Розмір тексту

Головний архітектор області Ірина Особік про відділ архітектури 44-го року, фортеці та замки у Полтаві і різнокольорову Круглу площу

Ірина Особік Ірина Особік

Заходячи у кабінет 401 Полтавської ОДА, увесь в папках з паперовими документами, бачу головного архітектора області, начальника Управління містобудування та архітектури ОДА, Ірину Особік. Вона з кимось серйозно говорить по телефону, кладе мобільник, посміхається.

— У Вас так багато різних папок, документів.... Навіть Вас ледь видно.

— Так... Не дивуйтеся — багато роботи, багато й документів. Це наш архів, який ми впорядковуємо. Ці папки тут не назавжди.

Я з розумінням киваю, й оглядаю кабінет приємного світло-зеленого кольору, у повітрі «запах історії» — старих, архівних документів.

Початок роботи відділу архітектури і післявоєнна відбудова Полтави

— Ірино Станіславівно, як почало своє «життя» управління архітектури?

— Це післявоєнна Полтава. Місто, як і інші міста, що пережили окупацію, розвалене: понівечені вогнем конструкції, випалені і зруйновані вибухами фасади, непролазні гори цегли та щебню. Саме тоді утворився архітектурний відділ. Зараз він переріс в управління і працює уже більше 70-ти років.

З чого почав свої «перші кроки» після війни відділ архітектури? Мабуть було багато роботи...

Вона обертається до стіни обличчям підіймає руку й показує мені документ, який висить наче портрет Президента. Його затвердив Виконавчий комітет Полтавської обласної Ради депутатів трудящих ще у 1944 році. Саме від тоді, під головуванням Лева Вайнгорта, свою роботу почав архітектурний відділ. Створення такого відділу вирішувало питання координації роботи з відновлення і відбудови міста та області.

Постанова про організацію обласного відділу архітектури Постанова про організацію обласного відділу архітектури

Лев Вайнгорт Лев Вайнгорт

— Як тільки Полтава звільнилася від фашистських загарбників постало питання про її відбудову. Тому було прийнято рішення про створення при облвиконкомі відділу в справах архітектури. І вже з 27 грудня 1944 року почалася тяжка робота. Після війни Полтава була розвалиною, а не перлиною як сьогодні.

Зараз, мабуть, немає такої людини в Полтаві, яка б не знала хто такий Лев Семенович Вайнгорт! Цю Людину з великої літери, яка була до безтями закохана в свою професію і в своє місто, яка повністю відновила ансамбль Круглої площі сьогодні згадують дедалі частіше. Зі своєю командою Лев Семенович проробив величезну роботу, при цьому у надскладних, повоєнних, умовах.

До речі, цікавий факт, на старовинних акварелях, позаминулого століття, будівлі ансамблю Круглої площі, були кольоровими. Наприклад, нинішній Кадетський корпус був червоного кольору з білим декором.

— У ті часи Полтавські дороги вкривала бруківка. Частина дороги у районі Подолу та вулиця Соборності в центральній частині міста досі вкриті нею. У чому її переваги? Адже, наприклад, у Львові й досі більша частина доріг — це бруківка.

— З точки зору архітектури і благоустрою міського середовища, його привабливості та естетичності, бруківка дуже доречна, проте вона не дуже практична з точки зору її експлуатації, в контексті автомобільного руху. Але є й плюси, наприклад, в тому, що це «вічна» дорога.

Кілька разів нас перебиває телефонний дзвінок.

Що таке бруківка? Це натуральний камінь, який «впаяно», «вбито» у товщу землі. От автомобілістам не зовсім приємно їздити по такій дорозі. Адже в автомобілі приходить у несправність ходова. Львівські водії це дуже добре розуміють. У нас, у Полтаві, навіть не така «кам’янка» як у Львові. У нас бруківка має виражену бугристу поверхню, і вона не зовсім прийнятна для поїздок на транспорті. Часто, на вулицях Полтави, можна побачити, коли на вуличках міста «сходить» асфальт, то з-під нього видніється ця бруківка. Її свого часу успішно використовували як підготовчий шар для асфальту.

— Чим переймався відділ архітектури протягом 40-х — 50-х років?

— Тоді архітектори опікувалися усім. Приймалися рішення щодо вигляду і планування міст, мікрорайонів, і так до окремих об’єктів, їх будівництва, реконструкції чи відновлення. Усе, що зараз ми бачимо — це плоди роботи тих часів. Зараз же поле нашої діяльності дещо змінилось. Ми працюємо над вирішенням загально-адміністративних проблем, займаємось, так би мовити, стратегічним розвитком регіонів.

Чим займається Управління архітектури Полтавської ОДА?

До кабінету увійшла співробітниця управління, Ірина Особік підписала й передала їй робочі документи. Я цікавлюся як вона очолила управління і що для неї архітектура. Після школи нинішній очільник управління вагалася, який професійний шлях обрати — до якого вишу вступати. Медичний, педагогічний та кооперативний інститути не приваблювали, а архітектура подобалася ще зі школи.

Працівники Управління містобудування і архітектури Полтавської ОДА Працівники Управління містобудування і архітектури Полтавської ОДА

— Архітектура — це моє життя. Я отримую задоволення від своєї роботи, що може бути краще? На радіо, на ОДТРК «Лтава», мене запитували чи маю я якесь хобі? Моє хобі — це моя робота! Взагалі, якщо вдуматись, то мало хто може похвалитися роботою від якої отримує задоволення. А от мені в цьому дуже пощастило, я маю саме таку професію.

— Які зараз задачі покладені на плечі архітекторів, співробітників обласного управління містобудування та архітектури?

— Перше — це координація містобудівної діяльності по всій Полтавщині, починаючи зі схем планування районів області, закінчуючи генеральними планами окремих населених пунктів. Як продовження — це значимі об’єкти, які споруджуються як в області так і в нашому місті. В розвинених країнах світу будівельна галузь — це локомотив економіки. Адже вона тягне за собою цілу низку інших галузей, які отримують потужний поштовх до розвитку.

— Яка структура архітектурного Управління?

— У нас відбулася реорганізація, ми «укрупнилися» і стали потужним Департаментом (Департамент будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ), куди перейшли на баланс і автодороги. Це дуже добре, адже спростилася комунікація між підрозділами, аніж якби це були окремі структури. Зараз в Управлінні архітектури працює 10 чоловік. На жаль, співробітники не всі архітектори. І це системна проблема у всій державі. Ми, до речі, маємо вакантне місце головного спеціаліста на яке вже оголосили конкурс. Тому чекаємо усіх перспективних архітекторів.

— А Ви співпрацюєте з технічним університетом? Там є архітектурний відділ.

— Ми співпрацюємо з практикуючими архітекторами ПолтНТУ, які там викладають. Вони отримують замовлення від районів, міських і сільських громад, виготовляють генеральні плани населених пунктів. Щодо підбору кадрів ми поки що не співпрацювали, проте в планах така співпраця є. Відповідні підрозділи в районах та новостворених об’єднаних територіальних громадах відчувають величезну потребу саме в професійних, молодих і енергійних архітекторах.

У майбутньому в Управлінні хочуть зробити своєрідну ярмарку кадрів. Щоб роботодавці могли консультуватися та співпрацювати з майбутніми архітекторами на базі Управління.

— Яких архітекторів Ви взяли б на роботу? Якщо зважати, наприклад, що я молодий архітектор, щойно закінчила університет.

— Ми чекаємо креативних архітекторів, з ініціативами та свіжими, ідеями. Адже ми не тільки об’єктні архітектори, ми — містобудівельники, стратеги від архітектури. Найголовніше — небайдужість і бажання працювати. Ми навчимо та підкажемо усе, що необхідно. Але все ж таки бажано мати знання спеціальних програм проектування

Плани на майбутнє: «Територія Майдану» і міні-фортеці у Полтаві

— Чи плануєте створення туристичних місць у Полтаві і області?

— У нас є плани по створенню низки монументів, які б стосувалися персоналій не тільки у місті, а й в області та районних центрах. Також сьогодні вже розпочато роботу по створенню меморіала Жертвам голодомору, якого, наразі, немає ні в Полтаві, ні в районі. Плануємо і спорудження меморіалу захисникам Незалежності України від козацької доби до сьогоднішніх героїв, «І загиблим, і живим, і ненародженим». Найближчим часом планується створення «Території майдану» 2013-2014 років. Роботи розпочнуть уже цього року.

Початкова концепція проекту «Територія Майдану» від платформи CityLab Початкова концепція проекту «Територія Майдану» від платформи CityLab

Ми наполягаємо на тому, що увіковічення пам’яті подій на Майдані і пам’яті Героїв Небесної Сотні повинно носити більш грандіозний характер, ніж просто окремий, хай навіть і найбільший в світі монумент. Це має бути «Шлях». Одиничний монумент — це профанація, применшення значення подій 2013-2014 років, і пам’яті полеглих Героїв. «Майдан» для українців — це глибоко ментальне поняття, це спосіб мислення і реагування на події, якими живе народ, як позитивні, так і негативні, вагоміше ніж просто слово, чи окрема подія. Тому і є бачення увіковічнити ці події не окремим об’єктом, а цілою низкою об’єктів, які б складались в певну «історію», «шлях». Одного пам’ятника замало, щоб пояснити прийдешнім поколінням глибинність цього поняття.

До речі, такі самі формати підтримали у провідних містах України, і в Києві, і у Львові. Це площина, яка не має ніяких вертикальних акцентів. Щоб людина не просто «прийшла, поклала квіти і пішла», а пройшла шлях Майдану.

На думку Ірини Особік місто повинно бути насиченим різними пам’ятниками, монументами, парковими та міськими скульптурами. Це надає місту привабливості.

Вона згадує про Одесу, пам’ятники Ільфу і Петрову, Утьосову, Сергію Уточкіну, Ісааку Бабелю, які «вписані» в міське середовище. Пам’ятник «тьоті Соні», до якої люди завзято йдуть фотографуватися, стоїть посеред торгових рядів «Привозу». Цінність таких співрозмірних з людиною скульптур в тому, що люди бачать не величезний монумент і його «п’яти», а мають можливість підійти, обійняти та постояти поруч.

Пам'ятник тьоті Соні у Одесі Пам'ятник тьоті Соні у Одесі

— Такі невеличкі об’єкти-пам’ятники мають наситити кожну вулицю у місті, а не тільки центр Полтави, — додає Ірина Особік.

Чи маєте якісь проекти чи плани щодо такого урізноманітнення міста?

— У мене є ідея щодо розбудови лісопаркової зони «Гришкин-ліс» між мікрорайонами Сади і Половки, де розташовані ставки. Хотілося б там зробити мініатюрні копії-споруди фортець та замків України з яскраво вираженим рельєфом і виходом до води. Наприклад Білгород-Дністровська фортеця, яка стоїть на воді. Вона б чудово виглядала у Полтаві біля ставків. Такого парку, в якому були б зібрані всі такі об’єкти саме нашої історії, немає ніде в Україні. Ми можемо стати першими. І таких ідей може бути безліч!

Ірина Особік стверджує, що потрібно використовувати усі ресурси, які має Полтава. Наприклад Прирічковий парк сьогодні не використовується не те, що «на повну», а взагалі ніяк не використовується, якщо говорити про благоустрій і включення в систему рекреаційних об’єктів міста. За словами архітекторки паркову зону з виходом до річки можна зробити центром тяжіння не тільки для полтавців, а й для гостей міста, туристів. І це б давало немалий прибуток в бюджет Полтави.

Найкращих фахівців-архітекторів знаходять через архітектурні конкурси. Їх повинно бути багато і це — загальносвітова практика. Проте, на жаль, поки що таких конкурсів у Полтаві майже не проводять. Та у майбутньому, за словами Ірини Особік, планують запровадити практику проведення конкурсів для молодих, цілеспрямованих та завзятих архітекторів.

Лада МИХАЙЛИК

Твоя влада

Редактор проекту:
Вікторія Тимошенко

1413

Полтавщина:

Запропонувати тему