«Persona grata»: Ігор Лотиш

ВЕД: Мої вітання! Як завжди о цій порі, на радіостанції «Ваша хвиля» стартує «Персона грата» — спільний проект рідного радіо та інтернет-видання «Полтавщина». У цій програмі ми спілкуємося з відомими людьми Полтавського краю, а також знайомимо вас із цікавими особистостями, про яких варто дізнатися. У студії Тетяна Онищенко, а поряд зі мною сьогоднішній наш гість, людина цікава, багатогранна, мануальний терапевт із творчим нахилом — так відрекомендував себе наш гість поза ефіром, Ігор Валерійович Лотиш. Доброго вам ранку!

ЛОТИШ: Доброго ранку!

ВЕД: Ігоре Валерійовичу, давайте поговоримо про ваше захоплення. Знаю, що ви з дитинства займаєтеся фотографією. Скажіть, будь-ласка, чому саме нею, що підштовхнуло на це і коли виявили у себе такий талант?

ЛОТИШ: Талант пришел, вероятно, несколько позже, а первое занятие фотографией, любовь к фотографической технике привил мне папа, когда я в 6 лет разобрал его любимый фотоаппарат. С тех пор я отношусь бережно и к технике. Вот с тех пор стараюсь заниматься фотографией более бережно.

ВЕД: У фотографа особливий погляд на речі. Чи змінилося ваше сприйняття світу із появою у житті фотоапарата?

ЛОТИШ: Очень изменило мою жизнь, потому что в обыденной жизни мы очень редко смотрим вокруг. Мы практически не поднимаем глаза к небу, а занятие фотографией уже дает возможность на чем-то остановить взгляд, немножечко, как бы, отдохнуть душой и сделать что-нибудь красивое в общем итоге.

ВЕД: А як ви ставитесь до популяризації фото? Багато хто має сьогодні дорогу професійну техніку, знімає самостійно і вже тому вважає себе фотографом. Чи справедливо це на вашу думку?

ЛОТИШ: Это та пора, когда количество когда-то перерастет в качество. Это очень хорошо, что люди занимаются именно фотографией, а не чем-нибудь, скажем, менее креативным. Ну, а кто из этих людей станет великим, покажет время.

ВЕД: Скажіть, а що потрібно для того, аби стати справжнім фотографом?

ЛОТИШ: Носить с собой фотоаппарат, вероятно, потому что бывают такие ситуации, когда отсутствие фотоаппарата очень получается болезненно. А если есть с собой фотоаппарат, можно в любой момент снять какую-то красивую ситуацию или наоборот — острую.

ВЕД: Фотографія дає великий простір для творчості. Як будь-яка сфера діяльності, це поняття дуже широке. Чи може фотограф бути універсалом? Або ж краще дотримуватись певної спеціалізації і, до речі, чи є вона у вас?

ЛОТИШ: Я не считаю себя профессиональным фотографом, потому я снимаю все, что мне нравится. Снимки эти практически все хранятся в моей коллекции, есть и пейзажи, неплохо получаются и портреты. А так и бытовые и постановочные кадры есть в хорошем ассортименте.

ВЕД: Робота фотографа — це завжди найрізноманітніші ситуації, люди. Чи траплялися курйозні випадки під час зйомок, якщо так, то розкажіть про них.

ЛОТИШ: Чтоб очень курйозных — нету, как-то все получается по ходу жизни, просто бывают разные серьезные ситуации. Я, например, без фотоаппарата не езжу ни на рыбалку, ни на какие мероприятия. Какие-то интересные случаи были, но чтоб рассказать о чем-то... Наверное, мои работы о себе расскажут лучше.

ВЕД: А яка зйомка стала для вас найціннішою, можливо, незвичайною, що запам’яталася?

ЛОТИШ: Все мои съемки для меня по-особому ценны. Очень часто я снимаю в Галерее искусств, в Художественном музее. И это останется память и моим детям и, вероятно, внукам. Огромное количество хороших, мудрых, творческих людей, их работы, для меня это очень дорого.

ВЕД: До речі, розкажіть про ваші виставки.

ЛОТИШ: Выставок у меня в этом городе было уже до двух десятков. Первая, самая серьезная выставка, наверное, была в 26-ой школе при их клубе общения. Тоже, как только собирались интересные люди и хвастались своими произведениями, как и фотографиями, и картинами, кто на что горазд. А после этого мои работы, вероятно, понравились разным людям, которые уже могут это организовывать. И эти выставки проходили по самым разным культурным заведениям нашего города. Две выставки сейчас — одна в библиотеке имени Котляревского (из путешествия по Израилю выдержки), и вторая в Октябрьском райисполкоме, посвященная Дню Независимости Украины (украинские, в основном, сюжеты).

ВЕД: А ось, наприклад, якби вам запропонували взяти участь у такому проекті, а саме — надати 5 робіт на тему «Пам’ятки нашого міста», що б це були за місця і чому?

ЛОТИШ: Наш город, он красив весь. Во-первых — новостройки, во-вторых — старые исторические места. Так трудно сказать, но я думаю, я что-нибудь бы подобрал.

ВЕД: А чи є у вас кумир, той, на чиї роботи ви рівняєтесь? Якщо так, то розкажіть, чому саме він?

ЛОТИШ: Как таковых кумиров в общем-то нет, стараемся не сотворять себе кумира. А ориентироваться на лучшие отечественные и западные образцы, в т. ч. и фотографические — трудно, их действительно очень много. Сейчас уже есть возможность для творчества и есть интернет, через который можно узнать очень многое, посмотреть на разных креативних личностей.

ВЕД: Про захоплення ваше поговорили, а тепер перейдемо до запитань анкети Пруста — французького письменника. Вважається, що з її допомогою можна краще зрозуміти, хто перед тобою, які цінності у цієї людини, тобто, як кажуть, чим дихає, що любить. Ви готові?

ЛОТИШ: Всегда готов.

ВЕД: Отож, поїхали. Знак Зодіаку?

ЛОТИШ: Рак. Рожденный в год Огненной Лошади.

ВЕД: Коти чи собаки?

ЛОТИШ: Кот на плече, собака у ноги.

ВЕД: Авангард чи класика?

ЛОТИШ: Больше классика, авангард тоже хороший.

ВЕД: Блондинки чи брюнетки?

ЛОТИШ: Уже больше седые.

ВЕД: М’ясо чи риба?

ЛОТИШ: І пиво теж.

ВЕД: Шампанське чи горілка?

ЛОТИШ: Горілка.

ВЕД: Синиця в руках чи журавель в небі?

ЛОТИШ: Синиця.

ВЕД: Дія чи споглядання?

ЛОТИШ: Споглядання, а потім активна дія.

ВЕД: Принцип чи компроміс?

ЛОТИШ: Компроміс.

ВЕД: Ваше життєве кредо?

ЛОТИШ: Всегда.

ВЕД: Ваші кумири серед історичних особистостей?

ЛОТИШ: Трудно сказать, ибо история переписывалась много раз и нынешний этап тоже не исключение.

ВЕД: А що ви б змінили у собі, якби мали таку можливість?

ЛОТИШ: Ничего.

ВЕД: Без чого не можете вийти з дому?

ЛОТИШ: Без грошей, звісно.

ВЕД: Що може змусити вас розсміятись?

ЛОТИШ: Хорошая шутка.

ВЕД: Улюблені кольори?

ЛОТИШ: Они все должны быть гармоничны, но чистый цвет радуги, он всегда будет лучше всех.

ВЕД: Ваш найстрашніший сон?

ЛОТИШ: Наверное, куда-нибудь на важное мероприятие опаздываю.

ВЕД: Що для вас щастя?

ЛОТИШ: Счастье — это стабильность, вероятно.

ВЕД: Чого ви найбільше боїтеся?

ЛОТИШ: Что я когда-нибудь куда-то опоздаю на очень важное мероприятие. Стараюсь этого не делать. 

ВЕД: Ви взагалі людина пунктуальна?

ЛОТИШ: По возможности.

ВЕД: Чого не любите в собі? Риси характеру мається на увазі.

ЛОТИШ: Ой, я сам себя так люблю, что просто нельзя об этом и говорить.

ВЕД: Чого найбільше не любите в інших?

ЛОТИШ: Необязательности.

ВЕД: Які якості найбільше поважаєте у чоловіках, а які — у жінках?

ЛОТИШ: У мужчин должна быть надежность, у женщин, естественно, привлекательность.

ВЕД: Де і коли ви відчували себе найщасливішою людиною?

ЛОТИШ: Всегда и везде.

ВЕД: Ваші улюблені письменники?

ЛОТИШ: Очень много. В основном — авторы фэнтези. Периодически перечитываю Стругацких, очень люблю и отечественных поэтов, местных. Очень много друзей, всех мы их любим.

ВЕД: Ваш улюблений літературний герой?

ЛОТИШ: У меня нету одного.

ВЕД: А яку музику слухаєте?

ЛОТИШ: Практически любую.

ВЕД: Про що у своєму житті шкодуєте найбільше?

ЛОТИШ: Ни о чем. Не хотелось бы переписывать прожитые года.

ВЕД: В яку епоху ви б хотіли жити?

ЛОТИШ: В Советском Союзе.

ВЕД: Ким мріяли стати у дитинстві?

ЛОТИШ: Трудно сказать. Наверное, все-таки, взрослым.

ВЕД: Рейтинг власного життєвого успіху за 10-бальною шкалою?

ЛОТИШ: Это 7-8.

ВЕД: Є ще до чого прагнути.

ЛОТИШ: Аякже. Нет предела совершенству.

ВЕД: На завершення — ваша улюблена притча чи анекдот.

ЛОТИШ: Вероятно, любимое японское хоку, посвященное творческим людям. В руках самурая нефритовый стержень подобен сидару.

ВЕД: На цьому будемо завершувати нашу програму. Дякуємо, що завітали до нас, пане Ігоре. Для наших слухачів нагадаю, що це була програма «Персона грата», а гостем студії була цікава, багатогранна людина — це мануальний терапевт із творчим нахилом, так відрекомендував себе наш гість, Ігор Валерійович Лотиш. Почуємось на рідному радіо, до побачення!