Бандера не прийде: У Полтаві розповіли, що таке декомунізація та де її шукати

Захід відбувся в рамках проекту «Хто ці люди». Його цілі та завдання — інформаційно-роз’яснювальна робота про життя та діяльність людей, імена яких були обрані для топонімів у процесі виконання закону про декомунізацію.

«Хто ці люди» став одним з 10-ти відібраних проектів громадських організацій Полтавщини, на реалізацію яких виділяються кошти з обласного бюджету у 2016 році.

Цього разу лекцію Роман Грицун присвятив не окремій історичній постаті, а процесу декомунізації. Для того, щоб додатково привабити глядачів, він використав у назві заходу фільм за мотивами Джоан Ролінг — «Фантастичні звірі та де їх шукати». На картинку з кіно навіть прилаштували голови Шухевича, Бандери, Петлюри та Леніна, поєднуючи таким чином розважальний та просвітницький контент.

За словами Роман Грицуна, декомунізація в Україні мала п’ять напрямків. Це увічнення перемоги над нацизмом, отримання доступу до архівів спецслужб, правовий статус учасникам боротьби за незалежність України, засудження комуністичного та нацистський режимів. І нарешті перейменування топонімів, пов’язаних з комуністичним минулим.

У листопаді Роман став учасником Школи міжнародної журналістики, яка проходила в Українському Католицькому Університеті. Там Грицун слухав представників європейських країн, у яких проходила декомунізація, а також український істориків (Ярослава Грицака, Володимира В’ятровича) та лідерів громадської думки (зокрема, письменника Сергія Жадана).

Згадуючи цей проект, лектор розповів про досвіди Польщі, Чехії та Естонії. У першій країні декомунізація йшла поруч з люстрацією — багато громадян заповняли спеціальні анкети, де розповідали, чи співпрацювали вони з комуністичним режимом і чому. Відкривши архіви спецслужб, поляки змогли перевірити правдивість анкет.

Напрямки декомунізації в Україні

Лектор пояснює декомунізаційний досвід Польщі

У Чехії ж декомунізація пройшла без заборони Компартії. Там і досі ця ідеологія має підтримку серед громадян. Естонія ж наприкінці 80-х років ХХ століття провела «декомунізацію змови», коли у цій справі допомагало КДБ.

Лектор показав короткометражку «Живі й Нескорені», яку на початку листопада показували у Лондоні. У ній показано два хори у Червонограді Львівської області — «Нескорених» та «Живу пам’ять». У першому співають націоналісти, а другий об’єднав представників «руської общини». Не дивлячись на такі різні погляди, обидва хори уживаються в місцевому будинку культури. Автором сценарію до фільму стала студентка ПНПУ, учасниця НМО «Magnum Opus» Анна Ютченко.

Показ фільму «Живі й Нескорені»

Працюючи над есе для Школи міжнародної журналістики, Грицун обрав темою битву з радянським минулим у Полтаві. Він розповів слухачам про спогади екс-директора Департаменту інформаційної діяльності Полтавської ОДА Олега Пустовгара.

За словами колишнього чиновника, на початку 90-х років минулого століття сформувався цікавий «ідеологічний» парадокс: комуністи та націоналісти були опонентами на вуличних акціях, але при цьому «Рух» та Компартія мали офіси в одному приміщенні. Ще цікавішим стало те, що представники цих різних ідеологічних напрямів спілкувалися між собою і навіть спільно святкували корпоративи.

Далі Грицун розповів про перейменування топонімів у Полтаві, яке для переважно й асоціюється з проведенням декомунізації. Наприклад, вулиця Маршала Конєва стала вулицею Євгена Коновальця — для більшості майже нічого і не змінилося.

Впродовж лекції Роман згадував слова історика Ярослава Грицака, який зазначає, що комунізм — це ідеологія для бідних. І для того, щоб остаточно його подолати, потрібно проводити реформи і підвищувати відсоток багатих людей у суспільстві.

Ще однією тезою виступу Грицуна стало те, що декомунізація допомогла нам дізнатися більше про власне минуле:

— Ніколи ще ми не цікавилися своєю історією і не писали про неї, як в останні півтора роки, доки триває декомунізація.

Частина аудиторії лекції

На закінчення лекції, заторкнулися теми персон, які об’єднують українське суспільство. За даними соціологічної групи «Рейтинг», тільки 35% українців позитивно ставляться до провідника ОУН Степана Бандери. Тому, за словами історика Ярослава Грицака, він не може стати об’єднуючим для України. Такими особистостями є Тарас Шевченко, Іван Франко, а з сучасників — музикант Святослав Вакарчук та письменник Сергій Жадан.

Ще на початку лекції журналіст зазначив, що гасло «Бандера прийде — порядок наведе» містить у своїй суті комуністичні мотиви: те, що варто сподіватися на якусь силу, яка вирішить усі проблеми. Але насправді нам потрібно брати відповідальність на себе і сміливо рухатися вперед, не чекаючи на нових вождів.

Нагадаємо, що це вже третя публічна лекція Роман Грицуна в рамках проекту «Хто ці люди». Попередні дві стосувалися постатей голови Директорії УНР Симона Петлюри та старшину Армії УНР, письменника Юрія Горліс-Горського.

Прес-служба Полтавської ОДА