Український вимір перемоги над нацизмом: відеопроєкти Інституту нацпам’яті

Відеопроєкт «Війна і міф»

Цей відеоролик УІНП руйнує радянський міф про «Велику Вітчизняну війну» — ідеологічне кліше, яке створили у Радянському Союзі, щоб наголосити на «великій війні всього радянського народу проти німецько-фашистських військ».

У сюжеті поставлені питання: чи справді «Велика Вітчизняна війна» була для союзних республік і, зокрема для України, війною за власну Вітчизну? Чи були готові радянські громадяни гинути за Сталіна? Чи одразу усвідомили люди загрозу нацистського режиму? Чи насправді СРСР — безумовні сили добра, а його супротивники — втілення всесвітнього зла, як це пропагував радянський режим? Та головне, чи є назва «Велика Вітчизняна війна» коректною? «Слід пам’ятати, що „Велика вітчизняна війна“ — це ідеологічно забарвлена і з наукової точки зору не зовсім коректна назва для німецько-радянської війни. Варто пильнувати, адже це найменування є продовженням радянського міфу про війну, який досі використовує Російська Федерація зі сподіванням зберегти ідеологічний вплив на пострадянські країни».

Ще один ролик розвінчує міф про радянський народ, як «народ-визволитель», який у реальності виявився «народом-окупантом». Міф про «народ-визволитель» був створений у брєжнєвські часи і культивувався для того, щоб виправдати радянську присутність у європейських країнах під час і після війни. Якою насправді була історія «народу-визволителя» та що він приніс тим, кого «звільнив» від нацистів показано у відео. Міф про визволення досі активно використовує сучасна російська пропаганда, зміщуючи при цьому акценти. Тепер визволителем називають не радянський, а російський народ. Іменем «народу-визволителя» сталінський режим використовував перемогу над нацистською Німеччиною для встановлення свого контролю і окупації низки європейських держав. Остаточне ж визволення Європи від тоталітарного режиму настало лише після краху комунізму і розпаду Радянського Союзу.

Яку модель пам’ятання про події Другої світової обирає Українська держава та чому — в новому відеоролику УІНП. Його створено за сприяння Національного музею історії України у Другій світовій війні. «Замість екзальтованої маніпуляції під гаслом „Можем повторіть“ ми обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання, яка вшановує всіх, хто боровся з нацизмом, і всіх жертв війни. Це належне застереження від повторення подібних трагедій у майбутньому», — говорить голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Також триває відеопроєкт «Друга світова: 75 років потому. У коротких відеомонологах українські науковці, історики, філософи, літератори, митці діляться думками про події Другої світової війни та їхній вплив на сьогодення в Україні і світі. Проєкт підготувало видавництво «Дух і літера» спільно з UKRLIFE.TV за сприяння УІНП та медіа підтримки НВ. До нього долучилися Ярослав Грицак, Олена Стяжкіна, Мирослав Маринович, Ахтем Сеітаблаєв, Дмитро Чекалкин, Тетяна Пастушенко, Юрій Прохасько, Маріанна Кіяновська, Влад Троїцький, Євген Головаха та інші. Загалом проєкт налічує понад 30 монологів. Відео публікуються щоденно, з 4 до 10 травня, на ЮТУБ-каналі UKRLIFE.TV

Жіночі історії Другої світової

Український інститут національної пам’яті спільно з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні створили серію відеороликів. Проєкт має назву «Війна не робить винятків. Жіночі історії ІІ світової».

«Роль жінки під час війни тривалий час, особливо в радянських реаліях, лишалася на узбіччі. Коли ж подібні сюжети й виринали, то звучали в унісон із загальнодержавним каноном подання історії „Великої Вітчизняної війни“ і лише як доповнення до „героїчного пориву радянського народу“ в боротьбі з ворогом. Ми ще можемо дізнатися про жінку у військовій формі на передовій, про санітарку, що виносила поранених під зливою куль. А от про жінку, яка жила під нацистською окупацією і не чинила збройного опору, не була підпільницею, а просто чекала своїх синів або рятувала чужих дітей, вижила або загинула під час Голокосту, та про багатьох інших, навіть не згадувалося. Дозволялося лише про героїзм і жертовність», — стверджує кандидатка історичних наук Вікторія Яременко. Заповнити ці прогалини і покликаний проєкт УІНП.

Євдокія Лисенко

Олена Теліга

Анна Храплива

Олександра Шулежко

Ірина Хорошунова

Марія Доліна

Марія Бабінчук

Олена Вітер

Євдокія Завалій

Відеороботи Олеся Саніна

При виробництві використані матеріали Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, Архіву кінохроніки «British Pathé» (Великобританія), Кримського телеканалу ATR, Телеканалу 1+1, Телеканалу Еспресо TV, Меморіального комплексу «Національний музей історії 2 світової війни 1941–1945 років». За творчий напрям відповідав знаний режисер Лесь Санін.

Список відтворення. 

Амет-Хан Султан — кримський татарин, льотчик-винищувач. Збив 30 літаків противника особисто і ще 19 у групових боях. Двічі Герой Радянського Союзу. З гордістю відкрито називає кримським татарином. Євген Березняк — уродженець Дніпропетровська, ветеран Другої світової війни. Рятівник Кракова, Герой України. Став прототипом головного героя роману «Майор Вихор». Петро Дмитрук — канадієць українського походження, льотчик бомбардувальника. Був збитий в небі над Францією, але вижив і приєднався до французького руху опору. Загинув у боротьбі з окупантами. Нагороджений Військовим Хрестом Франції. Галина Кузьменко — «Надя». Уродженка Чернігівщини. Мати померла під час Голодомору, батько загинув у таборах. До німецької окупації мешкала на Донеччині. Під час війни приєдналася до підпілля ОУН, стала кулеметницею. Згодом опинилася в УПА в Карпатах. Була захоплена радянськими каральними органами. Пройшла тортури і ГУЛАГ. Майкл Стренк під час Другої світової війни брав участь у Битві за острів Іводзіму — однієї із найзапекліших битв на Тихому океані. Коли гора Сурібаті нарешті опинилася під контролем американців, Стренк очолив місію підняття прапора перемоги на вершині гори.

Сучасники про попередників

Воїни АТО, громадські діячі, священнослужитель у 14 коротких відеороликах розповіли про українців, які окрім Червоної армії боролися із нацистами у лавах об’єднаних націй і перемогли агресора — у військах Британської співдружності, США, Франції, Польщі. Ролики УІНП доступні на ЮТУБ — каналі цього центрального органу виконавчої влади і об’єднані спільним гаслом: «Українці в лавах об’єднаних націй перемогли агресора. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

Список відтворення

Серед історій є розповідь про українця Олексія Береста, який 30 квітня 1945 року був одним із тих, хто підняв прапор перемоги над Райхстагом. До кінця війни із нацизмом лишалися лічені дні. Для глядачів про це розповідає Іван Журавльов, військовий, який піднімав прапор України над Слов’янськом. Також у роликах йдеться про українське духовенство, яке проявило «людяність у безодні пекла». Черниця Олена Вітер стала першою представницею України, ім’я якої знаходиться в саду праведників народів світу в Ізраїлі. Греко-католицький владика Андрей Шептицький разом зі своїм братом Климентом врятували від Голокосту близько 300 євреїв. Автори відеороликів згадують і про тих українців, які опинилися у таборах для переміщених осіб та не бажали повертатися в «країну рад». Нерідко допомагали їм у цьому англійські, канадійські та американські українці. Однією із них була військова — Анна Храплива, яка пройшла Другу світову війну в лавах канадського війська, а після війни допомагала тисячам «переміщених» уникнути повернення до тоталітарного Союзу.

За матеріалами офіційного сайту УІНП