Бери від жизні все, чи жити для нащадків?

Розмова відбулася в першому Полтавському приватному музеї ім. Віктора Бажана.

Відео дискусії:

Тези дискусії

Перше запитання Олександра.

0:00 Віктор Васильович, ви відомий полтавський бізнесмен, власник першого приватного художнього музею в Полтаві. У своєму Фейсбук Ви написали, що хочете залишитися в пам’яті нащадків.

Аби нащадки згадували.

Але в нашому суспільстві живуть інші ідеї — жити тільки сьогоднішнім днем, по максимуму отримувати задоволення від життя.

Тільки зараз, а що буде далі — нікому не цікаво.

Начебто ідея про те, щоб пам’ятали нащадки — немодна.

Ви хочете, щоб Вас згадували нащадки тих людей, які живуть сьогоднішнім днем.

Навіщо старатися для якихось невідомих нащадків?

Відповідь Віктора Бажана на перше запитання.

1:18 Залишити пам’ять нащадкам, залишити слід в історії — це найсвітліше бажання людини.

Зараз, сьогодні хибні інстинкти людей. Мені це нецікаво.

Ми в життя приходимо ні з чим, і закінчуємо ні з чим.

Все життя люди відчувають боротьбу.

Так (тобто, не думаючи про нащадків) не потрібно жити. Від цього всі наші негаразди.

Всі наші хвороби, страждання — неможливість знайти себе в житті.

До речі, я лікар, син професора, в мене вища медична освіта, я закінчив медакадемію з відзнакою.

Переді мною також стояло таке питання.

Полтава — моя батьківщина.

У мене було багато варіантів — де шукати долі. Наприклад, поїхати в Європу.

Але людина має знайти себе.

Я себе знайшов — зберегти історію, культурну спадщину Полтави.

Якщо цим ніхто не буде займатися, то буде таке хибне уявлення в людей (тобто, не думати про нащадків).

Багато прикладів.

Наприклад, Лермонтов. Він залишив після себе цілий світ. Ніхто не може повторити його досягнень.

Пушкін. Весь світ про нього говорить.

Полтавщина також відома багатьма історичними постатями.

Кожна туристична будівля — це туристичний магніт.

Кожна історична особистість — це всесвітньовідома величина.

Наприклад, Гоголь. У всьому світі про нього говорять.

Зараз, на жаль, такий час, що люди думають про сьогоднішній день.

Але це потрібно змінювати.

Коли таких людей буде багато, в суспільній свідомості хибне уявлення про життя зміниться.

4:37 Олександр:

Це своєрідне продовження свого життя в майбутнє.

Віктор Бажан:

Залишити слід.

Як було би легше жити, аби люди приміряли на себе досвід відомих людей. Дивитися їхні помилки і не повторювати такі помилки у своєму житті.

5:00 Олександр:

Але ж пам’ять про відомих неглубока. Нехай 100, 200, 300 років. А потім людина губиться у віках.

Друге запитання Олександра.

5:17 Візьмемо приклад єгипетських пірамід.

Єгипетська держава виникла десь 5 тис. років тому. І проіснувала 3 тис. роки.

За цей час було багато царів, які намагалися залишити щось після себе.

Будували навіть піраміди, хоча більшість похована у скромніших гробницях.

Але зараз ми навіть імен окремих царів не знаємо, бо не збереглося джерел з їхніми іменами.

Єгипет — море піску.

Філософська країна.

Були царі, які будували піраміди, а в підсумку — пісок.

Відповідь Віктора Бажана на друге запитання.

6:19 Людина в цей світ приходить ні з чим, і ні з чим його і залишає.

На якомусь етапі була зроблена помилка, не враховані помилки, і історія була втрачена.

Я спілкувався із Скалацьким Кімом Григоровичем [історик, мистецтвознавець, в 1974 — 1999 роках директор Полтавського художнього музею]. Він дав мені мотивацію, дав відповідь на ті питання, які ви мені задаєте. І які в мене також виникали — чим займатися, як прожити.

Він мені сказав, що відкриття цього музею [Полтавський приватний музей ім. Віктора Бажана] — найзнаковіша подія в Полтаві за останні 100 років.

Кім Григорович — людина, яка займається історією, найрозумніший фахівець музейної справи навіть далеко за межами Полтавської області. Людина, яка знає всі музеї світу. Яка знає всіх видатних композиторів, художників.

Кім Григорович говорить, що потрібно взяти цей проміжок [100 років] і вибрати знакову подію. Це для мене мотивація, доказ того, що я на правильному шляху. І вся моя робота пов’язана з музеєм, з цим культурним простором.

Робота пов’язана з тим, щоб зафіксувати цю історію і вивчити, що було раніше.

Для мене це не робота, а служіння. Я маю зібрати проміжок 100 років, більше не зможу, і залишити нащадкам.

І коли такий період буде збережений, то наступному поколінню буде простіше прожити життя.

В усі часи так було. Наприклад, був Ярослав Мудрий. Петро Великий. Іван Грозний.

Їх пам’ятають.

Людина має чимось займатися і розповідати про те, чим вона зайнята.

Завжди так було, що кожен в міру сил допомагав тим, хто поруч.

Хтось безкоштовно на ярмарках роздавав бублики, хтось будував школи, церкви, музеї.

А зараз хто згадає тих, хто роздавав бублики?

Візьміть Мазепу. Він увійшов в історію України, як розбудовник церков. І скільки би не знищували історію, це неможливо.

Я скільки буду жити, пропагуватиму саме такий стиль життя.

Третє запитання Олександра.

9:28 Ви сказали про служіння.

Це віддавати у зовнішній світ. Від себе.

Згадався відомий російський журналіст Андрій Караулов, який брав інтерв’ю у великої кількості російських можновладців.

Він казав, що помітив, ті люди, які намагалися жити для людей, служити для людей, в яких були світлі думки про світ, який їх оточує, потім розчаровувалися. Ставали нещасними.

Світ не справджував їх надій. Вони отримували не те, чого прагнули.

«Від добра добра не шукають».

Інший приклад — Христос.

Бог прийшов до людей, а люди його розіп’яли.

Відповідь Віктора Бажана на третє запитання.

10:35 Такий час зараз.

Аби не було таких людей, ми б про них не говорили.

Аби їх було дуже мало, ми б про них не знали.

Але ж вони були. Був Христос. І люди йому поклоняються.

Завжди так буде. Буде день і ніч, біле і чорне, інь і янь.

11:00 Олександр:

Людям такі люди потрібні.

Суспільство потребує таких людей.

Потребує, і ранить їх.

11:10 Віктор Бажан:

Такі люди випереджають свій час.

Я вивчаю історію і бачу таких людей.

Але є приклади й інших людей.

Наприклад, Біл Гейтс. У нього дуже великі матеріальні статки, які неможливо людині надбати за своє життя. І він дійшов до того, що йому подобається стояти із звичайними людьми в черзі за Кока-колою, купувати бургер.

Він від цього отримує задоволення.

Таких людей потрібно чути і до них прислухатися.

Інший приклад — Воррен Баффет. Мільярдні статки. Але він найвідоміший у світі філантроп. Благодійник. Він назавжди увійде в історію.

Зараз люди, які вірять в добро, повинні об’єднуватися.

Це так по всьому світу.

Як Кім Григорович говорив, що це [створення Полтавського приватного музею ім. Віктора Бажана] сама знакова подія за останні 100 років. Також мій знайомий, Герман Юрійович Юрченко, директор філармонії.

До таких людей потрібно прислухатися.

Герман Юрійович 30 років працював у філармонії. У нього сотні учнів. Тисячі тих, кого він намотивував, дав натхнення.

Вони кажуть, що в найближчі 100 років те, що зробили ви [Віктор Бажан], ніхто не зможе повторити.

Для мене це мотивація.

Якщо таких людей буде більше, вони спілкуватимуться. Об’єднуватимуться.

Будуть люди, які говоритимуть, що це неправильно. Може, це заздрість?

Потрібно слухати тих людей, які розумніші нас.

Які чогось досягли.

Від них може йти справедлива критика.

Зараз демократія, унікальна можливість чути. Відкритість інформації.

Наприклад, якихось 30 років тому назад я навіть думати не міг так, як зараз, тому що в мене не було достатньої інформації.

А коли почав читати, спілкуватися з людьми, зрозумів, що такі події відбуваються. На жаль, вони відбуваються раз на 100 років, але відбуваються.

Зараз ми на порозі грандіозних перемін.

Коли люди зрозуміють, що життя можна змінювати.

Що не можна взяти цей проміжок часу, 100 років, і вкрасти його.

14:52 Олександр:

З Ваших слів випливає, що така діяльність — хрест, який потрібно нести. І який людям потрібний.

Люди потребують цього, але не розуміють, що це їм потрібно.

15:05 Віктор Бажан:

Вони, мабуть, розуміють.

Але вони думають, що нічого не можна змінити. Думають, що проблеми хтось за нас вирішить.

Вони думають, що хтось розумніший, займає певні посади і потрібно його слухати. Як він вирішить, так і буде.

Ні, це не так. Потрібно постійно покращувати наше життя.

Нехай кожний зробить щось для Полтави вже сьогодні. І завтра Полтава буде найкраща в Україні.

Голосування

Жити для себе сьогоднішнім днем чи майбутнім для нащадків?

Олександр ЗОЛОТУХІН, організатор Дискусійного Клубу Полтава