204 роки тому на Полтавщині народився письменник і етнограф Олександр Чужбинський

Походив з родини дрібного поміщика. Під час навчання у Ніжинській гімназії потоваришував із майбутнім письменником Євгеном Гребінкою, з яким жив у одній кімнаті. Після закінчення гімназії упродовж восьми років проходив військову службу в Білгородському уланському полку. Дослужився до рангу поручика і 1843-го звільнився.

Друкуватися почав із 1838-го у «Современнике» та журналі української поезії «Ластівка», який у Петербурзі видавав Гребінка. Ці поезії Олександр Афанасьєв підписував псевдонімом «Чужбинський».

Дружні стосунки поєднали Олександра Афанасьєва із Тарасом Шевченком. Познайомилися вони у селі Мойсівці на Полтавщині, куди обидва прибули на бал до поміщиці Волховської. «Після гамірного сніданку я повернувся до себе покурити і почитати. — писав у «Спогадах про Тараса Шевченка» Олександр Афанасьєв. — Проходячи повз головний під’їзд, я почув голоси: «Гребінка!» — і зупинився. Євген під’їздив до ґанку в супроводі незнайомця. Супутник його був середній на зріст, кремезний, очі світилися таким розумним і променистим світлом, що мимоволі я звернув на нього увагу. Це був Т. Г. Шевченко. Але недовго ми розмовляли. Звістка про приїзд Шевченка миттю розлетілася по всьому дому, і шанувальники ішли познайомитися з рідним поетом...Гості юрмилися біля входу, і навіть манірні панночки з цікавістю чекали появи Шевченка. Поет, очевидячки, був зворушений блискучим прийомом. Цілий день він був предметом загальної уваги... Швидко Шевченко став наче свій з усіма і був як дома. Багато гарненьких жінок читали йому напам’ять уривки з його творів...Два дні пробули ми разом з Шевченком у Мосівці і, розлучаючись, дали слово побачитись при першій нагоді. Шевченко, крім цілковитої безкорисливості, не любив всіляких грошових розрахунків. Коли ми виїхали з Лубен, він оддав мені свою касу, котра, як і моя, була не в блискучому стані, але при ощадливих витратах нам мало б вистачити цих грошей до травня. Я намагався не виходити з бюджету, складеного на масляничні розваги, і ми жили досить ощадливо, як на наш погляд». Вони разом подорожували Лівобережною Україною.

1847-го Афанасьєв працював у канцелярії воронезького губернатора, а наступного року став редактором «Воронезьких губернських відомостей».

У 1850-х він залишив службу і зайнявся літературною діяльністю. Перекладав з польської та французької мов. Автор поетичних збірок та романів. Його поезії подібні до народних пісень. Найвідоміший роман Афанасьєва-Чужбинського «Петербурзькі картярі» (1872). Багато уваги приділяв збиранню фольклорного та етнографічного матеріалу. Заснував газету «Петербурзький листок», редагував «Магазин іноземної літератури». Вагомою у вивченні української етнографії стала його двотомна праця «Поездка в Южную Россию», написана за результатами етнографічної експедиції морського міністерства південними приморськими районами. Писав етнографічні нариси, історичні замітки, записував народні думи та повір’я. Його спадщина складає десять томів, хоча творчість українською мовою не дуже велика, але з чітким українським забарвленням.

В останні роки свого життя отримав місце смотрителя Петропавлівського музею. Помер 18 вересня 1875-го у Петербурзі.

За матеріалами проекту «Історичний календар» Українського інституту національної пам’яті