Persona grata: Максим Супруненко

[Відео було видалено]

ВЕД: Друзі, всім величезний привіт! Раді чути вас на хвилях ФМ радіостанції «Ваша хвиля» та наша програма «Персона грата» виходить за підтримки Інтернет видання «Полтавщина» . Отже ми говоримо у нашій програмі про непересічних особистостей, які займають якийсь соціальний статус у нашому суспільстві, на Полтавщині, зокрема. І дійсно, дуже приємно спілкуватися з людьми, які, знаєте, є професіоналами у своїй справі і ось так займаються постійно. А є люди, які різнобічно розвинені і намагаються оволодіти все новими, новими здобутками, навичками. Серед таких – мій сьогоднішній гість, а саме це засновник PR-групи, «Criative Group Promotion», засновник асоціації тайського боксу «Титан» та заступник голови Полтавської міської організації «Молоді регіони», ось так, список величезний, Максим Супруненко. Максим, тобі доброго ранку!

СУПРУНЕНКО: Доброго ранку, Сергію, доброго ранку, слухачі!

ВЕД: Максиме, як настрій твій?

СУПРУНЕНКО Настрій чудовий. Сьогодні у нас Міжнародний день студента, вітаю всіх студентів.

ВЕД: Тебе також вітаю. Розкажи, будь ласка, про свою освіту, тому що наскільки я знаю, ти вже так давненько закінчив своє навчання у вузах.

СУПРУНЕНКО: Так, давненько закінчив, ти правий. Освіту – я здобував у ПНПУ, спеціальність математика та інформатика, а також у ПДАА за спеціальністю фінанси.

ВЕД: А чому ти вирішив навчатися саме на таких спеціальностях , можливо, в школі ще, в дитинстві, в тебе були навички чи уміння саме до цих предметів?

СУПРУНЕНКО: Уміння і навички? Я думаю, що так, математика з дитинства подобалась, навчався у математичному класі і після цього вступив до педуніверситету.

ВЕД: Тобто коли тобі давали, наприклад, купити хліба, в магазин піти, ти перераховував там здачу ще й собі залишав якісь відсотки, так, я думаю, і повелось?

СУПРУНЕНКО: Так, це вже більше до фінансової сфери можна віднести.

ВЕД: Ну так, звісно. Якщо сьогодні день студента, пригадай, будь ласочка, якісь яскраві моменти, що з тобою відбулися саме в університетські роки?

СУПРУНЕНКО: Самим яскравим моментом в університетські роки я можу виділити ось такий. Була поїздка у нас у Київ і що було саме цікаве, ми купили квитки , але зовсім на інший потяг, так? Натомість залишились ще на 1 робочий день в Києві і така от була курйозна ситуація.

ВЕД: Скажи, а тоді як ви в Києві, чи на вокзалах, як взагалі прожили в мегаполісі?

СУПРУНЕНКО: Прожили в мегаполісі? Насправді дуже чудово провели час. Як і всі студенти, ми купили квитки в нічний клуб і пішли відпочивати і потім на ранок, коли у нас був поїзд на Полтаву, трішки заспані, заморені…

ВЕД: … але щасливі …

СУПРУНЕНКО: … так, але щасливі.

ВЕД: Ну, зараз твоя робота, здається, пов'язана з твоєю освітою. Розкажи, чим ти займаєшся, твоя професія?

СУПРУНЕНКО: Взагалі професія – це соціальний працівник і робота з молоддю. А також я ПП, тобто фінанси щільно проходять в моєму житті і намагаюсь якось поєднувати ці дві сфери.

ВЕД: Чому саме ця професія, зараз говорю про організацію «CGP», не побоюсь цього слова, шоу-бізнес? Дійсно, це дозвілля людей, яке ти організовуєш, і доволі вдало організовуєш, чому саме цим ти вирішив займатися?

СУПРУНЕНКО: Напевно тому, що побачив якісь у собі здібності, навички, талант – не знаю. Тобто це якийсь поклик душі, напевно. Це більше не робота, а задоволення.

ВЕД: Яке приносить гроші, так?

СУПРУНЕНКО: Яке приносить, так, якийсь фінансовий достаток.

ВЕД: Це, мабуть, найголовніше, якщо твоя робота приносить задоволення і нічого краще вигадати навіть не можна. Скажи будь ласка, в кого ти навчався, коли ти захотів зробити таку організацію? Звідки ти знав, як все робити, запрошувати артистів, як взагалі – райдер, як ти дізнавався про всі ці речі? Можливо, ти зараз розкажеш слухачам, якщо хтось ще не здогадується, про що ми говоримо?

СУПРУНЕНКО: Насправді зараз ми уже в ХХI ст. живемо , так, і мережа Інтернет дає ті інструменти, котрих раніше не було. Тобто за лічені хвилини можна знайти всю необхідну інформацію як про артиста, котрого хотілося б привезти, так і про моменти в організації. Тобто передаючи досвід поколінь, назвемо це так уже, організації, що привозять. Сам вчишся і досягаєш якихось успіхів у цьому.

ВЕД: Ти зараз організовуєш вечірки. З якими зірками тобі взагалі довелося попрацювати. Я говорю і про зірок полтавського рівня , тому що в нас є талановиті люди, які засвітилися у популярних шоу, і якщо говорити про загальноукраїнський масштаб?

СУПРУНЕНКО: Якщо говорити про полтавчан, Є.Тарайкович, я думаю, всі чули слухачі, дівчина, яка пробилася до фіналу «Х-фактор», дуже талановита особистість, ми з нею співпрацювали і товаришуємо. Якщо говорити про зірочок всеукраїнського масштабу, наприклад, по ді-джейській лінії, Іра Чемпіон, ведуча на радіостанції Kiss-FM.

ВЕД: Так, здається тобі довелося і поспілкуватись, і попрацювати саме з І.Чемпіон. Яка це людина? Тому що знаємо і бачимо по ТБ в різних ток-шоу і чуємо в приймачах, як вона просто запалює усі ефіри. У неї, особисто мені, ще потрібно ще, трішечки повчитися, але взагалі яка це людина? Тому що вона дійсно має ім'я.

СУПРУНЕНКО: Взагалі І.Чемпіон така проста людина, особистість, як би про неї всі не думали. Вона тільки позитивна і ми бачимо і чуємо її майже кожного дня з веб-камер Kiss FM, а також увімкнувши радіоприймач. Дуже проста і це добре, тому що працюючи з зірками на такому доступному рівні, можемо сказати лише одне: хотілося б, щоб всі були такі, як вона, і щоб з усіма було так просто працювати, без всіляких ексцесів і залишались після них тільки позитивні емоції, щоб потім можна було говорити іншим і говорити: так, я знаю цю людину, ми з нею спілкувались.

ВЕД: Ну ось скажи, твоя робота – це шоу-бізнес. Але як взагалі в тебе почалося твоє захоплення бойовими мистецтвами? Розкажи про це, коли це - в шкільні роки, чи в дитячому садочку, можливо, ти здачі давав, як це все відбувалося?

СУПРУНЕНКО: Ні, це було не в дитячому садочку, це було більше, коли закінчував університет, коли почав працювати, я познайомився з головним тренером , О.Шевченко, він займався тайським боксом і ми почали з ним разом спілкуватись, товаришувати і побачили, що ми можемо зробити в Полтаві і Полтавській області дійсно сильну організацію, що буде популяризувати даний вид спорту і от зараз займаємось саме цим.

ВЕД: А чи є взагалі багато охочих займатися саме цим видом спорту у нас на Полтавщині?

СУПРУНЕНКО: Ти знаєш, Сергію, так, на полтавській землі є люди, які бачать в собі якісь сили, бачать майбутнє за собою і як говорять, без спорту далі нікуди не підеш, ні в політику, ні в бізнес. А саме тайський бокс – це той вид єдиноборств, який гартує дух людини і вона після цього стає кращою, розвиває мислення, координацію, ну і звичайно ж перебуває у гарному фізичному стані.

ВЕД: Зрозуміло. А перспективи наших бійців тайських та і взагалі, чи є розвиток, чи проходять змагання у нас і чи представляють наші спортсмени наш регіон на рівні всеукраїнському?

СУПРУНЕНКО: До речі, в найближчий час будуть проходити всеукраїнські змагання по тайському боксу, так і наші спортсмени, і інших клубів Полтави і Полтавської області будуть брати в ньому участь.

ВЕД: Ти займаєшся організацією, наскільки я розумію?

СУПРУНЕНКО: Так, я займаюся організацією і підтримкою іміджу і піар саме цього бійцівського клубу.

ВЕД: А давай поговоримо саме про твою спортивну кар'єру, чи в тебе були, звісно, як і у всіх спортсменів, травми якісь серйозні?

СУПРУНЕНКО: До цього я в студентські роки займався легкою атлетикою, так, і дозаймався я до 2 розряду дорослого, але на одному із змагань вивихнув праву ногу і на тому закінчилась моя кар'єра в студентські роки. Але весь час виступали за збірну університету, досягали якихось вершин і, напевно, саме звідти і з’явилось оце бажання бути першим і через силу, через свою волю іти до перемоги.

ВЕД: Ну багато хто із представників чоловічої статі говорить, що це справа не жіноча. Є представниці нашої прекрасної половини людства у вас у секції?

СУПРУНЕНКО: Ти знаєш, Сергію, так. Є у нас дівчата і скажу вам, що це дівчата доволі-таки красиві ззовні . Тобто це люди, які сильні собою і які хочуть щось змінити в цьому житті. І я дуже радий бачити наших дівчат, котрі займаються в нашому клубі, і наскільки я володію інформацією, доволі таки велика кількість дівчат займається в клубах, паралельно з нами .

ВЕД: Вони займаються нарівні з хлопцями, отже такі навантаження, такі ж удари вони витримують,?

СУПРУНЕНКО: Вони займаються нарівні, це однозначно, але ж потрібно розуміти, що дівчата – це не хлопці і для них є спеціальні програми, за якими проходять тренування в залі.

ВЕД: Скажи, чим ти плануєш займатися далі, чи влаштовує тебе твоя робота зараз і, можливо, є якісь плани. Ну, про плани говорити, думаю, недоречно, тому що вони є, вони лише в тебе в голові, але все-таки, чи плануєш ти щось змінити, чи рухатися саме у цьому напрямку?

СУПРУНЕНКО: І планую рухатися саме в цьому напрямку, і планую щось змінити. Ти знаєш, це таке питання однозначної відповіді напевно немає. Планую рухатись в даному напрямку, але лише вверх, так як ще дуже багато є проектів і задумок, які б хотілось реалізувати. Спочатку в Полтаві, а потім і в межах всієї нашої України.

ВЕД: Зрозуміло. Скажи будь ласка, давай поговоримо саме про тебе, про твою біографію, де ти народився?

СУПРУНЕНКО: Народився я в Полтавській області, смт Оржиця. Там я навчався в школі і після того вступив в ПНПУ.

ВЕД: Чому ти саме вирішив поїхати до Полтави, чи були якісь варіанти вступу, можливо, в інші навчальні заклади, чому саме обласний центр нашої області?

СУПРУНЕНКО: Чому саме Полтава? Тому що Полтава дуже схожа на те місце, де виріс я. Вона дуже зелена, гарне місто ну і сподобалася. А відносно вступу, так, спочатку я вступив до ПНТУ і подав паралельно документи в ПНПУ. Як не дивно, вступив і туди, і туди, і доля так розпорядилася, що закінчував ПНПУ.

ВЕД: А батьки взагалі підтримували твоє прагнення навчатися у Полтаві і займатися саме тим, чим займаєшся зараз.

СУПРУНЕНКО: Так, підтримали, можна сказати, що і направили вони мене туди, куди хотіли б

ВЕД: … хвилювалися…

СУПРУНЕНКО: Хвилювалися, переживала мама моя. Думала про те, що як там буде її син вступати, і з батьком обов'язково відвідали всі важливі семінари. А чи підтримували вони моє прагнення навчанні? Так, звісно, математика – це доволі такий тяжкий предмет, так, і факультет фізико-математичний (привіт йому, якщо хтось чує), я закінчив цей факультет і цей університет, один з найкращих, можу сказати вам, агітую.

ВЕД: Така агітація в нас, прихована. Ну що ж, поговоримо з тобою про твоїх друзів: чи вони залишилися ще з того місця, де ти народився, де ти жив, чи вони з'явилися вже у ході твого навчання, твоєї роботи?

СУПРУНЕНКО: Ти знаєш, історія мого життя, напевне, дуже схожа на історії, які розповідають. Друзі залишились, звичайно, і ті, з якими ми товаришували ще з дитячого садка, зі школи. Але зараз вони проживають в інших містах: в Києві, в Харкові, деякі виїхали за кордон. Потім студентські роки – з'явились нові друзі, нові захоплення. І, коли закінчився цей період студентського життя ці люди також десь роз'їхались по своїх домівках, у них зараз своє особисте життя, сім'ї, діти. А з'явились нові друзі, нові знайомства.

ВЕД.: А все-таки говорять, що найкращі друзі – це одна-дві людини. Чи є в тебе отакі справжні друзі, які з тобою все життя чи, можливо, ти людина, яка шукає чогось нового?

СУПРУНЕНКО: я людина, яка шукає чогось нового, але – так, залишилось один-два. Це, справді, люди, які зі мною були і, сподіваюсь, що будуть іти зі мною по життю і я радий, що вони проходять якийсь етап свого життя разом зі мною.

ВЕД.: Твоєї долі.

СУПРУНЕНКО: Так. і я разом з ними також.

ВЕД.: А братики, сестрички – як щодо рідних?

СУПРУНЕНКО: Щодо рідних – так, в мене є сестра молодша.

ВЕД.: На скільки?

СУПРУНЕНКО: Молодша на 8 років. Навчається вона в Полтавському державному педагогічному університеті. Спеціальність «математика, інформатика» на фізико-математичному факультеті.

ВЕД.: До речі, ми так заговорилися. Давай скажемо усім слухачам, скільки тобі років.

СУПРУНЕНКО: Років? Ну, ти знаєш, насправді ця цифра і не велика, і не мала – 28 років мені нещодавно виповнилося.

ВЕД.: Ну, вже – серйозний дядько.

СУПРУНЕНКО: Дядько? Да, я сказав би – молодий, перспективний.

ВЕД.: Так, ну поговоримо все ж таки про твою сестру. Чи ти виховував її, як, мабуть, кожен брат з сестрою в дитинстві? Чи, можливо, провчив її колись? Чи, якась кумедна у вас історія була? Згадаєш?

СУПРУНЕНКО: Кумедну історію, звісно, згадаю. Це таке не забувається. Напевне, так, як і кожний брат я давав їй свої якісь уроки. Своє бачення життя, як потрібно…

ВЕД.: …а вона не слухала.

СУПРУНЕНКО: Так, а вона не слухала мене. В дитинстві от кумедним було те, що завжди мені перепадало більше, ніж їй.

ВЕД.: А чому?

СУПРУНЕНКО: Хоча вона була винна.

ВЕД.: Ну ти ж – старший брат.

СУПРУНЕНКО: Звичайно, я – старший брат, ну на той момент я це не розумів і дуже на неї дувся. Думав: що ж так от? В мене є сестра і так от мене підставляє, а батьки наче і не розуміли. Ну я тепер уже з роками розумію, що це був виховний процес і з сестрою у мене зараз дуже тісні і теплі стосунки. Я цьому тільки радий.

ВЕД.: Вона також в Полтаві проживає?

СУПРУНЕНКО: Так, так, зараз проживає в Полтаві.

ВЕД.: Хто ти по гороскопу? Тому що ти – наполеглива людина. Дійсно, мені здається ти – якийсь бійцівський знак.

СУПРУНЕНКО: Знак – бійцівський, один з найкращих з усіх 12 знаків Зодіака. Я – Скорпіон.

ВЕД.: Скорпіон. Що характеризує саме цей знак?

СУПРУНЕНКО: От ти мене якраз тільки що охарактеризував: саме прагнення до якоїсь досконалості, не стояти на місці, розвиватися, іти вперед. Скорпіони – вони самі по собі дуже агресивні і в той же час чесні.

ВЕД.: Так, давай поговоримо про твою громадську діяльність.

СУПРУНЕНКО: Тут можна виділити лише одне: з студентських років займався громадською діяльністю. І потім все це плавно переросло до сучасності і зараз я заступник голови Полтавської міської громадської організації «Молоді регіони». Це – Всеукраїнська організація, яка на теренах нашої держави – в кожному місті, районному центрі є свої осередки і я в даному випадку по Полтаві заступником цієї організації.

ВЕД.: Ти говориш: ви підтримуєте студентів? Як саме? Якісь програми існують?

СУПРУНЕНКО: Студентів ми підтримуємо, молодь взагалі. Молодь – це, нагадую, люди до 35 років. Підтримуємо як? Особливо студентів – картками знижки. Це – загальноукраїнський проект, який ми просуваємо по всіх вузах нашого міста і по регіону, звичайно. Вони дають величезні можливості в відпочинку, робити якісь вигідні покупки, дуже велика клієнтська база. Це – один із пріоритетних проектів зараз, яким займається наша молодіжна організація. Також, до слова, хочу сказати, що сьогодні, саме в День студента, в «Листопаді», в Центрі дозвілля, відбудеться конкурс обласний «Кращий студент Полтавщини-2012». Так що – всіх запрошую, вхід по запрошеннях. Початок о 15-ій годині. Будемо всіх вас раді бачити і визначимо кращого студента, кращий вуз Полтави і Полтавської області взагалі.

ВЕД.: Тобто, наскільки я розумію, це – представник кожного державного вузу буде змагатися. Які конкурси?

СУПРУНЕНКО: Конкурсних програм там насправді дуже багато. Будуть ручатись в 5 номінаціях. Але щоб не відкривати зараз всі задумки..

ВЕД.: Хто переможе?

СУПРУНЕНКО: Так, хто переможе…

ВЕД.: А вже є ця інформація?

СУПРУНЕНКО: Ні, Сергію, на жаль, ще такої інформації немає. Все буде чесно і прозоро, як завжди говорять у нас. На 15-у годину розпочнеться цей конкурс. Всі вузи, так, дійсно, будуть приймати участь. В цьому році ми змінили формат. Тобто…

ВЕД.: Як саме?

СУПРУНЕНКО: Виграє не студент, а виграє вуз в цілому. Це було зроблено для того, щоб показати, що насправді вуз – найкращий. А якщо найкращий вуз, то, дійсно, потім в ньому – найкращі студенти навчаються.

ВЕД.: Тобто, наскільки я знаю, раніше в таких конкурсах брали участь саме студент та його команда допомагала. А зараз саме акцентна ставка зроблена на колектив студентський?

СУПРУНЕНКО: Так, так. Зараз ставка на колектив зроблена, так як ці люди – вони роблять 99% всієї роботи. Тобто, студент представляє вуз. Він, дійсно, талановита особистість. Але ті люди, які йому допомагають все робити і в більшості випадків так воно і виходить, що вони залишаються десь за кулісами і їх ніхто не бачить. І всі почесті дістаються лише одній людині. І дуже важко зрозуміти, який вуз найкращий і чи найкращий він взагалі?

ВЕД.: Поговоримо про твій вільний час, якщо такий взагалі є. Чим ти займаєшся у дні вихідні чи є в тебе хобі?

СУПРУНЕНКО: Відносно вільного часу можу сказати, що вільний час у мене буває тоді, коли він у мене буває. Тобто, як таких вихідних у мене немає. Я – дуже мобільна людина і постійно знаходжуся в русі. Тому сказати, що вільний час у мене є от сьогодні, а завтра його немає – я не можу сказати, чим я буду завтра займатися. Можливо, все зміниться. Чим люблю займатись? Не повіриш – колекціоную ручки. Збираю колекцію ручок. Брендові ручки, на яких є надписи – «Кока-Кола» от, наприклад.

ВЕД.: А-а, ось воно що! Пам’ятаєш, у студентські роки є така людина, яка завжди бере в тебе ручку, якщо забула, потім не повертає? Ось ти, мабуть, саме така людина!

СУПРУНЕНКО: Ти знаєш, все може бути…

ВЕД.: Ну якщо в тебе небагато вільного часу, тоді, як у тебе на особистому фронті? Наречених багато?

СУПРУНЕНКО: Наречених? Ну це, напевне, краще спросити в самих наречених. На особистому фронті, як то кажуть, все добре. Наші займають лідируючі позиції.

ВЕД.: Ну ти - не одружений?

СУПРУНЕНКО: Ні. Я – не одружений, якщо ти відносно цього. Дітей немає.

ВЕД.: Говорять, що дорога до серця чоловіка (ну ходить така думка у жінок) лежить через шлунок. Це – правда?

СУПРУНЕНКО: Я думаю, що в моєму випадку це – 100-відсоткова правда.

ВЕД.: О! Як говорять – мужик! А які ти страви найбільше полюбляєш? Зараз говоримо для твоїх потенційних наречених.

СУПРУНЕНКО: Для потенційних наречених? Я полюбляю взагалі українську кухню. Полюбляю борщ, вареники з картоплею. Що ще я полюбляю? Ну от це саме те, від чого я не відмовлюсь в будь-якому випадку.

ВЕД.: Якщо ми вже заговорили за традиції, чи любиш ти подорожувати? І, можливо, де ти бував? За кордоном? Не обов’язково за кордоном. Там в якихось цікавих містах нашої держави?

СУПРУНЕНКО: Так, подорожувати я дуже люблю. Напевне, як і більшість. Але в силу того, що часу не настільки багато, то не завжди вириваюсь з цього графіка. Де був? Ну саме запам’ятовуючим таким моментом в житті було – це, дійсно, подорож перший раз до Львова. Місто дуже вразило своєю архітектурою, красою.

ВЕД.: Тобі сподобалося? Цей – європейський стиль?

СУПРУНЕНКО: В європейському стилі, дуже сподобалося. Якщо говорити десь за межами України, так от ми не так давно перебували в Ростові-на-Дону. Кардинально місто відрізняється від нашого стилю. Ну і взагалі –архітектурою.

ВЕД.: А чим саме? Що тобі сподобалося, а що не сподобалося в Росії? Можливо, ти проїжджав через якісь міста? Наприклад, моє перше враження, коли я заїхав на територію цієї країни: багато берез. Одні берези. СУПРУНЕНКО: Не знаю, не знаю щодо берез. От можу сказати, що там, де ми були, в Ростові-на-Дону, дуже гарні дороги. От нам потрібно як то в них повчитися. Місто насправді розвинене. Масштаби його не наскільки великі, але населення більше 1 млн. людей.

ВЕД.: Ну, я думаю, в принципі, у нас все попереду у Полтаві. Місто доволі молоде – тисячу з чимось років. Тому є час розвиватися. Вподобання твої музичні? Тому що твоя робота пов’язана напряму з музикою. Що тобі подобається слухати? Чи, можливо, є в тебе плеєр, програвач, коли ти подорожуєш, їдеш яку ти музику слухаєш? Можливо, вдома.

СУПРУНЕНКО: Якщо сказати відносно вподобань музичних, все вирішує настрій насправді, так? Дійсно, подобається клубний стиль. Але іноді бувають моменти, коли хочеться послухати і…

ВЕД.: Депресняк?..

СУПРУНЕНКО: …ну я б сказав це – не депресняк, просто хочеться послухати якусь повільну композицію.

ВЕД.: Ввечері, коли дощ іде…

СУПРУНЕНКО: …влягтися в крісло так послухати релакс якийсь.

ВЕД.: Як ти відносишся до класичної музики?

СУПРУНЕНКО: Я думаю, що позитивно відношусь. Не скажу, що я фанатію так від неї і слухаю зранку. Я знаю, що мої сусіди от справа полюбляють класичну музику. Тому що кожний день в 9.30 ранку…

ВЕД.: Симфонією розпочинається…

СУПРУНЕНКО: … в них розпочинається ранок.

ВЕД.: Ну ти заряджаєшся культурою на весь день.

СУПРУНЕНКО: Так, і після такої культурної підзарядки я біжу і мимоволі згадую всі теплі слова про моїх сусідів.

ВЕД.: Які в тебе уподобання в одязі? Чи полюбляєш ти речі від якихось брендів? Наприклад, мені особисто подобається коли річ просто зручна, неважливо – якого вона бренду. Чи любиш ти ходити по магазинах та скуповувати речі?

СУПРУНЕНКО: По магазинам ходити люблю. Щодо того, що скуповувати речі, ну, ти знаєш, дуже – ні. Але дуже люблю красивий і дуже по стилю щоб мені підходив. Більшість свого часу я ношу сорочки, костюми, краватки

ВЕД.: Ти полюбляєш по роду діяльності класичний стиль?

СУПРУНЕНКО: Класика мені подобається. Але я відношусь доволі-таки лояльно і до джинсів з кросівками та футболки.

ВЕД.: До спортивних штанів?

СУПРУНЕНКО: До спортивних штанів.

ВЕД.: До насіння… До барсетки…. Скажи, будь ласка, що ти цінуєш в людях? Які риси характеру?

СУПРУНЕНКО: Я, насамперед, ціную в людях наполегливість. Наполегливість, чесніть, а також прагнення до досконалості. Розумію, що нема ідеала. Але зупинятись на місці також не потрібно. Я і товаришів собі таких намагаюся підшукувати, спілкуватися з такими людьми, які по духу близькі мені. Тобто, щоб вони не стояли на місці, щоб вони рухались і розвивались.

ВЕД.: Ну, так, дійсно, підтримували. А твої друзі… Це таке каверзне питання, але все ж таки: чи виділяють вони якісь позитивні риси характеру у тебе, чи вони говорять, що ти якийсь товариський, постійний, надійний? Що вони цінують саме в тобі?

СУПРУНЕНКО: Ой, ти знаєш це таке питання, на яке відповідь 100-відсотково дати майже нереально.

ВЕД.: Ось і правильно. Якби ти був самозакоханим, ти б сказав: ой, вони мене цінують! Є якісь риси характеру, які б ти хотів в собі змінити?

СУПРУНЕНКО: Змінити? Так, хотів би в собі іще більше додати саме такого позитивного натхнення. Щоб просинатись кожного ранку і мотивацією служило саме те, що я йду вперед лише до мети.

ВЕД.: А тобі не властива така риса характеру як лінь?

СУПРУНЕНКО: Властива така, властива. Можна сказати властива, особливо в суботу зранку.

ВЕД.: Так, як я Вас розумію…

СУПРУНЕНКО: Більше того – в неділю зранку. Взагалі от…

ВЕД.: Але спорт загартовує. В принципі є якийсь спортивний дух і він допомагає подолати це. Завжди є люди, які не по здоровому заздрять. Чи є в тебе в житті такі люди?

СУПРУНЕНКО: Я думаю, що є. 100-відсотков сказати знову ж таки не можу. Але, думаю, що є. як і в кожної людини. Обов’язково знайдуться

ВЕД.: А ти заздриш взагалі?

СУПРУНЕНКО: Тільки по білому.

ВЕД.: По білому?

СУПРУНЕНКО: Так.

ВЕД.: Якщо є людина за статусом трішки вища. Чи хочеш ти зайняти саме це місце? Чи, можливо, ти вчишся щось у цієї людини? Чи є у тебе такі риси?

СУПРУНЕНКО: От саме сказав влучно. Хочу. Не тільки хочу зайняти місце. Я хочу стати краще – це раз, а, по-друге, я вчусь. Навчаюсь, дивлюсь, як вона себе поводить. Якщо це – людина - управлінець, що пов’язано з моєю роботою, я спостерігаю: як вона проводить семінари, бесіди, як вона спілкується з людьми, як вона веде справи взагалі. Якщо це по бізнесу, я дивлюся, як людина веде свої справи, як вона управляється з фінансами, як вона їх витрачає і як їх заробляє. Тобто, щоб стати кращим, потрібно навчатися у кращих. Тобто, ось у мене є така мета.

ВЕД.: А щодо фінансів. Взагалі говорять: скажи, як ти тратиш свої гроші, які ти заробив, і я скажу, яка ти людина. На що ти витрачаєш гроші? Чесно зароблені.

СУПРУНЕНКО: Чесно зароблені гроші я витрачає, в першу чергу, на себе. Як би це не прозвучало.

ВЕД.: Ну родини немає поки що.

СУПРУНЕНКО: Так, немає, крім батьків і сестри. То, звісно, в першу чергу, я їх витрачаю на себе. В даному випадку - на якийсь саморозвиток. Тобто, або кудись поїду, щось подивитися,…

ВЕД.: Тренінги, семінари, так?

СУПРУНЕНКО: Ну в більшості випадків запрошують мене туди поїхати. Фінанси потрібні для того, щоб туди, як мінімум, доїхати. На дорогу.

ВЕД.: Це добре тому що людина, яка вдосконалюється, перед нею всі дороги відкриті. Ти гарний домогосподар? Ну я говорю про те, чи можеш ти гвіздок забити?

СУПРУНЕНКО: Так.

ВЕД.: Знову інформація чи для потенційних наречених…

СУПРУНЕНКО: Як говорили знайомі мої, що є у мене задатки такі. Я думаю, це – шана моєму батькові, який з самого дитинства мене привчав до того, що «от тобі молоток, синку, от тобі гвіздок і – займайся». І коли три раза попадаєш по пальцях, ти розумієш, що потрібно трошки лівіше, трошки лівіше і все буде добре.

ВЕД.: Ти жив в будинку, так? І тому без домашньої роботи не обійтись?

СУПРУНЕНКО: Так, зараз мої батьки проживають в приватному будинку і роботи взагалі домашньої там більше чим. Я думаю, що ті люди, які проживають в приватному секторі, так вони мене розуміють, розуміють дуже прекрасно.

ВЕД.: Ну ми з тобою заговорилися. Дивлюсь на годинник і, якщо чесно, говорив би й говорив. Тому що бесіда досить тепла. Але все ж таки, можливо, ти хочеш звернутися до друзів, які тебе слухають, можливо, ти хочеш дати якісь поради нашим слухачам, які прагнуть чогось досягнути, досягнути успіху, чи займати якийсь соціальний статус.

СУПРУНЕНКО: Хотів би, звісно, сказати, що в цьому житті не потрібно стояти на місці. Потрібно розвиватись і не потрібно дивитись на своїх сусідів. Потрібно робити краще, потрібно думати лише позитивно і налаштовувати себе на цей позитив. І обов'язково він потім до вас прийде і повернеться. Все, спасибі. Був радий поспілкуватися.

ВЕД.: Ну що ж – навзаєм, Максиме. Думаю, що це – не остання зустріч у нашій студії. Я нагадаю, що сьогодні у нас в гостях був засновник групи «CGP», засновник асоціації тайського боксу «Титан» та заступник голови Полтавської міської молодіжної організації «Молоді регіони» Максим Супруненко. До зустрічі тобі!

СУПРУНЕНКО: До зустрічі!

ВЕД.: Друзі, це був спільний проект FM-радіостанції «Ваша хвиля» та Інтернет-видання «Полтавщина» з назвою «Персона грата». Я, Сергій Рост, прощаюся з вами. Думаю, зовсім ненадовго. До нової, яскравої зустрічі в радіомережах.