Розмір тексту

Патрони вулиць Полтавської громади: 75 років тому народився Володимир Івасюк

26 січня цього року на 49-й сесії Полтавської міськради 8-го скликання депутати затвердили нові назви для 61 вулиці громади.

Зокрема перейменовано вулицю комуністичного радянського письменника, психічно хворої людини Головка.. Він - колаборант: служив в Армії УНР, але згодом зрадив свою державу, дезертирував, перейшов на бік російських більшовиків: влітку 1920 року добровільно вступив до лав окупаційної Червоної Армії, де спершу очолив підрозділ кінної розвідки, а згодом став лектором у Харківській школі червоних старшин. У 1989 році В’ячеслав Чорновіл опублікував зізнання Головка про вбивство своєї родини в забороненому у СРСР самвидавчому часописі «Український Вісник». Цитую: «Головко — класик соцреалізму, виявився «душогубом». 14 травня 1924 року Андрій Головко пострілом із револьвера системи «Наган» убив власну дружину Тетяну Семенівну Головко, 27 років. Наступного дня застрелив свою п’ятирічну доньку Галину; проходив лікування у психіатричній лікарні. Відтепер ця вулиця називається на честь видатного українського композитора, автора безсмертної «Червоної рути» Володимира Івасюка. Він народився 75 років тому, 4 березня 1949 року у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. Сьогодні Український інститут національної пам’яті з нагоди пам’ятної дати оприлюднює просвітницький слайдер та розповідає 10 цікавих фактів про Володимира Івасюка

1. Хлопчика назвали Володимиром – на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Cамійленка.

2. Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці.  Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

3. Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постаменту і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства.

4. Ця ж історія завадила йому стати студентом Чернівецького медичного інституту попри блискуче здані вступні іспити. Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюк його чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.

5. Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

6. У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

7. У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

8. Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень.

9. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.

10. Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.

За матеріалами офіційного сайту УІНП

Національна пам’ять

Редактор проекту: Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті

902

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему