Леся Українка, Гетьманська, Різдвяна, Чумацький шлях, Червоної Калини: у Сергіївській громаді Миргородського району деколонізували топонімію

Сесійному засіданню передувала праця місцевої топонімічної комісії. Зокрема до Сергіївської комісії з перейменування назв топонімів, що звеличують, пропагують або символізують державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, які здійснювали військову агресію проти України, увійшли місцеві депутати, старости старостинських округів, представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар, місцеві краєзнавці, вчителі історії, співробітники виконкому ради. Комісія напрацювала перелік на перейменування, варіанти нових назв та організувала громадські консультації.

У селі Сергіївка:

• вулицю Гагаріна (російський радянський космонавт, ніяк не пов’язаний з історією громади) за ініціативи Полтавського офісу УІНП перейменовано на Гетьманську. «Так актуалізували козацьке минуле села та період ранньомодерної української держави Гетьманщини. Сергіївка виникла в XVII столітті. Належала до Гадяцького замку, який у часи гетьманів Богдана Хмельницького й Івана Мазепи був ранговою маєтністю гетьманів. У середині ХVІІІ ст. Сергіївка входила до складу Гадяцької третьої сотні Гадяцького полку Гетьманщини. У 1764 році селом опікувався гетьман Кирило Розумовський», — пояснив Олег Пустовгар.

• очистилися від імені Ніколая Кузнецова (справжнє ім’я Никанор, він же Ніколай Грачов, «Колоніст», «Пух»), уродженця села Зірянка Пермської губернії росії, диверсанта СРСР, спецагента-ліквідатора, агента сталінського НКВС). На терористичні акти Кузнецова в Рівному та Галичині під час радянсько-німецької війни окупаційна гітлерівська влада зазвичай відповідала масовими репресіями проти українців. Чимало воїнів УПА називали Кузнєцова «мерзенним провокатором, на чиїх руках кров понад 3000 рівнян і понад 3000 львів’ян». Перебуваючи на Волині, потрапив у полон до військово-польової жандармерії УПА. Рятуючи власну шкуру, виказав таємниці групи радянських розвідників та диверсантів, що діяла під виглядом рейдуючого повстанського загону на чолі з лейтенантом Крутіковим. У ніч на 9 березня 1944 року в с. Боратин (тепер Золочівський район) групу Кузнецова взяла у полон чота «Гуцулка» сотні «Чорногори» з куреня «Шугая» УПА. Невдовзі співробітника НКВС Кузнєцова було страчено.

Росіянин Кузнєцов не мав жодного стосунку до Сергіївки, тож з ініціативи Олексія Саська та інших мешканців вулиці Кузнєцова їй відновили історичну назву Лозівська. Саме цей варіант переміг під час громадського обговорення. Вулиця знаходиться на території кутка Лозівка. Цю назву він отримав через те, що тут росло багато кущів лози. Жителі використовували лозу для виготовлення з неї виробів, які застосовували в побуті. А в 50-х — на початку 60-х років минулого століття працювала «Промартіль», де виготовляли такі вироби з лози, як стільці, стільчики, корзини різних розмірів і призначення, а з рогозу плели кошики, які мали у людей попит.

• вулицю Першотравневу перейменували на Різдвяну. «З 1713 року в Сергіївці діяла дерев’яна церква Різдва Богородиці, споруджена священиком Андрієм Ільяшевичем на його землі. У 1841 році вона була перебудована», — розповів Олег Пустовгар;
• назву площі «Риночна» (тепер «Ринкова») приведено у відповідність до норм Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
• назва 40-річчя Перемоги теж пішла у небутття, адже вигнання з України гітлерівського націонал-соціалістичного злочинного режиму і натомість повернення не менш злочинного російського комуністичного (перемога Колими над Бухенвальдом) означало заміну одних окупантів на інших. Справжня перемога для України настала після розвалу СРСР й падіння комуністичного режиму з 24 серпня 1991 року, коли було відновлено незалежність. А остаточна станеться після російсько-української народної війни за незалежність. Відтепер вулиця називається «Української Перемоги»;
• вулицю 8-го Березня перейменували на пошану Лесі Українки. Поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка. Життя і діяльність пов’язані із Гадяцьким краєм. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

У селі Новоселівка:

• прибрано з топонімії ім’я Роміна Васілія Івановича, уродженця міста Іваново-Вознєсєнска (Росія), сталінського комуністичного військового діяча, командувача артилерією стрілкової дивізії 40-ої Армії Воронезького фронту армії СРСР. Вулицю Роміна, найдовшу, центральну в цьому селі, перейменовано на Чумацький шлях. Саме ця пропозиція Олега Пустовгара здобула найбільшу кількість голосів під час громадських консультацій;
• з ініціативи воїна ЗСУ і знаного історика, журналіста і публіциста Вахтанга Кіпіані та Олега Пустовгара провулок Роміна тепер називається Червоної Калини — на прославлення стрілецької пісні, яка стала одним із символів війни України за незалежність від держави-агресора росії.

У селі Розбишівка:

• вулицю і провулок Першотравневі перейменували. «Після завоювання більшовицькою росією Української Народної Республіки новітня імперська влада поширила на територію України відзначення 1 травня як одного з основних більшовицьких свят. Отже, святкування цього дня набуло політичного та ідеолого-пропагандистського забарвлення, тісно поєднаного з ідеєю відновлення засобами топоніміки єдиного російського імперського простору. Так, згідно з Декретом Ради народних комісарів РСФРР від 14 квітня 1918 р., „Особливій Комісії з народних комісарів просвіти і майна республіки доручається невідкладно підготувати декорування міста в день 1-го травня та заміну написів, емблем, назв вулиць, гербів і т. п. новими, що відображають ідеї й почуття революційної трудової Росії“. На території України масштабні перейменування на честь „пролетарського“ свята стали яскравим прикладом масової ідеологічної топонімічної номінації, спрямованої на глорифікацію пролетаріату як гегемона класової боротьби, рушійної сили Жовтневого перевороту 1917 р. та майбутньої „світової революції“», — говориться у фаховому висновку УІНП. Тож на зміну совдепівським першотравневим ухвалили назву Козацька.

«Розбишівка виникла в XVII столітті, в 1625 році. З 1648 у складі Гадяцького полку Гетьманщини. Значиться на карті французького інженера Гійома де Боплана (перша половина 17 ст.). Відомо, що на початку 18 століття Розбишівкою опікувався козацький сотник Василь Чуйкевич, потім — С.В. Рогозинський (за універсалом гетьмана Івана Скоропадського). По генеральній ревізії і слідству 1764 р. значилася у першій Гадяцькій сотні Гадяцького полку. За переписом 1859 р. село значилося як козацьке», — висвітлили козацьке минуле села у Полтавському офісі УІНП.

• вулиці Гагаріна відновили історичну назву Корніївська.

Полтавський офіс УІНП