«Посади називалися по-різному, але всі працювали над однією справою» — екс-інженер «Полтававодоканалу» Олександр Смолов
Олександр Смолов розпочав роботу в «Полтававодоканалі» в 1985 році. Працював слюсарем, майстром, інженером. Зараз він допомагає колишнім колегам зібрати всю інформацію про полтавський водопровід для відцифрування.
— Ви народилися і жили в Краматорську — що привело в «Полтававодоканал»?
— Після навчання в Краматорському індустріальному інституті за направленням у 1973 році із дружиною переїхав до Полтави. Чотири роки працював майстром виробничого навчання в обласному управлінні будівництва в колгоспах. З часом придбали квартиру в місті, тому працювати поза Полтавою стало незручно, адже основна база була в Головачі. Тож змінив роботу на «Полтававодоканал».
— Чим займалося комунальне підприємство за часи роботи?
— Коли я прийшов сюди, всі водозабори вже побудували. Тоді будувалися мікрорайони Сади-2, Сади-3 і Левада. Перші півроку працював слюсарем. Потім майстром, далі — інженером служби водопостачання. Та всі ми були однакові, від того, хто як називався багато не змінювалося. Ми обслуговували запірну арматуру, ремонтували пошкодженні трубопроводи. Усі робили загальну справу, не дивлячись на різні погодні умови, адже чітко розуміли, що водопостачанню альтернативи немає. Адже від цього залежить робота котелень, лікарень та різних важливих установ.
— Розкажіть про робочу атмосферу на підприємстві.
— У нас склався дуже гарний колектив, працювали самовіддано, бо розуміли важливість своєї роботи. Часто залишалися в позаурочний час, якщо цього вимагала ситуація.
Вміли працювати, вміли й відпочивати. Ми з радістю проводили час із колегами — святкували дні народження, проводили корпоративи, влітку виїздили на річку, залишилося безліч фотографій.
Часто збиралися на природі, у когось в гостях. Ділилися робочими моментами.
— Як родина відносилася до вашої відповідальної роботи?
— Траплялися нічні виклики, хоч і не часто — близько раз в два місяці. Бувало, спиш вночі, дзвонять і вже за 10 хвилин присилають машину під під’їзд. Де тече — туди і забирали. Родина відносилася спокійно і з розумінням. Я організовував процес перекриття. Там потрібні знання, та часто нічній черговій службі їх не вистачало для ліквідації аварій — не було стільки досвіду.
Найчастіше проблеми виникали при експлуатації водопроводу, і успіх ремонтних робіт на 90% залежав від перекриття. Як то кажуть, «по сухому і мавпа зробить». Та якщо тече вода і все під напругою — нічого не зробиш. Щоб її перекрити потрібна спеціальна карта з позначеними засувками.
Продовження — у другій частині.
