Український культурний фонд та всеукраїнське інтернет-видання створили відеоматеріал про уродженця Полтавщини літописця Самійла Величка
«Самійло Величко: нове відкриття української історії». Так називається новий документальний історико-просвітницький відеоматеріал, який створило інтернет-видання «Новинарня» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
Відеоматеріал присвятили визначному українському історіографу, літописцю Гетьманщини, уродженцю села Жуки неподалік Полтави Самійлу Величку. «Тепер доведено — Величко був мазепинцем. Він перший, хто створив першу наукову історію України», — зауважив шеф-редактор «Новинарні» Дмитро Лиховій.
У полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті запевнили, що долучаються до популяризації відео та наголосили, що згідно із Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році», 350-річчя з дня народження Самійла Величка відзначалося торік на державному рівні. «Важливо, що саме Український культурний фонд посприяв донесенню до українців історичної правди про нашого земляка, видатного літописця-мазепинця. Адже ця державна установа, яка співпрацює з Міністерством культури України й покликана підтримувати національну культуру, національну пам’ять та мистецтво, дбати про доступ громадян до національного культурного надбання», — прокоментували у полтавському офісі Північно-східного відділу УІНП.
Довідково: Самійло Величко народився 351 рік тому, 11 лютого 1670 року в с. Жуки Полтавської Сотні Полтавського полку Гетьманщини, в козацькій родині. упродовж 80-х рр. ХVІІ ст. навчався у Києво-Могилянській академії. Підтримав воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. Автор літопису — історичного твору, присвяченого подіям середини XVII — початку ХVІІІ ст. Літопис Величка є вершиною українського барокового літописання. Ні до нього, ані після ніхто не витворював таке складне, мозаїчне, взірцеве щодо дотримання літературного стилю бароко полотно з усіма належними йому компонентами. Це не звичайна хроніка, у якій просто фіксуються чи переказуються ті події. «Літопис» є і твором художнім, бо автор знаходить яскраві барви для своєї оповіді, збагачує її важливими деталями, у численних ліричних відступах висловлює своє ставлення до подій і людей. Останні роки життя провів у селі Жуки, там помер і похований.
