У Києві провели вечір пам’яті полтавця Миколи Міхновського

Вечір почався з «пісні трембіт» Тараса Компаніченка і Северина Данилейка. Це було вітання від гір Карпатських горам Кавказу… Це було нагадування нам про імперативну мрію Миколи Міхновського: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». І одразу «Хорея Козацька» виконала величаву пісню «Од синього Дону до сивих Карпат» (музика січового стрільця Михайла Гайворонського).

«Від синього Дону до сивих Карпат
Одна нероздільна родина
Без рабства, без паньства, насильства і грат — 
Вільна незалежна Вкраїна»

Президент НаУКМА Сергій Квіт, співорганізатор вшанування з нагоди 150-ліття Миколи Міхновського, відзначив епохальне значення «Самостійної України» Міхновського для модерного самоусвідомлення української нації (модерна нація — це та, що має власну державу), подальшого розвитку Українського визвольного руху і політичної культури. Він розповів про архівні знахідки про Міхновського, його видавничу діяльність та необхідність збереження його пам’яті.

Історик Юрій Юзич представив книгу «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи», яку він створив разом з Романом Ковалем. У нашому виданні, сказав історик, опубліковано 26 текстів, які належать перу Міхновського. З них 12 оприлюднюються вперше. «А ще, — сказав Юзич, — ми встановили авторство Міхновського 5 текстів, які раніше не пов’язувалися з ним. Творча спадщина Міхновського, яка досі вимірювалась приблизно у 45 текстів, збільшена на 17 текстів (тобто на третину)». У книзі «Микола Міхновський» опубліковано також 56 спогадів про Міхновського, з них 17 спогадів уперше публікуються в Самостійній Україні. А ще вперше оприлюднюємо 113 газетних згадок про Міхновського. У нашій книжці, продовжував Юрій Юзич, Міхновський постає і як захисник української мови. Про це, зокрема, свідчить телеграма прем’єру Російської імперії Сергієві Вітте із закликом скасувати Емський указ. Окрім Міхновського, підписи поставили представники харківської інтелігенції — професори, інженери, учителі, лікарів, правники, архітектори, громадські діячі, серед них не тільки українці, а й євреї та росіяни. Майже 100 підписів! Заява справила враження. Граф Вітте телеграфом відповів, що «закон 1876 року буде анульований». Урешті, Емський указ утратив чинність!

Промовці наголошували на тому, що чільне місце в ідеологічній спадщині Миколи Міхновського посідають ідеї боротьби за соціальне визволення та розбудови соціально справедливої держави. У 1902 р. він заснував Українську народну партію, яка задекларувала, що метою її діяльності є «Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей». Це була перша українська політична сила, яка чітко окреслила необхідність розбудови незалежної і соціально справедливої України. Юрій Левченко наголосив на прикінцевому пункті програми: «Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці». Микола Міхновський розглядав боротьбу за національне визволення та за соціальну справедливість як одне нерозривне ціле, як органічну єдність, наголосив Юрій Левченко.

Ініціатор і ведучий вшанування Роман Коваль, представляючи наступного промовця, наголосив, що з Максимом Коляденком за неповний рік видали три книги: «Коростишів у боротьбі за УНР», 2-ге видання книги «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи» (у видавництві Марка Мельника) і «Самостійну Україну», яка побачило світ 28 березня у видавництві «Наш формат».

Максим Коляденко, представник фонду «Глорі Юей», співорганізатора академії на честь Миколи Міхновського, поділився планами видати його «Самостійну Україну» англійською, іспанською, німецькою та арабською мовами.

Промовляв і голова ГО «Український студент» Святослав Сиротюк, який у лютому 2022 р., ще не маючи 18 літ, взяв до рук зброю, щоб захистили Київ — столицю Самостійної України. Він закликав ректора Могилянки, де навчається, заснувати студії з вивчення спадщини Міхновського і Дмитра Донцова.

Підводячи підсумки академії на честь Міхновського, Роман Коваль сказав, що Міхновський щонайменше від 1906 р. домагався автокефалії Української православної церкви зі своїм патріархом на чолі. «А її ще не існувало!». Домагання автокефалії Української православної церкви Міхновський із завзяттям проповідував і на мітингах навесні 1917 року. «Патріярха українського нам треба!», — громовим голосом говорив він на мітингу на Софійській площі. Промовець закликав Православну церкву України вшанувати Міхновського.

«Микола Міхновський щиро-вороже ставився до Росії, — сказав Роман Коваль, — Росії будь-якої: самодержавної, ліберальної чи більшовицької. Сьогодні б його підтримали мільйони українців. Міхновський вже тоді готував народу до війни з Росією. У 1917 р. він і його полуботківський клуб мали своїх агентів у ворожих середовищах. Їхній інформатор „був влаштований при ставці Головнокомандуючого й подавав дуже цікаві й важливі відомості“. Інформатори Товариства ім. Полуботка уважно прислуховувались і в середовищі Всеросійського совєта солдатських і робітничих депутатів у Петрограді. Інформатори „Освідомчої обслуги“ Товариства ім. гетьмана Полуботка працювали й у канцелярії військового міністерства Тимчасового уряду Росії. Наші агенти своєчасно повідомляли про антиукраїнські плани Керенського. Сподіваємось, що і тепер наші розвідники працюють у московських штабах». На ці слова публіка відповіла щирими оплесками. А людей прийшло чимало — більше півтисячі!

«Найбільшою заслугою Міхновського, — говорив Сергій Шемет, — було надання великого творчого розмаху українським національним почуванням». І це правда: твори Міхновського запалили національне багаття в душах мільйонів українців, виплекали героїчне покоління 1917 — 1920-х років. Його заповіт — Самостійна Україна! — дійшов і до нас — на початку 1990-х! Дійшов і до «нових молодих», які нині, у ці хвилини, зі зброю в руках боронять Самостійну Україну Миколи Міхновського.

Вечір пам’яті перетворився на величне українське свято. Цьому сприяли виступи легендарних музикантів — Тараса Компаніченка, Сергій Василюка і Василя Лютого, військовослужбовців ЗСУ! А також лірника Михайла Гречкина і кобзаря Святослава Силенка, учасників оборони Києва у лютому-березні 2022 року.

Люди не раз вставали і стоячи підспівували музикантам. Зокрема так було, коли наприкінці 1-ї частини вечора лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк виконав гімн ОУН «Зродились ми великої години» (сл. Олеся Бабія, муз. Омеляна Нижанківського).

«Кожен рядок гімну ОУН так пасує до біографії Миколи Міхновського, — зауважив Роман Коваль. — І до покоління борців, які він виплекав! „А хто борець, той здобуває світ!“ — ніби Міхновський звертається до нинішнього покоління борців. А слова „Соборна Українськая держава, Вільна й міцна від Сяну по Кавказ“ — це ж поетичний переказ гасла-мрії Міхновського».

Апофеозом вшанування Міхновського став виступ «Хореї Козацької», які заспівали на шану великому українцеві пісні Української революції доби УНР. «Хорея Козацька» в складі Максима Бережнюка, Ярослава Криська, Северина Данилейка, Святослава Силенка під орудою Тараса Компаніченка (звукорежисер Анатолій Сорока) не раз піднімала зал до спільного співу!

150-літній ювілей Миколи Міхновського було відзначено на високому емоційному, інтелектуальному та мистецькому рівнях, — із запалом та любов’ю! Юрій Юзич порівняв атмосферу в залі з радісно-революційною атмосферою початку 90-х.

На вечорі розкошувала й делегація Академії патрульної поліції, яку сформував козак Історичного клубу «Холодний Яр», капітан Максим Лободзінський. Ось його враження: «Мої вихованці були у захваті від усього побаченого та почутого. Особливо приємно було їм підспівувати пісні, які ми в академії теж часто співаємо».

За матеріалами ФБ-сторінки Історичного клубу «Холодний яр»

Світлини Тетяни Човган, Олександра Вакуленка, Юрка Слюсара і Міли Дикої