З нагоди дня Незалежності на Полтавщині відкрили пам’ятний знак на честь українсько-шведського союзу

Урочистості організували Департамент культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Диканська районна рада та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті. Союзницький документ 1709 року між гетьманом Іваном Мазепою й кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком з одного боку та шведським королем Карлом ХІІ з іншого підписали у одній із церков села Великі Будища (ймовірно в Іоанно-Богословській (Успенській) — найдавнішій п’ятикупольній. Ініціатор і організатор спорудження — директор місцевої школи, депутат районної ради, історик-краєзнавець Олександр Калашник. Виготовлення профінансовано зусиллями меценатів та коштом районного бюджету — згідно з рішенням Диканської районної ради. У встановленні, благоустрої брали участь вчителі, громада села. На гранітній стелі зображено герби учасників тих історичних подій: гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла XII та герб Війська Запорізького, а увінчує пам’ятник герб сотенного козацького містечка Великі Будища 1709 року.

Ініціатор спорудження пам’ятного знаку Олександр Калашник

Це перший пам’ятний знак українсько-шведському союзу на Полтавщині. З важливою подією в культурному житті краю привітали присутніх заступник голови Полтавської обласної ради Анатолій Ханко, голова Диканської районної ради Станіслав Муха, представник Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Олеся Старолат, краєзнавець Григорій Титаренко.

Олександр Калашник, Людмила Шендрик і Григорій Титаренко

Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що складовою новітньої російсько-української війни є імперська пропаганда і процитував доктора історичних наук Віктора Брехуненка. «міфи, які створює і вдосконалює Росія, покривають майже все поле української історії».

«Дослідники відзначають високий рівень міфологізації подій Великої Північної війни в Україні 1708-1709 років і воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи. Один із російських імперських міфів звучить просто і нахабно: українсько-шведського союзу взагалі не було! Щойно відкритий пам’ятний знак спростовує ворожу пропаганду і засвідчує, що запорізькі козаки теж брали участь у тих подіях, що кошовий отаман Кость Гордієнко попри непрості стосунки з гетьманом, коли настав вирішальний час, коли йшлося про визволення України з — під московського ярма став на бік української ідеї, на бік гетьмана Мазепи», — наголосив у своєму виступі Олег Пустовгар.

Промовляє Олег Пустовгар

«Основна особливість цього договору в тому, що шведський король зобов’язався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з — під московської влади Україну й Запоріжжя. Сама ж подія мала величезне значення не лише для перебігу подій Великої Північної війни, а й для нас, сучасників», — говорилося на урочистостях. Зокрема, Людмила Шендрик, заступниця директора музею «Поле Полтавської битви» з наукової роботи зауважила: «До українсько-шведського союзу приєдналися запорожці, які завжди конфліктували з Мазепою і це говорить про те, що в нас небагато історичних моментів, коли різні за політичними уподобаннями політичні сили забули про свої чвари і об’єдналися заради звільнення України від московської тиранії».

Довідково: Союз України зі Швецією спирався на давню традицію з часів давньої Київської держави — Русі. Особливо плідною була українсько-шведська співпраця між гетьманом Богданом Хмельницьким, з одного боку, та королевою Христиною (1644-1654 рр.) й королем Карлом Х Густавом, із другого. Воєнно-політичний союз між Швецією та Україною був укладений 6 жовтня 1657 року в Корсуні по смерті Хмельницького гетьманом Іваном Виговським та королем Карлом Х Густавом. Гетьман Іван Мазепа і король Карл ХІІ продовжили справу попередників, уклавши 29-30 жовтня 1708 року у Гірках воєнно-політичний договір. 30 жовтня 1708 року в листі до І. Скоропадського Іван Мазепа повідомив стародубському полковнику про укладення договору з Карлом ХІІ: «...ми за спільною згодою з панами генеральними особами, полковниками та старшиною всього Запорозького Війська» звернулися до короля шведського, який "забрані наші права та вольності поверне, розширить, оборонить від того московського тиранського іга Вітчизну нашу Малоросійську і Запорозьке Військо...у чому нас упевнив й утвердив своїм ніколи не змінним королівським словом і даною на письмі асекурацією«.Про домовленості Карла ХІІ з Іваном Мазепою й офіційний історіограф Карла ХІІ Г. Нордберг: «...Мазепа пішов під шведську протекцію з умовою, що Україна має бути окремим князівством».

Текст договору Івана Мазепи з Карлом ХІІ уміщений у документі Пилипа Орлика «Вивід прав України», який був написаний у 1712 році як звернення до західноєвропейських урядів в обороні національних прав України. Оригінал французькою мовою був знайдений українським істориком Ільком Борщаком в архіві замку Дентевіль і вперше опублікований у львівському журналі «Стара Україна» за 1925 рік. Його основні положення:

1. Його Королівська Величність зобов’язується обороняти Україну і прилучені до країни козаків землі й негайно вислати туди задля цього помічні війська.
2. Все, що завоюється з колишньої території Московщини, належатиме на підставі воєнного права тому, хто цим заволодіє, але все те, що — як виявиться належало колись народові українському, передасться й задержиться при українськім князівстві.
3. Князь і Стани України, згідно з правом, яким досі користувалися, будуть заховані і вдержані на всім просторі князівства і частин, прилучених до нього.
4. Іван Мазепа, законний князь України, жодним способом не може бути нарушений у володінні цим князівством; до його смерті, яка — треба сподіватися — не наступить ще довго. Стани України заховають всі вольності згідно зі своїми правами та стародавніми законами.
5. Нічого не зміниться в тому, що досі зазначено щодо герба й титулу князя України. Його Королівська Величність не могтиме ніколи присвоїти цей титул і герб.
6. Для більшого забезпечення як цього договору, так і самої України князь і Стани передадуть Його Королівській Величності на весь час, поки тягтиметься ця війна, а з нею й небезпека, деякі з своїх городів, а саме: Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.

У березні 1709 року до українсько-шведського союзу долучилися запорожці. 27-28 березня 1709 року у Великих Будищах була укладена друга українсько-шведська угода між гетьманом І. Мазепою й кошовим отаманом Запорізької Січі К. Гордієнком, з одного боку, і королем Карлом ХІІ, з іншого. Цей договір повторював пункти, підписані 1708 року, але й були додані нові, зокрема шведський король зобов’язався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з-під московської влади Україну й Запоріжжя.

Договір визначив і державно-політичний статус України: «Україна з двох сторін Дніпра з Військом Запорозьким й народом малоросійським має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави ні під претекстом визволення її, чи опіки над нею, не мають претендувати на абсолютну владу над Україною й Військом Запорозьким, ні на ленну залежність чи якусь підвласність... Цільність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховувати аби Україна вічними часами тішилася своїми правами і вольностями без всякого ущербу»

По смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 року на козацькій раді у Бендерах гетьманом України було обрано колишнього генерального писаря Пилипа Орлика. Було укладено новий договір між Україною і Швецією, в якому підтверджувалися гарантії незалежності й самостійності України. У виданому при цій нагоді дипломі до Війська Запорізького (зберігається в Національному архіві Швеції) Карл ХІІ обіцяв: «...доки український народ не здобуде давнішньої волі, не складати зброї проти московського царя, боронити цілості границь України й боротися зі спільними ворогами». На ці домовленості опиралися союзники під час Бендерського періоду еміграції й згодом, коли Пилип Орлик із козаками перебував у Швеції.

Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП