Правителі України-Русі, воїни ЗСУ, митці, адмірал флоту УНР: у Козельщинській громаді деколонізували топонімію

Русь-Україна і її князі

Історія Козельщинського краю сягає у часи древньої Київської держави Русь, зокрема її форпостом на південно-східних рубежах було поселення-фортеця Говтва на Шар-горі. Тож логічно, що у громаді з’явилися відповідні назви: у Козельщині вулицю Горького перейменували на Княгині Ольги, а Головка — на честь Володимира Великого. Їхнє правління було вирішальним поворотом в історії України-Русі, адже країна здобула впорядковану владу й почала інтегруватися в політичну систему християнського світу. Ольга встановила фіксований обсяг податків до київської казни, прийняла і ширила християнство, а її онук князь Володимир охрестив нашу древню державу.

Підтримано ініціативи Полтавського офісу Інституту нацпам’яті

З ініціативи Олега Пустовгара увічнено пам’ять видатних особистостей. А саме:

— у селі Верхня Мануйлівка вул. радянського трубадура і зрадника УНР Головка перейменували на Остроградського. Так увічнено Михайла Михайловича Остроградського — борця за незалежність України у 20 столітті, уродженця Козельщинського краю, контрадмірала флоту Української Народної Республіки (УНР), першого в новітній історії командувача українського флоту в період Української революції 1917-21 рр., детально тут https://tinyurl.mobi/XEgk;

— у селі Верхня Мануйлівка з топонімічної мапи стерли Мічуріна, а у селищі Козельщина — Маяковського. У нових назвах вулиць цих населених пунктів пошанували прозаїка, перекладача, педагога Григора Тютюнника, життя якого пов’язане з Козельщинською громадою. Детальніше на офіційному сайті УІНП https://bit.ly/3WIeVzH;

— у Козельщині вулицю Гагаріна перейменували на честь Леоніда Каденюка — першого космонавта незалежної України. Детально на офіційному сайті УІНП https://bit.ly/3I2lj0E;

- у селі Нижня Мануйлівка стерли з топонімії вулицю, що звеличувала російського військового діяча, організатора придушення козацького повстання Колїівщина Алєксандра Суворова, а у Козельщині — вул. російського письменника Владіміра Короленка. Обидві вулиці тепер носять ім’я Остапа Вишні — борця за незалежність України 20 століття, начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, в’язня комуністичних сталінських концтаборів, письменника-сатирика, гумориста, перекладача. Започаткував новий гумористичний тип фейлетону — «усмішку». Справжнє ім’я — Павло Губенко. Його життя пов’язане з селом Мануйлівка Козельщинської громади. Детальніше https://bit.ly/3WHTPkR;

— у селі Бригадирівка — Гагаріна на Павла Тичини. На честь видатного українського поета, засновника нового стилю в українській літературі — «кларнетизм». Життя пов’язане з Козельщинською громадою. Детальніше на офіційному сайті УІНП https://bit.ly/3C1QBkf;

— у селі Юрки вул. Гагаріна — на честь видатного науковця Віктора Протопопова, уродженця цього села, українського психіатра, академіка, засновника патофізіологічної школи психіатрії, автора оригінальних методик дослідження вищої нервової діяльності й 160 наукових робіт, у тому числі 5 монографій.

— у селі Лутовинівка з’явилися вулиці (замість Комарова) Павла Поповича (перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). У космосі Попович на прохання конструктора, українця Сергія Корольова, який спостерігав за астронавтами з Центру управління польотами, вперше заспівав українську пісню «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…». Саме йому космонавт присвятив свій виступ. Українська мелодія звучала одночасно і в космосі, і на Землі — оскільки Корольов підспівував Поповичу в той момент по радіозв’язку); Володимира Симиренка (замість мічуріна) –на честь завідувача секцією садівництва Міністерства земельних справ УНР, ученого-біолога і селекціонера-помолога, професора Полтавського сільськогосподарського університету, жертви комуністичних сталінських репресій. Детальніше тут https://bit.ly/38miOGSта вулиця Червоної Рути (замість чкалова — на прославлення пісні Володимира Івасюка, яка стала народною)

-у селі Пригарівка Першотравневу, а у селах Сушки і Павлівка назви вулиць, що звеличували сталінського прихвосня Мічуріна також послали курсом крейсера «Москва». Тепер вони мають назву Чумацький шлях. Адже значна частина території Козельщинської громади входила до Гетьманщини. Чумацький шлях — торгово-візницький шлях, яким чумаки з 16-го по 19 століття возили сіль з чорноморського узбережжя Криму, а з Гетьманщини — хліб та інші сільськогосподарські продукти.

Виконання мовного закону

Статтею 41. «Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки» Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено: «назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються державною мовою». Тож депутати привели у відповідність низку назв на кшталт вулиця «Нагорна» правильно «Нагірна», «Степна»-Степова» тощо.

Вічна пам’ять захисникам України від російського ворога!

На сесії депутати увічнили пам’ять полеглих Героїв російсько-української війни за незалежність.

У Козельщині вулицю Мічуріна, у селі Хорішки вул. Гагаріна, а у селі Сушки «Павших Героїв» (мовний стилістичний покруч і русизм) перейменовано на Героїв України.

У селі Пригарівка вул. Гагаріна на Захисників України.

У селі Бреусівка вулицю Першотравнева, у Козельщині аналогічно провулок, у селі Рибалки вул. Чкалова перейменували. Вони отримали назву Незалежності.

У Козельщині вулицю Першотравневу, а у селі Хорішки Кутузова (російський військовий діяч) перейменували на Єдності (назва символізує єднання нації в боротьбі проти ворожих московських орд).

У селі Лутовинівка вул. Надєжди Курченко (російська стюардеса) перейменували на честь земляка Артема Корсуна. Мешкав у цьому селі, працював головним інженером Лутовинівського елеватора. З лютого 2022 рокуборонив рідний крайу складі територіальної оборони Козельщини, а через кілька місяців вирушив на захист України від російських окупантів на передові позиції боїв у Донецькій області. Поліг 16 липня 2022 року внаслідок тяжкого уламкового поранення під Бахмутом Донецької області.

У Козельщині вулицю, у назві якої звеличувався російський військовий злочинець Суворов, перейменували на честь Михайла Кравченка. Мешкав у Козельщині. Член Комітету картингу FAU, організатор та функціонер на численних змаганнях з картингу, тренер юних пілотів. Захисник мав звання старший лейтенант. Поліг 4 червня 2023-го поблизу села Новоочеретувате в Донецькій області. Воїнові ЗСУ було 46 років…

У селі Хорішки вул. Пушкіна перейменували на пошану Сергія Гладкого. Народився 27 жовтня 1995 року у с. Юрки Козельщинського району. Там пройшли дитинство та юність. У 2011 році закінчив 9 класів місцевої школи та вступив на навчання до Решетилівського художнього ліцею, адже мав неабиякий хист до малювання. Здобувши спеціальність художника-живописця, переїхав на постійне місце проживання до села Страбичево Мукачівського району Закарпатської області, звідки родом його мама. У червні 2014 року Сергій Гладкий добровільно став на захист України, учасник АТО, командир бойової машини першого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України. Молодший сержант. Воював в Дебальцевому, біля Луганського аеропорту, утримував бойові позиції під Станицею, обороняв околиці Красногорівки та район Новгородського. Загинув 20 липня 2017 року в бою, від кулі снайпера, біля міста Горлівки Донецької області. Похований у с. Юрки. Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку», Гладкий Сергій Вікторович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Панас Мирний, Олесь Гончар, козаки, автор безсмертного «Щедрика», історичні назви

У Козельщині вул. Чкалова перейменували на честь діяча «Просвіти», письменника і драматурга Панаса Мирного. Детальніше https://tinyurl.mobi/XErG

У селі Хорішки: Крилова на Козака Хороша, а Чкалова на Козацьку. У селі Бригадирівка вулицю Рязанську (назва, що є похідною від назви міста Рязань у ворожій державі-терористці) на пропозицію Захара Зіненка перейменували на Поштову. Як зазначив пан Захар, «під час заснування Бригадирівки (у 18 ст.) дуже близько до села проходив поштовий тракт від Кобеляк до Буняківки».

У селі Лутовинівка вул. Суворова перейменували на Залізничну (як стверджує Захар Зіненко через Лутовинівку проходить Харково-Миколаївська залізниця, поруч — станція Ганівка, а багато жителів приїхали саме на будівництво залізниці) а вул. Пушкіна на честь видатного композитора і диригента, жертви ленінського червоного терору Леонтовича. Він записував народні пісні й згодом вдихав у них нове життя. Всесвітньовідома мелодія «Щедрик», створена Леонтовичем за мотивами української народної щедрівки стала символом Різдва у багатьох країнах. Детальніше на сайті УІНП https://tinyurl.mobi/XE2v

Творчий шлях письменника Олеся Гончара нерозривно пов’язаний із Козельщинським краєм, тож логічно, що депутати проголосували за ініціативи Захара Зіненка пошанувати земляка. На честь Олеся Гончара у селі Пригарівка перейменовано вулицю Гвардійська, а у селі Лутовинівка — Горького.

У селі Сушки перейменували вулицю Гагаріна. Натомість увічнили знакову постать української та світової культури — письменника, поета, драматурга, публіциста, видавця, філософа, соціолога, політолога, історика, економіста, громадського і політичного діяча Івана Франка. Детальніше на сайті УІНП https://tinyurl.mobi/XIEn

Не доросли…

«Мушу констатувати: під час громадських консультацій мешканці громади не підтримали увічнення пам’яті видатних особистостей, популяризація і увічнення пам’яті яких було б вагомою складовою локального аспекту державної політики національної пам’яті. Та все попереду: перейменування вулиць — не єдина форма увічнення пам’яті. Сподіваюся, цих Українців буде пошановано у книгах, меморіалах, документальних відео», — розповів Олег Пустовгар. За його словами, йдеться про Феодосія Рогового, лауреата Національної премії Тараса Шевченка письменника, життя якого пов’язане з селом Мануйлівка Козельщинської громади, та Дмитра Косарика-Коваленка, котрий навчався у школі села Хорішки, — український письменник і літературознавець, кандидат філологічних наук, член «Плугу», автор низки праць про Тараса Шевченка.

А ще про діячів Гетьманщини:

— Василя Капніста, засновника козацького роду Капністів, який будував фортифікаційні споруди і проводив картографічні роботи у Південній Україні, заснував село Бригадирівку (нині Козельщинська громада); у 1750 році російським царським урядом звинувачений у підготовці змови з метою захоплення гетьманської влади і наступним проголошенням Гетьманщини незалежною державою;

— гетьмана Івана Виговського і його соратника, автора проєкту знаменитого Гадяцького договору, державного і військового діяча Гетьманщини, полковника Війська Запорозького Юрія Немирича, життя якого пов’язане з селом Хорішки (у жовтні 1657 року брав участь у розробці положень україно-польського та українсько-шведського договорів, брав участь у Конотопській битві проти Московського царства).