Викорчували «рускій мір» з топонімії: у Градизькій громаді Кременчуцького району перейменували 80 вулиць

«Нагадаю, що на початку 2021 року виконком Градизької селищної ради підтримав мою ініціативу зі встановлення меморіальної дошки славному уродженцю Градизька, видатному діячеві кооперативного руху та прем’єр-міністрові УНР Борису Мартосу. На його честь та ще одного знаного земляка — письменника Івана Білика у селищі ще у межах декомунізації назвали вулиці. А цьогоріч громада зробила ще один важливий крок на шляху зміцнення української ідентичності, виграла ще один бій на історичному фронті, створивши виразно український вимір топонімії, викорчувавши ідеологічні впливи Кремля», — прокоментував рішення сесії представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Пам’ять про відсіч російській агресії

Громаду звільнили від імені російського генерал-фельдмаршала і «свєтлєйшего» князя, учасника франко-російської війни 1812 року Голєніщева-Кутузова Михайла Іларіоновича. Цей російський військовий діяч мало чим відрізняється від нинішніх шойгу-гєрасімових. За даними Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України: «під час російсько-польської війни 1792 Кутузов активно забезпечував перемогу російської імперії. Як винагороду отримав на Поліссі маєтності, до яких належало понад 2,5 тис. кріпаків. Для зміцнення дисципліни серед підлеглих запровадив суворий поліційний нагляд. Тож вулицю і провулок Кутузова у Градизьку перейменували на Героїв Азову, увічнивши подвиг полеглих воїнів з легендарного формування сил оборони. А у селі Сидори вулицю Гвардійську переназвали на Національної Гвардії.

У Градизьку вул. Ломоносова, а у селі Святилівка Рєпіна перейменували на Соборності і Соборну. Вулиці російського письменника Короленка у Градизьку, Гагаріна у с. Святилівка та учасника встановлення радянської влади Бреславського у с. Горби на Свободи, у с. Бугаївка провулок Тімірязєва та у Градизьку вул. комуністичного трубадура Островського — на Єдності. Вулиці Гагаріна у селі Погреби та Рєпіна у Градизьку на Незалежності, а у селі Бугаївка на Національна. Ці назви символізують свободолюбні, незалежницькі устремління українців, Акт Злуки між УНР і ЗУНР та єднання нації в боротьбі проти хижих московських орд.

У Градизьку вул. Некрасова, у с. Броварки вул. співробітника сталінського НКВС Антона Макаренка, селах Горби і Кирияківка вул. більшовиків Овсієнка і Ткаченка, у с. Липове вул. комсомольця Олега Кошового, у с. Бугаївка пров. російського космонавта Комарова перейменували на Захисників України. А вул. 8-го березня на Українських захисниць (селище Градизьк). Так пошанували жінок і чоловіків, які захищали і захищають державу від російського ворога.

У селі Святилівка вул. Чкалова перейменували на Гідності — на знак пам’яті про перший переможний бій українців проти росії на Майдані, на пошану громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за незалежність і європейське майбутнє України, та завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави.

Доба Руси-України, козаччини та УНР: топонімічні акценти

Вулицю Чернишевського у Градизьку перейменували на пошану славетного київського князя Ярослава Мудрого. Він зійшов на київський престол 1019 року. Правив 35 років, і ці роки були «золотими» для древньої Київської держави Русь. Епоха Ярослава Мудрого означилася зміцненням авторитету Руси-України як сильної християнської держави, розширенням дипломатичних зв’язків з провідними державами Європи, розквітом будівництва, освіти та літописання. За Ярослава Мудрого було укладено перший писаний звід законів — «Руську правду».

Вулицю співця більшовизму Маяковського у Градизьку назвалиВолонтерська на честь волонтерського руху із забезпечення ресурсами українських військових та допомоги вимушеним переселенцям під час російсько-української війни за незалежність.

Вулиці Крилова у Градизьку та Мічуріна у селі Бугаївка перейменували на честь гетьмана Івана Мазепи — видатного борця за незалежність та проти московського царя Петра I, а Радіщева — на Гайдамацьку.

У селі Броварки вул. сталінського помолога Мічуріна перейменували на честь завідувача секцією садівництва. Міністерства земельних справ Української Народної Республіки, професора Полтавського сільськогосподарського університету, ученого-селекціонера, садівника, педагога, жертви комуністичних сталінських репресій Володимира Симиренка.

У межах декомунізації у Градизьку назвали вулицю на честь земляка-прем’єр-міністра УНР Бориса Мартоса. А тепер вслід за крейсером «Москва» пішла назва, що звеличувала учасника загарбницьких війн росії проти народів Кавказу, російського поета Лєрмонтова. Натомість вулицю названо «Героїв Крут» — у пам’ять про патріотичну молодь, зокрема й з Полтавщини, яка захищала Київ від військ червоної ленінської росії 29 січня 1918 р. в бою поблизу залізничної станції Крути. Вулицю російського фельдмаршала Суворова назвали Центральної Ради - на прославлення першого українського передпарламенту в 1917-1918роках — Української Центральної Ради, який вперше у ХХ столітті проголосив незалежність України.

Пошанування діячів культури і науки

У селі Пронозівка вул. Гагаріна на честь на честь Лесі Українки (детально на сайті УІНП), а у селі Бугаївка вул. 40 років Перемоги назвали на честь видатного композитора Миколи Лисенка (детально на сайті УІНП).

Мабуть, немає українця, якому були б невідомі імена братів Майбородів. Старший Георгій — автор опер «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий», вокально-симфонічної поеми «Запорожці», молодший Платон — пісень «Київський вальс», «Пісня про рушник», «Ми підемо, де трави похилі», «Пісня про вчительку» та інші. Тож на честь земляків, братів Майбородів у селі Броварки перейменували вулицю Гагаріна, а у селі Кирияківка вул. Чкалова.

У межах декомунізації у Градизьку назвали вулицю на честь земляка — видатного письменника-шістдесятника Івана Білика. А тепер вулицю, яка звеличувала затятого українофоба і російського шовініста Віссаріона Бєлінського, перейменували в пам’ять про Василя Стуса — українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка, мислителя, літературознавця, правозахисника, політв’язня СРСР, дисидента, члена Української Гельсінської групи, борця за незалежність України у XX столітті. У 1959-60 рр. він проходив строкову службу у військовій частині на Полтавщині. У роки панування російського режиму СРСР творчість Стуса була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в комуністичних концтаборах, де й загинув. Детальніше на сайті УІНП.

Також у Градизьку:

• вулицю Тургенєва назвали на пошану Пантелеймона Куліша. Це культурний діяч, котрий мав різноманітні таланти: поет і драматург, письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, перекладач. Здійснив перший переклад Біблії українською мовою. Перекладав твори Шекспіра, Байрона, Гейне, Міллера та інших корифеїв світової літератури. Автор першого українського історичного роману «Чорна рада» та першої фонетичної абетки української мови. Детальніше на сайті УІНП;

• покінчили з пропагандою трубадура російської імперії, ім’я якого росіяни використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою окупанти розвішували у Херсоні, а віршем «Клеветникам России» путінська пропаганда виправдовує війну проти України. Вулицю Пушкіна перейменували на Академіка Вернадського. Так пошанували видатного вченого Володимира Вернадського, який під час Української революції, у 1918 році за сприяння Гетьмана Павла Скоропадського створив Українську академію наук, став її першим президентом, працював над формуванням національної бібліотеки;

• вулицю Чайковського переназвали на честь Володимира Івасюка -композитора, автора безсмертної «Червоної рути». Детальніше на сайті УІНП;

• вулицю Декабристів на Михайла Драгоманова — історика, фольклориста, публіциста, громадського діяча. Детальніше.

Видатні спортсмени Юхим Білоус і Валерій Лобановський

Вулицю Мічуріна у Градизьку перейменували на честь славетного українського тренера Героя України Валерія Лобановського. Разом із науковцем з кафедри теорії фізвиховання Київського інституту фізкультури Анатолієм Зеленцовим Лобановський розробив точну систему розрахунку тренувального процесу, математичне моделювання фізичних навантажень на гравців. увійшов до списку 50 кращих тренерів за 50 років (1959-2009) за версією видання World Soccer, а також до списку найкращих тренерів післявоєнного періоду за версією газети The Тіmе. З клубом київського «Динамо» пов’язані найгучніші успіхи Лобановського-тренера. Під його керівництвом «Динамо» двічі ставало володарем Кубку кубків європейських країн, а в 1975 році здобуло Суперкубок УЄФА. Виховав цілу плеяду видатних українських футболістів, які стали «зірками» європейського та світового футболу: У 1997 році Лобановський знову очолив київське «Динамо», а в 2000-му — збірну України. З його приходом були пов’язані чергові злети українського футболу — у 1999 році «Динамо» вийшло до півфіналу Ліги чемпіонів, перегравши мадридський «Реал». А збірна України у 2002-му пробилася до плей-оф відбіркового турніру Чемпіонату світу. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

У селах Броварки (перейменовано вул. Чкалова) і Кирияківка (Гагаріна) увічнили знаного спортсмена, уродженця Градизького краю, чемпіона світу з французької боротьби Юхима Білоуса.

Він із дитинства відрізнявся неймовірною фізичною силою з числа восьми братів і сестер. До того ж мав воістину козацький характер «з гонором і перцем». У 1910 році потрапив в групу спортсменів, які вирушили на гастролі до Італії. Демонстрував там силові вправи з гирями. Далі були й інші виступи — Білоусу аплодували глядачі на спортивних аренах Німеччини, Австрії, Франції, США. Виступаючи, показував різні трюки — тримав на грудях ковадло, на якому ковалі били молотом, гнув вали від парової машини, заганяв цвяхи в дубовий брус голими руками, на величезному коромислі піднімав 6-8 чоловік. Багато гастролював і показував спільні номери з відомими борцями свого часу, такими, як Павло Розбийгора, Василь Шаталов, Петро Мілюков. У 1911 році Юхим Білоус став переможцем Міжнародного конкурсу краси чоловічого тіла, який відбувся в Харкові. А вже через кілька років, в 1914-му, — абсолютним чемпіоном світу з французької боротьби. Спаринг-партнером Юхима був і легендарний борець Іван Піддубний, хоча всі їхні поєдинки закінчувалися нічиєю. Детальніше тут.

Перший космонавт України

З 19 листопада по 5 грудня 1997 року український космонавт здійснив політ на американському космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин. Завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще узяв з собою в політ томик «Кобзаря». Символічно, що вулиці російського космонавта Юрія Гагаріна у селищі Градизьк, селах Бугаївка, Горби, Тимошівка та Мозоліївка перейменували на честь першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Детальніше на сайті УІНП.

Полтавський офіс УІНП