовжують тривалість війни, і, зрештою, своїх же страждань — обмежень на, наприклад, виїзд за кордон, чи ведення бізнесу. Живуть у страху: не лише від того, що будь-якої миті може прилетіти ворожа ракета чи зайти в рідне місто окупантська армія, але й доводиться ховатися від ТЦК. Вважаю, чим більше людей зараз долучиться до війська, тим швидше закінчиться війна і тим швидше ми всі повернемось до звичного цивільного життя, — підсумовує військовий.

Роман ІСТОМІН