У Полтаві презентували виставку «Українське військо 1917-21»
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського презентували виставку Українського інституту національної пам’яті "Українське військо: 1917—1921«.Організатори ( а це — Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації , Полтавська обласна рада, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті ) свій захід присвятили Дню Героїв Крут та 100-річчю Першого Зимового походу армії УНР.Презентацію відвідалигромадські діячі, зокрема й учасники ГО АТО-ООС, до яких належать ветерани російсько-української війни; курсанти Полтавського військового коледжу, співробітники Обласного військового комісаріату й офіцери військових частин, що розташовані у Полтаві; старшокласники полтавських шкіл і вчителів історії; викладачі вишів міста.
Зібрання благословив і звернувся до присутніх з вітальним словом настоятель Свято-Покровського православного храму ПЦУ м.Полтава о.Миколай Храпач. Промовляли й депутат Полтавської міської ради, ветеран російсько-української війни Юліан Матвійчук та професорка, завідувачка кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету Людмила Бабенко.
«У грудні виповнилося сто років від початку Першого зимового походу УНР, бойового рейду тилами денікінців та більшовиків, і сто років від початку військового спротиву більшовицькій агресії проти Української Народної Республіки. Упродовж століття гібридна війна Росії з Україною не припинялася. Анексія Криму та окупація частини Донбасу ще раз засвідчили: російсько-українське протистояння має глибоке історичне і ментальне коріння і перемогти у ньому можна, лише гуртуючи навколо національної ідеї суспільство та зміцнюючи власну армію», — наголошувалося на презентації.
Як розповів регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, на стендах представлено увесь контекст формування українського війська, яке неможливо уявити без уродженців Полтавщини: «1917 рік позначений величезним сплеском, українським підйомом коли навесні на перший український військовий з’їзд у Києві з’їхалися делегати, які представляли понад мільйон українських солдат. Після з’являються добровольчі формування. Одне із перших військових добровольчих формувань, Гайдамацький кіш Слобідської України створював і очолював полтавець Симон Петлюра. Перший український військовий секретаріат після з’їзду у 1917 він теж очолював. Ми також пишаємося уродженцем Хоролу Василем Тютюнником, який у 1919 році командував дієвою Армією УНР».
Олег Пустовгар
«Стало доброю традицією, що подібні виставки можуть побачити мешканці не тільки обласного центру, а й районів. Їх має бути більше. Змінюється час та зброя, але для українців не змінюється ворог — як і 100 років тому ми воюємо з росіянами», — зазначив заступник голови Полтавської облради Анатолій Ханко.
Виставка розповідає як виникла армія УНР і формувалася у вирі щоденної боротьби молодої держави за своє існування, про її легендарних командирів, найважливіші військові формації і бойові операції 1917–1921 років, роди військ, однострої і відзнаки. й розповідає виставка. Під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо — з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами. Саме про це мовою світлин і архівних документів й оповідає виставка. Вона спростовує старі та нові тези російської пропаганди, нібито в Україні воювали тільки сільські отамани і якісь банди «петлюрівців». Сучасне українське військо, яке боронить Україну на Донбасі і є її гарантом безпеки та свободи, виросло і зміцнилося на кращих національних мілітарних традиціях попередніх епох, зокрема й доби Української революції початку XX століття. Українське військо зберігало високу боєздатність, про що переконливо свідчить його участь у перманентних бойових діях протягом кількох років. Під час Першого зимового походу впродовж п’яти місяців українське військо пройшло з боями майже 2,5 тисячі кілометрів Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою областями, провівши понад 50 успішних боїв.
Виставка — це 20 документальних інформаційних постерів, розповідає про те, як у 1917-му українізація охопила практично всі фронти й округи Росії. До кінця року повністю або частково українізувалися 23 піші, одна кінна дивізії й десятки інших частин. Загальне керівництво над українізацією армії здійснював Український генеральний військовий комітет на чолі з полтавцем Симоном Петлюрою. У травні 1917-го в Києві відбувся І Всеукраїнський військовий з’їзд, делегати якого представляли майже мільйон українців у російській армії та на флоті. Цей та наступні військові з’їзди задекларували підтримку Центральної Ради, а також спонукали її лідерів до рішучих кроків. Утім, ті українські політики, які захопилися ідеями соціалізму не змогли опанувати енергію солдатських мас. Мріючи про мир і соціалізм, вони нехтували військовим будівництвом. За активної більшовицької агітації багато українських частин розкладалося і не стало на захист України в січні-лютому 1918 року. Розвал регулярних частин змусив небайдужих українців створювати для захисту держави добровольчі формування. Найвідоміші з яких — Гайдамацький кіш Слобідської України (командир — уродженець Полтави Симон Петлюра), курінь Січових стрільців (Євген Коновалець), а також загони Вільного козацтва, що формувались в Україні та на Кубані. Після укладення миру з Німеччиною і Австро-Угорщиною в лютому 1918-го з вояків-українців, які потрапили в німецький полон, було сформовано дві дивізії «синьожупанників» (названі за кольором одностроїв). А вже влітку 1918-го з полонених українців австрійці сформували «сірожупанну» дивізію. Зрештою, українській владі стала зрозуміла потреба в боєздатній регулярній армії, яка почала створюватися з весни 1918 року.
Ця виставка є даниною пам’яті українським героям, які боролися за незалежність України в 1917–1921 роках, а також спрямована на вшанування сучасних захисників, які сьогодні відстоюють незалежність і територіальну цілісність України. Серед лицарів тієї доби — генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник, генерал-полковник Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко, полковник Галицької армії Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), курсант Армії УНР Володимир Сосюра, полковник Армії УНР Євген Коновалець. Героїчна і водночас трагічна доля Василя Вишиваного (1895–1948). Син батька-німця і матері-італійки, представник імператорської династії Габсбургів не лише вірно служив Україні, а й називав себе українцем і навіть іноді використовував український варіант свого імені та прізвища — «Василь Вишиваний». У 1915 році ерцгерцог (архікнязь) Габсбург розпочав службу в 13-му уланському полку, який поповнювався українцями, а вже на початку 1918-го на чолі військового загону, куди входив Легіон УСС, він уперше вступив на землі Наддніпрянської України. Після розпаду Австро-Угорщини і до 1920 року полковник Василь Вишиваний служив в українському війську.Повернувшись до Австрії, Вільгельм продовжував відстоювати українську справу навіть попри гнів його батька — завзятого полонофіла. У 1947-му заарештований радянськими спецслужбами як затятий «український націоналіст» і до-правлений до Києва. Наступного, 1948-го, року він помер від туберкульозу в лікарні Лук’янівської в’язниці. За іронією долі один із найвідоміших радянських поетів і письменників Володимир Сосюра теж служив в Армії УНР. У добу «розвинутого соціалізму» він робив усе можливе, щоб не привертати уваги до цього факту своєї біографії. Бо й так його регулярно звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі». У 1918 році Володимир Сосюра служив у Гайдамацькому полку Запорізької дивізії, в 1919-му був зарахований до Житомирської юнацької школи, де вчився на офіцера. Перші вірші Сосюри українською мовою були написані ним саме під час служби в Армії УНР. Виставка розповідає ще про одну легендарну людину — полковника Євгена Коновальця. Змолоду був активним учасником українського національного руху в Галичині. На початку Першої світової війни його мобілізували до лав австро-угорського війська, в 1915-му вояк потрапив у російський полон. У 1917 році разом із групою інших національно свідомих українців утік із табору полонених до Києва, де організував Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців, який пізніше розрісся до корпусу. У 1918–1919 pокахКоновалець командував формацією Січових стрільців, захищаючи українську державність. У 1920-му очолив Українську Військову Організацію, яка боролася за відновлення незалежної соборної Української держави. У 1929-му на базі УВО та інших націоналістичних організацій була створена більш масова — Організація Українських Націоналістів. Вплив Коновальця був такий великий, що 1933 року влада СРСР прийняла рішення про його фізичну ліквідацію. Убитий радянським агентом в Роттердамі 25 травня 1938 року.
Курсанти Полтавського військового коледжу
Людмила Бабенко і Юліан Матвійчук
Учасники презентації також переглянули й відеолекцію з військової історії України «Структура і формації армії УНР», що виготовлена УІНП спільно з освітньою платформою «Експертний корпус».
Виставка «Українське військо: 1917–1921» експонуватиметься у краєзнавчому музеї до 22 лютого.
