На його честь назвали провулок у Полтаві: Роман Шухевич про внесок УПА в перемогу над нацизмом

«Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита. Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників і селян у новітній «ясир» в Німеччину. Не ждатиме український інтелігент на свою чергу, коли його фізично знищать, бо він міг би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі», — так констатував завершення Другої світової війни у Європі Роман ШУХЕВИЧ, Головний командир УПА, у своїй відозві «в зв’язку з закінченням німецько-большевицької війни», з якою звернувся до бійців і командирів Української повстанської армії в травні 1945-го. Він наголосив: «Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл... У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганівувалася і пройшла першу бойову школу». Оцінку Романа Шухевича повністю підтверджують дослідження української історіографії.

Так, завдяки діям українських повстанців нацистський окупаційний режим у 1943-го на Волині, а саме там народилася УПА, зміг вивезти в 5(!) разів менше українців на рабську роботу в Німеччину, чим у 1942-му. У цьому регіоні західні окупанти втратили доступ до 74,82% орних земель, а також 76,45% запланованого постачання хліба та 77,86% рогатої худоби.

За сучасними підрахунками війська УПА та збройне підпілля ОУН в період нацистської окупації України тільки з лютого 1943 року провели 2,5 тисячі антинацистських акцій, 22 напади на окружні та районні центри, 11 нападів на виправно-трудові табори, вбили 12-18 тисяч нацистів, їх союзників і колабораціоністів. Як оцінити таку бойову активність? У порівнянні з іншим найпотужнішим рухом — радянським. Під час нацистської окупації України в лавах УПА воювало, за підрахунками істориків, 34-51 тисяча бійців, а в лавах червоних партизан -— близько 100 тисяч осіб.

Проте, ця кількість радянських партизан, яку називає один із найбільших сучасних знавців сталінських месників, російський історик Олександр Гогун, учень видатного українського дослідника-архівіста Анатолія Кентія та інших київських історичних «генералів», піддавалася критиці з боку його вчителя-наставника. Анатолій Вікторович за підсумками власних досліджень називав загальне число в 50-70 тисяч осіб і додавав, що кількість не радянських, тобто не підконтрольних Українському штабу партизанському руху (іншими словами Москві), або антирадянських партизан було в 2-3 рази більше.

Візьмемо показник знищення українськими повстанцями живої сили противника у 1943-1944 роках: від 12 до 18 тисяч нацистів, їх союзників і колабораціоністів.

Радянський партизанський рух за 1941-1944 роки вбив, за підрахунками істориків, понад 10 тисяч нацистів, їх союзників і колабораціоністів. Олександр Гогун уточнив за результатами своїх досліджень: від половини до двох третин цих убитих становили українці. Всі інші більші числа втрат нацистських окупантів, які називали в радянській історіографії, були результатом свідомих перебільшень власне червоними командирами та наступними пропагандистськими фантазіями за наказом комуністичного режиму СРСР.

Подвиг воїнів УПА та учасників збройного підпілля ОУН маємо оцінювати ще вище саме тому, що український національно-визвольний рух у боротьбі з нацизмом спирався ВИКЛЮЧНО на власний народ, його добру волю та прихильність до своїх захисників. Жодна держава — член антигітлерівської коаліції НЕ фінансувала, не надавала матеріальної та збройної підтримки українським самостійникам! Крім того, УПА і ОУН змушені були одночасно воювати проти радянського партизанського руху, який боровся за відновлення влади СРСР в Україні та польського партизанського руху (там було кілька різних течій), мета якого було відновлення Польської держави у східних кордонах до 17 вересня 1939 року (тобто включно з територією Західної України). Водночас маємо пам’ятати, що радянський партизанський рух був організований та керований СРСР, мав всебічне матеріальне, фінансове та кадрове забезпечення. Іншими словами, він був складовою збройних сил Радянського Союзу. Польську партизанку (Армію Крайову) підтримували західні учасники антигітлерівської коаліції.

Ще одне питання. А чому УПА виникла тільки на початку 1943 року як системна організована збройна сила? У 1941-1942 роках керівники Організації українських націоналістів (бандерівці) слушно міркували, що будь-який збройний опір — повстання проти окупантів обернеться величезними втратами Українського народу. Вони планували збирати сили та готуватися до всенародного повстання в час, коли обидва окупанти — тоталітарні режими послаблять себе у взаємній боротьбі. Саме тоді, на їхню думку, варто було визволити рідну землю і відновити незалежну Українську державу. Ці тверезі плани перекреслив саме Український народ. Вже у другій половині 1942 року він вимагав від ОУН збройно захистити від звірств і експлуатації-грабування окупантів. Тому очільникам ОУН нічого НЕ залишалося, як передчасно піднятися на збройну боротьбу — повстання з МЕТОЮ ЗАХИСТУ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВІД НАЦИСТІВ.

Сучасна держава Україна у своїх законах гідно оцінила подвиг героїв українського національно-визвольного руху у часи Другої світової війни проти нацизму. У пункті 1. статті 1. Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» від 9 квітня 2015 року № 315-VIII вказано, що «Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, про ветеранів війни, УЧАСНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України». У пунктах 10-14. частини 1. статті 1. Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 9 квітня 2015 року № 314-VIII у переліку органів влади, організацій, структур та формувань, в яких брали участь особи, що визнаються борцями за незалежність України у XX столітті, названі «10) Організація українських націоналістів (ОУН); 11) Народно-визвольна революційна організація (НВРО); 12) Українська повстанська армія (УПА); 13) Українська повстанча армія отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Українська народна революційна армія (УНРА); 14) Українська Головна Визвольна Рада (УГВР), включаючи Закордонне представництво Української Головної Визвольної Ради (ЗП УГВР)».

Пам’ятаємо, перемагаємо! Слава Україні! Слава Героям!

Сергій БУТКО, співробітник Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті