У Гадяцькій громаді Миргородського району Полтавщини демонтують пам’ятник трубадуру російської імперії Пушкіну

«Громада позбувається російсько-імперського минулого. На засіданні виконавчого комітету Гадяцької міської ради під головуванням міського голови Володимира Нестеренка ухвалено рішення про переміщення (перенесення) об’єкта культурної спадщини місцевого значення — пам’ятник О.С.Пушкіну, що розміщений у с. Біленченківка. Згідно з рішенням виконкому, об’єкт буде переданий на тимчасове зберігання до Гадяцького історико-краєзнавчого музею», — говориться на офіційному сайті Гадяцької міської ради.

«Олександр Пушкін— це „вєлікій могучій рускій язик“, це схвалення загарбницької політики російських царів, це виправдання війн та геноцидів російської влади. Росіяни не знають літератури, яка була до Пушкіна. Але чи є йому місце у публічному просторі українських міст і сіл? Тож запропонував гадячанам піти шляхом Кременчука, де так само вирішили прибрати пам’ятник Пушкіну з публічного простору. Надав консультації щодо деколонізаційного досвіду у інших містах. Адже пам’ятники Пушкіну вже демонтували не лише у Кременчуці Полтавської області, але й Чернігові, Миколаєві, Кропивницькому, Тернополі, Мукачевому, Конотопі та інших містах західної, східної, центральної, південної і північної України. Дякую владі Гадяцької громади, зокрема міському голові та начальнику відділу культури і туризму Гадяцької міської ради Ларисі Труш за патріотичну і виважену позицію. Обраний російськими ідеологами на місце поета №1, разом із іншими символами „руского міра“ Пушкін як придворний імператорський співець тої епохи мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Тож сталося так, що пушкіними була обтикана не лише Полтавщина, але й вся Україна— як не топонімами, то пам’ятниками. Вони є частиною колоніальної спадщини, яка нав’язує чужу культуру та мову українцям», — прокоментував рішення виконкому Гадяцької міськради регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Довідково: Ім’я Пушкіна нині росіяни використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою торік розвішували російські окупанти у Херсоні, а вірш «Клеветникам России» і дотепер використовує ворожа пропаганда для виправдання війни проти України.

Саме через ідеологію російського імперського шовінізму у своїх творах, якщо вийти за межі казок і любовної лірики, Пушкін неодноразово звеличував росіян над іншими народами, виправдовував насильство. Росіяни вважають, що вони можуть чинити насильство над іншими, і їм за це нічого не буде, Путін є породженням культури російського імперського домінування. Пушкін був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на росію. Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком: «Что он не ведает святыни, Что он не помнит благостыни, Что он не любит ничего, Что кров готов он лить, как воду, Что презирает он свободу, Что нет отчизны у него». Брав участь увійнах росії проти проти народів Кавказу. Ці факти на основі листування поета з російськими військовими діячами Єрмоловим і Паскевичем дослідила знана професорка, польсько-американська літературознавиця Єва Томпсон у своїй відомій книзі-монографії «Трубадури імперії». Пушкін прославляв геноцид Кавказької війни 1812 року та російського генерала Пьотра Катлярєвського, який очолював російські війська під час завоювання: «Тебя я воспою, герой, О Котляревский, бич Кавказа! Куда ни мчался ты грозой –Твой ход, как черная зараза, Губил, ничтожил племена…»

Під час Польського повстання 1830 року закликав «душити поляків у зародишу». Він присвятив наступні рядки тим, хто підтримав польське повстання: «Но вы, мутители палат, Легкоязычные витии; Вы черни бедственный набат, Клеветники, враги России!». Придушення визвольних устремлінь європейських народів і зокрема польського особливо возвеличено у вірші «Бородинская годовщина». Його написав з нагоди загарбання росією Варшави та річниці битви під Бородіним.

Полтавський офіс УІНП