Нові ворота у місто: як проектували пожежне депо на перехресті вулиць Європейської та Шевченка

Це перехрестя здебільшого асоціюється з Медичною стоматологічною академією, критим ринком та каланчею. Остання, до речі, має цікаву історію.

«Вайнгорт був стратегом, а не архітектором, який накреслив і побудував»

Лев Вайнгорт був головним архітектором Полтави з 1939 року. На цій посаді пропрацював 32 роки. За цей час історичне місто повністю відбудували, керуючись принципом ансамблевості.

— Вайнгорт був стратегом. Він не виступав як архітектор, який накреслив і побудував. Його завдання було придумати, спонукати архітекторів, домогтися рішень і проконтролювати правильне образне створення тих об’єктів, які зводили у той час. Це і було його завданням, — стверджує Оксана Бєлявська.

Оксана Бєлявська

Розмови про те, що Полтаві потрібне пожежне депо почалися ще у 1946-му. Тоді ж почали шукати відповідну будівлю, адже вимоги до неї специфічні. По-перше — треба розмістити габаритні машини, по-друге — облаштувати заїзд та гаражі.

— Перше, що тоді придумали — взяти для пожежної команди будівлю на перехресті Гоголя та Небесної Сотні. Зараз там розташований ресторан, а раніше була їдальня. У ній були великі вітринні вікна. Планували зробити з них в’їзні ворота. Але потім перепрацювали проект відбудови. Скоріше, він був не дуже економічно доцільним.

Згодом, визначили, що тут вузький бульвар. Тому пожежному автомобілю буде погано розвертатися. Та й в центрі розташування пожежних машин не було прийнятним. З’явилася нова пропозиція облаштувати частину у приміщенні сьогоднішнього Міськбудпроекту. Але там була ще гірша ситуація: потрібно ще більше перебудовувати.

«Нічого ми перебудовувати не будемо»

Після невдалих спроб розміщення пожежного депо головний архітектор Лев Вайнгорт прийняв відповідальне рішення: перебудов не буде. Будівлю для пожежників вирішили зводити з нуля.

Лев Вайнгорт

— Рішення Вайнгорта було остаточним. Знайшли нову ділянку на перехресті Європейської та Шевченка. Після війни вона вже була глибокою околицею Полтави. Тут розміщувалися старий житловим фонд, одноповерхівки, які не становили ніякої цінності. Під час війни будинки дуже сильно постраждали. Тому саме тут вирішили будувати пожежну частину.

Після визначення місця розпочали проектування. Роботу доручили архітектору Олександру Шуміліну. Він також досить відома постать у Полтаві: архітектор-практик, який виконав багато проектів для міста.

— Олександр Шумілін — це фігура за вагою, мабуть, така ж як Вайнгорт. І якщо Лев Семенович рухав усі процеси вперед, то Шумілін втілював їх практично. Він займався відбудовою та реконструкцією вулиці Соборності. А потім Європейської вулиці із забудовою, алеями, бульварами, дорогами, площами.

Олександр Шумілін

Олександра Шуміліна обрали головним архітектором проекту і він розпочав роботу. Шумілін спробував проектувати в іншому стилі, не в класицизмі. Але результати не погоджували.

— Він почав виконувати проект з натяками на класицизм, але все ж таки впровадив туди конструктивістські та модерністські форми. Великі об’єми і зовсім мало декору. Будівля була з похилими стінами, дуже динамічна, на кшталт фортеці. Оглядова вежа розміщувалася в глибині цього кварталу і була набагато більша, аніж зараз.

Здавалося б, можна було її будувати, але Лев Семенович не погодив проект. Він був занадто відмінним до контексту Полтави. Тому Вайнгорт пропонував зняти громіздкість об’ємів, і звичайно, додати класицистичних форм.

Майже 10 років йшло проектування пожежної частини. Усе було «не так»

За протоколами містобудівної ради видно, що Лев Вайнгорт давав пропозиції досить толерантно. Він не грюкав дверима: «все переробіть». А, навпаки, дуже делікатно висловлював свою точку зору по проекту. Шумілін почав перероблювати його і подав 5 варіантів. Ця робота тривала до 1954-го.

— Лев Вайнгорт не погоджував жоден проект. При чому цей об’єкт вважався стратегічним. Це ж не просто якась будівля, а пожежна частина з наглядовою вежею. А тим більше такі вежі використовували як вишки для протиповітряної оборони. Сюди приїжджали представники Міністерства культури та Міністерства будівництва і архітектури. І всі ці люди були не чиновниками, а практикуючими професіоналами у своїй справі.

І вони також висловлювали сумніви щодо громіздких об’ємів. Врешті-решт, коли 4-й варіант був відхилений, Вайнгорт написав чергову пояснювальну записку для архітектора, де детально розписав, щоб поправити. Вежа на дворовому фасаді — це вже фактично були ворота у Полтаву, тобто в’їзд в історичне місто.

Леву Семеновичу увірвався терпець щось пояснювати, тому намалював цю вежу як її бачив. І до своєї офіційної записки прикріпив ескіз.

Олександру Шуміліну нічого не лишилося як впровадити ескіз головного архітектора міста у проект. Та вежа, яка є сьогодні — ідея Вайнгорта. У 1955-у видали наказ про усунення архітектурних надмірностей. І в процесі будівництва цю будівлю почали спрощувати.

«Ми будуємо не окрему будівлю, а проектуємо середовище»

Будівля пожежної частини на перехресті вулиць Європейської та Шевченка вийшла стриманою, вона не конфліктує з архітектурою міста. Однак будівля модерністська та новаторська, тому виглядає чужорідною, адже середовище ще історичне.

Пожежна частина

— До речі, коли будівлю проектували, Лев Семенович говорив, що лише вона, а середовище. По діагоналі, де зараз Управління аптеки, будівля планувалася до знесення. А на її місці хотіли спорудити восьмигранний об’єм Критого ринку. Вона мала підтримувати своїм об’ємом цю вежу.

По іншій діагоналі, де зараз житловий будинок та навпроти УМСА — планувалися висотні будинки на кутах. Для того щоб ці в’їзні ворота в нове місто були зафіксовані. Але як бачимо, ці плани не реалізували.

І якщо з Аптечним Управлінням можна порадіти, що історична будівля лишилася, то із житловим будинком та академією, мабуть, не дуже вдалі вирішення в архітектурному плані містобудівної ситуації.

Башту, яку всі полтавці називають каланчею, також не добудували. У той час світловий ліхтар, який збудований восьмигранником, визнали «архітектурною надмірністю». Верхівка башти лишилася обрізаною по горизонталі.

— У 1999-му на святкуванні 1100 річчя Полтави башту вирішили все ж таки закінчити ліхтарем. Він авторський і зроблений за проектом. А у 2010-му зелене шатро (дашок). Але останнє — це самодіяльність, яка не витримує жодної критики. До проекту вона не має жодного стосунку.

Лада МИХАЙЛИК