Містична сила голосу Квітки Цісик: до 70-річчя від дня народження

Саме ім’я Квітка вже викликає в пересічної людини позитивні емоції, а коли ще почуєш у її виконанні «Два кольори», то серце завмирає, наче малесеньке пташеня, йому хочеться щосили злетіти у піднебесся та й зостатися там назавжди.

Цікаве, яскраве, неординарне, але й коротке життя подарувала доля. Відома всьому світові українка мала рідкісний тембр голосу — колоратурне сопрано, найвищий співочий жіночий голос. Вона з легкістю експериментувала зі стилями — від джазу до класики, співпрацювала із Вітні Ґ’юстон і Майклом Джексоном. Мала великий успіх як у виконанні попсових пісень, так і в оперному співі. В Америці її голос лунав у кожному домі, вона була затребуваною виконавицею коротеньких джинґлів. Квітка також вміла співати «білим голосом» — це техніка фольклорного співу, поширена в Карпатах. Українці називають ще такий голос внутрішнім, що лине із глибини душі. Неповторне поєднання робило голос вокалістки воістину унікальною знахідкою для оперної сцени, але доля розпорядилася інакше.

Народилася майбутня виконавиця 1953 року в Нью-Йорському районі Квінзу у сім’ї Іванни та Володимира Цісиків — післявоєнних емігрантів із Західної України. У чотири роки талановита дівчинка взяла до рук скрипку, а її знаменитий батько, співзасновник Українського Музичного Інституту (УМІ) у Нью-Йорку навчав доньку. Хоча Квітка мала безліч талантів: грала в театрі, танцювала, прекрасно співала, врешті-решт обрала для себе спів.

У родині Цісиків музично обдарованими були обидві доньки. З дитинства батьки навчали Квітку і її старшу сестру Марію грі на скрипці і на фортепіано. Марія стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско.

Квітка ж, крім гри на скрипці, опановувала сценічне мистецтво в балетній школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської (головна роль у балет-казці «Попелюшка», 1967 рік; балетна сцена опери «Анна Ярославна» в Карнегі-Холі, 1969 рік), співала в хорі, займалася вокалом. У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном.

У будні Квітка Цісик навчалася у звичайній американській школі, а по суботах прямувала до «Школи українознавства» (Озон-Парк), куди її записали батьки. Окрім того, більшість української емігрантської юні перебувала в рядах пластунів, де їхні наставники продовжували виховувати та спрямовувати підопічних в любові до України. Незалежно від того, які заробітки мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній табір для дитини. З 7 до 16 років пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори, там всі жили в наметах, щовечора збиралися довкола великого вогнища, вчили українські пісні, пізнавали обряди та звичаї рідного народу.

1967 року організувала з дівчат 30-го куреня імені «Софії Галечко» в Нью-Йорку співочий гурт «Соловейки», яким керувала протягом трьох років. Квітка Цісик виступала з гуртом на пластових таборах, різноманітних великих культурних заходах української громади. Але через свою постійну зайнятість Цісик поступово залишає «Пласт». Та все це в зрілому віці принесло свої плоди, бо відіграло чималу роль у формуванні творчої натури співачки.

Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорку у Бінгемтоні, де в той час викладала гру на фортепіано її старша сестра. Тоді вона вже мала декілька записаних власних пісень.

У січні 1971 року ініціативним комітетом, який складався переважно зі студентів Харпер-коледжу, до Дня соборності України створено телевізійну програму «Думки про Україну», яка ввечері 22 січня вийшла в ефірі WINR-TV. В ній також прозвучали пісні у виконанні Квітки Цісик, під гітарний супровід Богдана Соханя (студента з Нью-Йорка) та Юрія Турчина (студента Ратгерського університету).

Липень-серпень 1971 року Цісик провела в Бельгії на шеститижневому семінарі «Європейська опера», вигравши стипендію SUNNY на стажування в Гентськійконсерваторії за ролі в студентських оперних постановках.

Повернувшись з Бельгії, продовжила навчання в Маннес-коледжі в Нью-Йорку по класу скрипки. Та пісня перемогла. Через рік Цісик покинувши скрипку, почала навчатися академічному співу. Пізніше Квітка Цісик в одному з інтерв’ю так коментуватиме свій вчинок, віддаючи шану своєму батькові: «Я мала його пальці й техніку, але мріяла співати, і досі почуваюся винною, що покинула скрипку…». Вчилась у відомого хранителя та популяризатора віденської оперної традиції Себастьяна Енгельберга, 1974 року закінчила Маннес-коледж.

1971 року, після смерті батька від інсульту, потреба заробляти гроші на життя спрямувала сімнадцятирічну оперну співачку у світ джинґлу. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, Burger King, McDonald`s, Airlines Delta та Air Lines, Coca-Cola, Pepsi Cola та інші. З початку 1980-х років Цісик стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США — рекламних мотивів для радіо та телебачення.1981 року записала для компанії «FordMotor» джинґл «Have You Driven a Ford Lately?». Відтоді й аж до смерті залишалася єдиним голосом цієї автомобільної компанії. 1987 року «Ford» підрахували, що загальна кількість прослуховувань рекламної продукції Цісик склала понад 20 мільярдів слухачів — майже в чотири рази більше, ніж населення Землі на той час. Це світовий рекорд для корпоративного соліста. Компанія «Ford» ще ні з ким із вокалістів не працювала так тісно і так довго, як з Квіткою, тож щорічно дарувала їй нову модель авто. Але Цісик, поціновувачка швидкої їзди, любила тільки свій червоний «Ягуар», вона також виконувала джинґли для Chevrolet, Cadillac, Toyota.

Ще студенткою, взявши псевдонім Кейсі — за першими літерами її прізвища та імені, дівчина не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її почали запрошувати джазові, поп- і рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Дейвіду Сенборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстадт, а також Квінсі Джонсу, котрий відкрив феномен Майкла Джексона. Працювала над записом саундтреків до художніх фільмів та брала в них участь як акторка.

Цікаво, що пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі у 1978 році, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року», але ім’я Квітки було безжально вирізане з титрів через конфлікт із режисером.

На зламі десятиліть у 1969-1970 роках була записана та видана перша вінілова платівка «Ivanku», на якій можна почути голос Квітки Цісик. Повна назва — «Іванку та інші улюблені пісні молодих українців». Збірка українських народних і популярних пісень записана оркестром і співаками Ірени Біскуп за участю Квітки Цісик і Валдіміра — Володимира Старосольського.

1983 року разом з матір’ю відвідала Україну — була у Львові та інших містах Західної України. Це був не афішований і перший (і останній) раз, коли Квітка побувала на історичній батьківщині. Тоді ще її пісні перебували під забороною в Україні. Візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях, про концерти не могло бути й мови.

Перший диск з українськими піснями «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») — 1989 року. У період між записами Цісик розлучається з першим чоловіком композитором-аранжувальником Джеком Кортнером і одружується 11 червня 1983 року з інженером звукозапису Едвардом Раковічем, народжує сина. Однак і колишній, і новий чоловіки разом працювали над обома українськими альбомами, у створенні яких особливо посприяв Раковіч. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200 тисяч доларів) Цісик зібрала для їх запису40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Як наслідок — два альбоми легкої української музики. За словами самої Цісик, ці альбоми не були бізнес-проєктами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони не жили, музика для душі і пам’ять про свою батьківщину. Віктор Мішалов (австралієць українського походження), з яким Квітка навчалася в консерваторії, приїжджаючи до України привіз перший диск з українськими піснями, альбом ходив на касетах, бобінах, люди переписували, слухали, захоплювалися і дуже хотіли побачити саму Квітку. Свого часу Олександр Горностай запрошував Цісик до України взяти участь у фестивалі «Червона Рута» в 1989 році, а 1992 року в концерті з нагоди першої річниці незалежності України. На жаль, з концертом вона жодного разу не змогла приїхати, хоча дуже цього прагла, навіть всупереч своєму страху перед великою аудиторією, адже вона завжди залишалася камерною, студійною співачкою або співачкою бек-вокалу. Та цьому прагненню не судилося втілитися в життя, спочатку через велику зайнятість, згодом через хворобу. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporaryfolk».

Квітка планувала випустити третій альбом з колисковими або сучасними піснями, але її життя передчасно обірвалося. 1992 року у Квітки діагностували рак молочної залози. Почався болючий семирічний шлях терапії. Всупереч хворобі Цісик продовжувала наполегливо працювати: останній професійний джинґл наспівала за кілька місяців до смерті.

Єдине відеоінтерв’ю з Цісик українською мовою записав на той час керівник музичного ансамблю «Червона рута» Олександр Горностай. У 1992 році під час візиту до США йому випала нагода зустрітися з нею.

«Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка», — так скаже потім Назарій Яремчук.

29 березня 1998 року в Нью-Йорку, не доживши 5 днів до 45-річчя, Квітка Цісик померла вдома в оточенні родини.

Останньою піснею, котру записала співачка стали «Журавлі» на слова Богдана Лепкого, вони наче означила трагічну долю Квітки.

Від раку молочної залози померли також її близькі: 1994 року — мати Іванна, а 2003 року — старша сестра Марія.

Навесні 2009 року Міністерство культури і туризму України презентували у США в межах ІІІ Фестивалю української культури конкурс української пісні пам’яті Квітки Цісик «Квітка». На американській землі в знак пам’яті про її нев’янучий талант, засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей та в пам’ять про Марію фонд — «Адже життя прекрасне» (акумулює закупівлю мамографічного обладнання для України).

Хто хоч раз почув голос Квітки, ніколи не забуде вже його, немовби вона відала якусь глибоку та неосяжну таємницю, яка стає суголосною для кожного людського серця. Її голос має містичну, незбагненну силу, заворожує і гоїть навіть глибокі душевні рани.

Хай і вулиці, які носять ім’я Квітки Цісик у Полтаві і Лубнах, звучать мелодіями українських пісень, виконаних співачкою, нагадуючи про немеркнучі, справжні цінності, які тримають покоління наших пращурів і йдуть далеко в глиб віків, щоб проростати не тільки в Україні, а й на інших континентах.

Підготувала Юлія НОВОСЕЛЕЦЬКА, бібліограф І категорії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара

(для Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті)

Світлини: офіційний сайт Інституту нацпам’яті