«Persona grata»: Тетяна Садохіна

[Відео було видалено]

ВЕД.: 11 година і майже 21-а хвилин на студійному годиннику. В ефірі — спільний проект радіостанції «Ваша хвиля» та інтернет-видання «Полтавщина». Має він назву «Персона грата». Традиційно запрошуємо цікавих людей Полтавського регіону до нас у гості поговорити про життя буденне, ну і — не тільки. Сьогодні у нас у гостях — прекрасна жінка, талановита співачка, заслужена артистка України Тетяна Садохіна. Доброго ранку!

САДОХІНА: Доброго ранку всім!

ВЕД.: Перед тим, як ми почнемо наше спілкування, хотів би нагадати слухачам наші координати. Телефон прямого ефіру: 56-20-72. Номер для SMS-повідомлень: (063) 634-555-9. Якщо протягом нашої розмови у вас виникнуть якісь питання, то — телефонуйте, пишіть. Із задоволенням будемо відповідати на них. А, ще пропоную на початку нашої програми послухати пісню у виконанні нашої гості Тетяни Садохіної. Пісня має назву «Знаю, що любиш».

(звучить пісня Тетяни Садохіної «Знаю, що любиш»)

ВЕД.: «Знаю, що люблю» — пісня у виконанні Тетяни Садохіної в ефірі радіостанції «Ваша хвиля». Нагадаю, що в рамках проекту «Персона грата» — Тетяна Садохіна сьогодні у нас в гостях. Ще раз — доброго ранку!

САДОХІНА: Ще раз — доброго ранку всім! Всіх вітаю із Масляною!

ВЕД.: Так, і я хотів, до речі, хотів приєднатися до цих привітань — з Масляною! Млинці любите?

САДОХІНА: Надзвичайно.

ВЕД.: І готувати теж любите?

САДОХІНА: І готувати теж люблю.

ВЕД.: Поза ефіром поговорили — велика господиня.

САДОХІНА: Є трішки. Це — моє хобі, можна так сказати. Можу навіть поділилися навіть якимсь рецептом, коли цікаво комусь.

ВЕД.: Будь-ласка.

САДОХІНА: Млинці ми готуємо різні. Наприклад, із творогом, із родзинками. Чим відрізняються звичайні млинці від тих, що ми готуємо на Масляну? Там дуже багато молока. Наприклад, на півлітра молока ми вкидаємо 6 яєць, додаємо туди трішечки ваніліну (так, щоб запах був дуже смачний). Ви снідали, до речі, зранку? Все нормально?

ВЕД.: Ви знаєте, трохи. Зараз зрозумів, що, мабуть, мало.

САДОХІНА: Тоді, коли робиться творог, туди добавляються родзинки, трішечки ваніліну, яйця і тоді млинці дуже смачні та запашні. Загортається все. Потім їх треба трошечки протушити. (Я вже сама, бачите, слину ковтаю). Потім млинці можна їсти — із медом, зі сметаною, з варенням... Хто з чим любить... Блин залишається такий самий, але всередину можна робити різну начинку: і капусточка...

ВЕД.: ...м’ясо.

САДОХІНА: ...Так. М’ясо — обов’язково, печінка... Хто що любить.

ВЕД.: Можливо, хтось може собі дозволити червону ікру...

САДОХІНА: О-о-о, та то — взагалі!

ВЕД.: Які Ваші улюблені?

САДОХІНА: Я люблю всі. Взагалі — я люблю поїсти.

ВЕД.: І любите готувати.

САДОХІНА: І готувати також.

ВЕД.: На Масляну сповна жінки віддавалися веселощам: танцювали, співали жартівливі пісні, частувалися. А при частуванні лунали такі примовки: «З Масницею поздоровляй, дай, Боже, щоб другої діждати!». Діждемо.

САДОХІНА: Діждемо. А як же?

ВЕД.: До речі, продовжуючи тему свят. Нещодавно в Україні відзначали День захисника Вітчизни. Яку роль відіграють чоловіки у Вашому житті?

САДОХІНА: Це — сильне плече, в першу чергу. В мене чоловік мистецтва, ми з ним постійно вдвох скрізь. Він теж композитор і він мене надихає і виправляє де в чому. Так що для мене чоловіки мають важливу роль. І син Богдан це також — майбутній захисник Вітчизни. І — моя надія в майбутньому. Так що я — серед чоловіків. До речі, в мене — два Козероги.

ВЕД.: Третій зараз сидить поряд із Вами. Ви — людина творча. Мабуть, чули, що в Україні зараз відбувається творчий конкурс на кращий гімн Чемпіонату Європи 2012-го року. Чули таке?

САДОХІНА: Ну, щось чула.

ВЕД.: Дуже багато з полтавських музикантів беруть у цьому конкурсі участь. До речі, наша колега теж вирішила. Ви — як? Не думали про це?

САДОХІНА: Ні. про це якраз я не думала... Я пишу пісні ті, що відчуваю душею. Гімнів я якось не відчуваю.

ВЕД.: Ми поки що Чемпіонату Європи теж не відчуваємо...

САДОХІНА: Так, не відчувається, ні по дорогах, по яких я сьогодні їхала... Будемо сподіватися на краще.

ВЕД.: Ви працюєте з дітьми. Це — творчий центр, школа?

САДОХІНА: Це — продюсерський центр... «Квітограй». В чому полягають мої заняття? Я готую дитину... Приходять до мене з різного віку... Буває, з 6 років, з 9-и. Коли своє бажання виникне у дитини, коли вона захоче співати. Тому що по-різному буває. Наприклад у творчих людей...Ми може, і не помічаємо, що вона може співати. А тоді десь 7-ий чи 8-ий клас — приходить до матері і говорить: «Бажання таке є, хочу заспівати». І з такого віку беру, із 15 беру — якщо, дійсно, талановита дитина. Я займаюся професійно — тобто, проводжу індивідуальні уроки з кожним і готую до вступу у відповідні музичні заклади. В мене вже є свої, так би мовити, успіхи: Юля Федоляк — відома полтавська дівчина. Об’їздила дуже багато країн світу і зараз уже на 4-ому курсі у Києві у Глієра. Так що, я вважаю, що тут є частиночка моєї праці і, можливо, навіть моєї душі. Валерія Дашко — теж, лауреат всеукраїнських і міжнародних фестивалів. Вона навіть 3 роки тому взяла першу премію на Чорноморських Іграх. Зараз навчається в Москві, в інституті Гнєсіних. Це такі мої невеличкі перемоги. Є діти, такі як... Людмила Супрунова — Вона зараз навчається у педуніверситеті у нас в Полтаві... Є в музучилищі діти, які займаються, вже вступили і на 1-ий курс. Так би мовити, дорога — допомагаю їм у чомусь: свої вподобання, ті, що з дитинства, в них були (любов до співу) — втілити в життя.

ВЕД.: А ким Ви мріяли стати в дитинстві?

САДОХІНА: Артисткою. З трьох років мене мама вивела на сцену, заставила співати. Вона побачила, що в мене є хист. І з тих років я зі сцени не сходжу.

ВЕД.: Тобто, мама, допомагала розкривати Ваш талант?

САДОХІНА: На всі сто відсотків.

ВЕД.: Хто допомагає Вам зараз?

САДОХІНА: Мій чоловік. І мама. І родина. В кого — з’явиться вірш (наприклад, у сестри), а я пишу музику. Чоловік пише для мене багато пісень. До речі, текст пісні, що прозвучала, «Знаю, що ти мене любиш», написала мама. Співпрацюю із композиторами України, Полтавщини. Більше на власному матеріалі базуємось.

ВЕД.: Для Вас творчість — це, перш за все, робота чи все-таки — задоволення?

САДОХІНА: Це — моє життя. Я не уявляю собі життя без творчості.

ВЕД.: Повертаємося до нашої розмови. В ефірі проект «Персона грата». В гостях у нас — заслужена артистка України Тетяна Садохіна. Пісню ми слухали саме у її виконанні «Хай росте калина». Кілька слів, про неї.

САДОХІНА: Звичайно. Музику написав до цієї пісні мій чоловік Володимир Шевчук. Я йому за це дуже вдячна. Тому що ця пісня мені дуже подобається.

ВЕД.: Мабуть, подобається і нашим слухачам. Ми чули, яку музику Ви співаєте. Що полюбляєте слухати вдома?

САДОХІНА: В мене не так багато часу, але я дуже люблю джаз, пісні у виконанні Уітні Хьюстон (на жаль, її вже серед нас немає). І, взагалі, слухаю різноманітну музику. Мені подобається класична музика і, коли вона виконується симфонічним оркестром, коли естраду там поєднують із симфонічними інструментами...

ВЕД.: Що може змусити Вас розсміятися?

САДОХІНА: Багато що. Я взагалі — людина, як кажуть «с чувством юмора». Я думаю, що тільки завдяки цьому і легше на світі жити. В мене племінниця є, якій півтора року. Вона щось як скаже! На цю дитину треба тільки милуватись! Розумієте? Взагалі люблю дітей, люблю з ними і працювати, і гратись...

ВЕД.: Без чого не можете вийти з дому?

САДОХІНА: Бачите колечко в мене «Спаси и сохрани»? Воно повинно бути зі мною завжди, тому що я впевнена, що воно мене охороняє від лихого ока.

ВЕД.: Що для Вас — щастя?

САДОХІНА: Ну це поняття широке. Кожна людина розуміє по-різному. Є жінки, які, радіють тим же самим прикрасам. І це для них вважається щастя. Хтось любить вдягатися красиво. Для них це — щастя.

ВЕД.: А Ви?

САДОХІНА: А для мене — коли я напишу пісню, коли вона подобається людям і потім на неї є попит. Тоді, коли після концерту я виходжу і люди мені дякують, за ті пісні, які вони прослухали. Я вважаю, це для мене — щастя.

ВЕД.: Де і коли, ви відчували себе найщасливішою людиною на планеті?

САДОХІНА: Тоді, коли в мене народився син. Я була тоді найщасливішою людиною. Діти для мене — на першому плані. Потім уже творчість іде. Але ж все рівно воно поєднується. Будемо так говорити, не те, що 50х50, а 100+100.

ВЕД.: А чого Ви в своєму житті боїтеся найбільше?

САДОХІНА: Я над цим не задумувалась. Боятися? Я думаю, що людина не повинна боятись нічого.

ВЕД.: А про що шкодуєте найбільше?

САДОХІНА: І не шкодую ні про що. Адже все, що відбулося в моєму житті: і якісь негаразди, і якісь успіхи — так мало бути!

ВЕД.: Тільки налаштування на позитив.

САДОХІНА: Обов’язково. Тільки так.

ВЕД.: В яку епоху Ви хотіли б жити?

САДОХІНА: О-о-о! Ну хотілося б десь так — 18 століття.

ВЕД.: Чому?

САДОХІНА: Мені там подобається одяг, спілкування у вищих колах людей. Те, чого зараз майже не зустрінеш: там немає поганих слів.

ВЕД.: А зараз є?

САДОХІНА: Дуже багато. Особливо, коли йдеш там на ринок щось купити (почуєш багато чого «цікавого»). Або проїдеш у громадському транспорті.

ВЕД.: А Ви часто їздите у громадському транспорті?

САДОХІНА: Часто. Якщо я не буду там їздити, як же я зможу писати пісні?

ВЕД.: Всі вони реальні?

САДОХІНА: Так, все це — реальні історії! У мене народжується пісня, наприклад, якщо я почула якусь розмову, в тому ж самому автобусі чи тролейбусі. Це — дуже цікаво.

ВЕД.: Ви пишете і слова, і музику?

САДОХІНА: По-різному. І слова, і музику пишу, а коли — напишу слова, чоловік напише музику. Або ж — навпаки. 

ВЕД.: Які у Вас зараз є творчі плани? Можливо, того, чого Ви хочете досягнути в своєму житті.

САДОХІНА: Ви знаєте, я просто працюю, а яка там планка буде, то вже — життя покаже надалі. Я просто буду співати, от і все.

ВЕД.: Насамкінець хотілося б запитати: рейтинг власного життєвого успіху за 10-бальною шкалою?

САДОХІНА: Я думаю, поки що — 6.

ВЕД.: Є до чого прагнути...

САДОХІНА: Є до чого.

ВЕД.: Ну що ж, друзі, нагадаю, що сьогодні в рамках проекту «Персона грата» нашим гостем була Тетяна Садохіна — заслужена артистка України, чудова жінка, співачка. Ну і насамкінець ми, звичайно, послухаємо Вашу пісню. Має вона назву «Щастя ти моє». Можливо, кілька слів про цю роботу.

САДОХІНА: Музику до цієї пісня написав чоловік, а слова — я. «Щастя ти моє» — це, звичайно ж, присвячується йому. Я би хотіла, щоби посеред людей більше було добра. Робіть добро і тоді не буде у нас зла. Тоді будуть всі щасливіші, а наша країна — заживе кращим життям. Чомусь мені так здається.

ВЕД.: Ну що ж, добра і щастя радіостанція «Ваша хвиля» бажає і Вам! Творіть добро, пишіть пісні,що будуть радувати наших слухачів ще не один раз. Це був проект «Персона грата» — спільний радіостанції «Ваша хвиля» і Інтернет-видання «Полтавщина». Слухайте нас в ефірі, читайте. Всім до побачення!