Історичний спротив: у Інституті нацпам’яті прокоментували потребу деколонізації
Перед повномасштабним вторгненням Путін іронічно сказав, що раз Україна хоче декомунізації, то отримає її. У результаті сама Росія отримала дерусифікацію, яка набирає обертів всередині України та й по всьому світові. Чи повинна в Україні відбутися деколонізація, зокрема культурного простору? Цьому був присвячений другий ефір проєкту «Історичний спротив» в межах марафону єдиних новин #UAразом, участь в якому взяв заступник голови Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир Тиліщак.
Ділимося ключовими тезами виступу Тиліщака
Ми повинні пам’ятати, що комуністичний режим, а до того і російський імперський режим намагалися сформувати стереотип про вторинність української культури та її зв’язок з російською культурою. Для Кремля головною заслугою українських митців була їхня дружба з російськими митцями. Цей стереотип продовжує домінувати серед росіян. І, зокрема, на його основі росіяни відмовляють українцям у праві існувати.
Перед нами, українцями, стоїть завдання великого переосмислення нашого минулого, нашої культури. Той процес, який ми називаємо декомунізацією та який набув загальнодержавного рівня після Революції гідності, потребує продовження. Український інститут національної пам’яті почав працювати над осмисленням нашого минулого того періоду, коли українські землі були в складі Російської імперії, та пам’яті про нього ще кілька років тому.
Коли йдеться про пам’ятники, назви, присвячені російським діячам, якими рясніють наші міста, ми повинні розуміти, що у більшості вони присвячені не просто діячам культури, а тим, кого, за влучним висловом Еви Томпсон, можна назвати трубадурами імперії. Ці назви, пам’ятники не були ініціативою місцевих громад. Вони були нав’язані імперським центром, щоб прив’язати українську історію, культуру до імперії.
Очищення публічного простору від маркерів імперської спадщини повинно супроводжуватися глибшим переосмисленням цієї спадщини.
Довідково про акції деколонізації під час народної війни за незалежність:
- пам’ятники Пушкіну демонтували у Тернополі, Ужгороді, Мукачеві, селі Заболотівці Львівської області
- керівник київського метро виступив з ініціативою перейменувати 5 станцій, серед яких — Площа Льва Толстого
- Києві зі стели міст-героїв на Шулявці прибрали назви російських міст. Натомість там з’явилися назви українських міст-героїв: Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Волноваха, Охтирка, Буча, Ірпінь, Гостомель і Маріуполь
- у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про деколонізацію географічних назв в Україні.
За матеріалами офіційної Facebook-сторінки УІНП
