Пам’ятник Шевченку у Полтаві: полтавці відзначили 95-річчя з часу встановлення
Історико-просвітницький вечір «Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом. Цікаві факти про пам’ятник Тарасові Шевченку у Полтаві» влаштували 11 березня Департамент культури і туризму облдержадміністрації, обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Котляревського та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Захід присвятили 95-річчю з часу встановлення у Полтаві пам’ятника Тарасові Шевченку
Завідувачка відділу обслуговування користувачів обласної універсальної наукової бібліотеки Ніна Климко сповістила, що 9 березня цього року, у день народження великого Кобзаря, офіційно зареєстрували світовий рекорд за кількістю встановлених пам’ятників Тарасу Шевченку. За інформацією «Книги рекордів України», у світі встановлено 1167 пам’ятників Т. Г. Шевченку. З них 99 — у 44 іноземних країнах і 1068 — в Україні. Тарас Шевченко неодноразово бував у Полтаві та інших містах та селищах Полтавщини. На цій землі він написав поеми «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», вірш «Не завидуй багатому» та інші твори. Перебуваючи у Полтаві у 1845 році, Шевченко відвідав садибу Котляревського на Івановій горі та зробив малюнок хати.
Ніна Климко
Світлини: співробітниця Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Котляревського Наталя Рой
Регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив на вагомості встановлення у Полтаві пам’ятника Тарасові Шевченку не лише в культурному житті Полтави, а й усієї України. Він коротко означив історичний контекст, у якому і створювалися найрізноманітніші культурні явища, в тому числі в сфері скульптури й архітектури. Йдеться про Українську революцію 1917-21 рр. та , спричинений нею, потужний імпульс до національного відродження у 20-ті роки минулого століття. «Перші пам’ятники Тарасу Шевченку під час перших визвольних змагань за незалежність України на території тодішньої Полтавської губернії з’явилися у 1918 році, у період гетьманату Павла Скоропадського. Навесні 1918 року — у селі Діброва, а восени — у м. Ромни. Останній авторства скульптора Івана Кавалерідзе дуже схожий на полтавський, який так само створив Кавалерідзе і який відкрили у 1926 році , коли наближалася епоха знищення українського культурного відродження, адже 1929 рік деякі культурологи, історики датують як рік завершення Української революції у контексті згортання політики «українізації» і справи «Спілки визволення України», — наголосив пан Олег.
Головний спікер заходу — доктор історичних наук, завідувач кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Короленка Олександр Лук’яненко підготував цікаву доповідь про історію встановлення пам’ятників Тарасові Шевченку в Полтаві та інших містах України, супроводжуючи її слайд-презентацією.
Доктор історичних наук, завідувач кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Короленка Олександр Лук’яненко
«Пам`ятник Тарасові Шевченку у Полтаві є унікальним, бо створений у стилі авангардизм, він є унікальним і для всієї України. Вціліло лише двоє „авангардних“ пам’ятників Кобзарю, а в оригінальному стані наш, полтавський. Це наш духовний маяк, бо багато в чому закріплює наше бачення минулого, а ще європейські прагнення українців, бо по суті є одним із передових для свого часу», — висловив переконання пан Олександр. Він розповів про теплі стосунки скульптора Івана Кавалерідзе з Симоном Петлюрою, який всіляко підтримував митця у його бажанні створити пам’ятник Шевченку у Ромнах.
А пам’ятник у Полтаві відкрили 12 березня 1926 року. З цієї нагоди відбувся кількатисячний мітинг жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. «У Державному архіві Полтавської області є документи, які засвідчують, що влада вирішила розташувати пам’ятник навпроти музею тому, що там був цвинтар загиблих „борців за владу Рад“, за ті ідеї, які комуністичний режим намагався протягом десятиліть приписати Тарасу Григоровичу Шевченку», — каже Олександр Лук’яненко. Спорудили із залізобетону. Могутня фігура Шевченка наче постає з сірих асиметричних брил. Висота фігури Пророка Української Нації становить 1,8 м, а висота постаменту — 3,2 м. «Спочатку у планах Івана Кавалерідзе пам’ятник мав сягати десяти метрів, але пізніше ця ідея була скорегована», — повідомив науковець. Він розповів про історичне життя пам’ятника Шевченку у Полтаві упродовж XX століття, подвійні стандарти комуністичної влади у ставленні до Кобзаря, про різнотлумачення у датах встановлення пам’ятника, на основі архівних документів описав процедуру відкриття. «Дітище» Кавалерідзе пережило кілька спроб знищення. Серед них — німецько-радянська війна та спроби демонтажу в СССР через ідеологічне значення. «Під час 2 світової війни німці переплутали монумент Шевченку з пам’ятником Лєніну. І лише дивом був врятований. Під час відвідин Полтави генсеком Микитою Хрущовим той негативно відгукнувся з приводу авангардного пам’ятника. Генсек компартії не сприймав мистецтво, яке не знаходилося в канонах соцреалізму. Хрущов рекомендував на місці пам’ятника, створеного Кавалерідзе збудувати новий бронзовий монумент, схожий за канонами на ті, що стоїть у Каневі та Києві. Але все ж творіння Кавалерідзе тоді все таки відстояли і зберегли».
На вечір завітали студенти факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, медичного факультету Полтавського державного медичного університету та постійні користувачі бібліотеки. Учасники відкрили для себе нову сторінку історії вшанування пам’яті Тараса Шевченка.
