173 роки тому на Полтавщині народився етнограф, фольклорист, антрополог і археолог Федір Вовк
17 березня виповнюється 173 роки з дня народження видатного діяча української культури Федора Вовка.
Видатний український етнограф, фольклорист, антрополог і археолог Вовк (Волков) Федір Кіндратович (псевдонім: Кондратович Ф., Сірко Ф.) походив із козацького роду. Народився 173 роки тому 17 березня 1847 року в селі Крячківка неподалік Пирятина на Полтавщині. Після закінчення навчання у Ніжинській гімназії вступив до університету в Одесі, пізніше перейшов на природничий відділ Київського університету ім. Святого Володимира, де вивчав хімію, ботаніку, зоологію, порівняльну анатомію, анатомічну антропологію. Після закінчення навчання в університеті стає членом «Київської Громади», разом з Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Чубинським (автор слів національного, державного гімну), Павлом Житецьким бере участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. Досліджував також похоронні звичаї, побратимство в Україні, повір’я. У 1874 році бере участь в організації та діяльності III Археологічного з’їзду. Послідовник французької антропологічної школи. Вивчав етнографічні матеріали в різних країнах Європи. Під впливом Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова захопився етнографією. Був одним із фундаторів і співробітників «Записок Юго-Западного отдела географического общества». Вовк — член географічного товариства в Петербурзі, Історичного й Антропологічного товариства в Парижі, активний популяризатор української культури в Європі. Науковець — один з перших дослідників палеолітичних пам’яток на території України (Мізинська стоянка, зокрема). З урахуванням публіцистичних статей спадщина Федора Вовка нараховує 628 праць, виданих по усьому світові переважно іноземними мовами! Неодноразово відвідував Полтаву, зокрема Український клуб, контактував з представниками національно-свідомої інтелігенції міста.
Федір Вовк
Як відомо, кінець 19 століття в історії України був позначений наступом російського імперіалізму на українську культуру і мову. Російська окупаційна влада забороняла українську мову і проукраїнські організації, які дбали про національне відродження, зокрема, затято переслідували фундаторів та активних діячів громадівського руху. Це стало причиною еміграції Михайла Драгоманова, Федора Вовка та інших діячів Старої громади. Зокрема, Вовк емігрував за кордон у 1876 році. Втім, працю на культурній ниві не припинив: брав участь у виданнях Михайла Драгоманова, упорядковував зарубіжні видання творів Тараса Шевченка («Кобзар» Прага, 1876; «Кобзар» Женева, 1878), куди вмістив твори поета, що були заборонені царською цензурою у підросійській Україні. А ще він став автором праць іноземними мовами: «Весільні обряди в слов’янських народів» (1890–1894, болгарською мовою), «Шлюбний ритуал та обряди в Україні» (1891–1892, французькою мовою). З 1887 року оселився у Парижі, де вивчав антропологію, порівняльну етнографію і археологію.
Внесок Федора Вовка у розвиток української етнографії безцінний. Цей вчений зібрав багатющий матеріал з етнографії українського народу, уклав антропологічну карту України і написав знакові дослідження. Мова йде про «Антропологічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості українського народу». У цих видатних працях , які були написані у 1916 році, він аргументовано спростував російські імперські псевдонаукові тези науковців-російських шовіністів про, начебто, «єдіний велікорускій народ і малорускую народность как єйо часть». Завдяки цим науковим дослідженням наукова спільнота України та європейських країн прочитала правду: українці — окремий слов’янський народ.
На малій батьківщині вченого,у селі Крячківка встановлено меморіальну дошку. З ініціативи Полтавської міської громадської топонімічної групи (голова Юліан Матвійчук), зокрема першого заступника директора Державного архіву Полтавської області Тараса Пустовіта та першого заступника голови Полтавського обласного товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка (нині регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області) Олега Пустовгара вулицю російсько-більшовицького діяча Коп’яка у рамках декомунізаційних процесів перейменували на честь уродженця Пирятинського повіту Федора Вовка.
За матеріалами проекту «Історичний календар» Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті
