Спартак і Красс # 11. Спартак і Крикс. Чому розкололася армія Спартака?

Якщо пам'ятаєте, зупинились ми на тому, що визначили для себе, яким чином Спартаку та його соратникам вдалося створити велику й боєздатну армію. А також знайшли пояснення, як вдавалося повсталим перемагати римські легіони. Пояснення просте — римську армію здатна перемогти лише велика римська армія. І поки «великою римською армією» була армія Спартака, перемоги над Глабром, Варинієм, а потім і над Геллієм і Лентулом закономірні.

Але як тільки «великою римською армією» стала армія Марка Красса, Спартак був приречений. Чому супротивники поміняли місцями? Причин, очевидно, дві. Перша — кипуча діяльність Красса, який створив величезну армію і домігся високого рівня її боєздатності. А друга, і в цьому зазвичай бачать головну причину поразки повстання, полягає в тому, що армія повсталих розділилася, а може й розкололася на дві.

Більша частина армії залишилась зі Спартаком, але значна кількість повсталих пішла разом з Криксом — ще одним гладіатором, який утік з лудуса Батіата. Зазвичай виокремлюють три причини розколу — особистісні, етнічні та ідейні. У мене є й четвертий варіант, але про нього пізніше. Почнемо з особистісних. Зазвичай вважають, що між Спартаком і Криксом, ще з гладіаторських часів, існувала особиста неприязнь і конкуренція. Чому люди роблять такі висновки, мені не зрозуміти. Ні Крикс, ні Спартак, ні інші учасники подій мемуарів, як ми розуміємо, не залишили.

Очевидно, так простіше пояснити їхні розбіжності. Ще в лудусі вони конкурували за звання найкращого бійця. Як відомо, навколо найкращих складаються угрупування. У нашому випадку, Крикса вважали своїм лідером галли. Чи то члени гладіаторської корпорації, чи то уроджені кельти. При виборі ватажка на Везувії, Крикс також був одним із претендентів. Та карта не лягла. Обрали Спартака. Можливо, на якомусь етапі розбіжності між лідерами досягли такого накалу, що найкращим рішенням стало розділитися.

Друге — розкол за етнічним принципом. Безперечно, що армія Спартака була інтернаціональною. Цілком ймовірно, що й підрозділи формувалися за етнічним принципом. Адже земляцтва й донині відіграють у нашому житті значну роль. Якщо служили в радянській армії, знаєте, яке це щастя на першому році служби мати серед дідів одного-двох земляків. Безперечно, що раби різних національностей ставилися один до одного з недовірою, а то й із злістю. Наприклад, за 15 років до цього галли здійснили спустошливий набіг на Балкани, про що спартаківські фракійці та греки не могли не пам'ятати. Можливо, під час цього набігу хтось із них і був узятий у полон, а потім проданий у Рим. Яка вже тут дружба.

Тим не менш, зрозуміти це можна лише в тому випадку, якщо більш-менш чітко розуміти етнічний склад армії повсталих. Знати напевно ми цього не можемо. Ніхто карточок військового обліку, очевидно, тоді не вів. І в нас тут два варіанти: або спробувати припустити з достатньою мірою достовірності, або повірити Плутарху на слово. Другий варіант мені не подобається. Наприклад, Плутарх стверджує, що в армії Спартака було багато германців. У мене питання: звідки вони там взялися?

Адже єдина причина потрапляння до Риму великої кількості рабів — це переможні війни. А з германцями римляни до цього часу практично не стикалися. Це відбудеться вже після того, як Цезар завоює Галлію. А кімври, а тевтони, скажете ви? Ну по-перше, ніхто досі точно не знає, ким вони були — германцями чи кельтами. А по-друге, кажуть, що Гай Марій наказав їх усіх вирізати. Ну навіть якщо хтось і потрапив у рабство, то 30 років минуло. Більшості вже далеко за п'ятдесят. Плюс 30 років у рабстві. Які з них бійці.

А діти? Ну так і тим, хто потрапив у рабство дітьми, вже щонайменше 35-40 років. Навіть якщо хтось і дожив, то які з них германці? Позбавлені батьків, культурного й мовного середовища. Це зараз 40-річні нудьгують за сесесером. Але їм хоч бабусі розповідають. А тим, хто розповідав про чудове життя за Рейном? Нема кому. Єдиний варіант, за яким до Риму могла потрапляти невелика кількість германських рабів, — це продаж галлами тих германців, яких вони могли захопити в прикордонних сутичках. І з цієї точки зору в мене є невелике неполіткоректне спостереження.

У серіалі один із найбільш приближених до Спартака гладіаторів — Агрон. Він германець. Він ненавидить галлів, але римлян ще більше. Його ненависть така, що він навіть залишається з Криксом, щоб мати можливість зарізати якнайбільше римлян. Ти йому навіть співчуваєш. А потім думаєш, а як ти потрапив у рабство, чувак? Пішов у набіг на галлів, грабував і палив їхні села, ґвалтував їхніх жінок? А потім потрапив у полон і запалав праведною ненавистю? І співчуття само собою випаровується. Загалом, Плутарху я не вірю. Якщо й були в армії Спартака германці, то у дуже незначній кількості.

А як з галлами? Наявність їх в армії Спартака у великих кількостях теж сумнівна. На той момент є три Галлії. Жителі Цизальпійської Галлії (це північ Італії) повелися під час Союзницької війни розумно. Італіків не підтримали, за що й отримали права римського громадянства. Правда, кажуть, що з дурості підтримали Марія, за що Сулла по бєзпрєдєлу позбавляв багатьох громадянства й продавав у рабство. Але не думаю, що в загальній кількості римських рабів вони могли становити значну частину.

Друга Галлія — Нарбонська (південь сучасної Франції). До моменту повстання Спартака вже кілька десятиліть була римською провінцією. Жителі римського громадянства не мали, але перебували під захистом римського миру. І продавати їх у рабство без причини було неможна. Є ще Волохата Галлія. Але в цей час вона ще чекає на Цезаря. Загалом говорити про те, що серед повсталих рабів була така кількість галлів, яка могла б становити основу армії Крикса — а це 20-30 тисяч людей, безпідставно.

Ну й хто ж тоді складав армію Спартака? У цей час Рим воює з Митридатом, з Серторієм в Іспанії та на Балканах. Отже, більшість «свіжих» рабів, здатних за віком приєднатися до армії повсталих, були кельтібери, лузитани, фракійці, греки, македонці, скіфи, таври, сирійці, армяни, медійці, а також, очевидно, народжені в рабстві. Тому ризикну стверджувати, що розкол за етнічним принципом у тому вигляді, як про це каже Плутарх, малоймовірний. Галли й германці не могли бути основою армії Крикса.

Не думаю, що Плутарх свідомо бреше. Можливо, він переносить реалії сучасного йому римського суспільства на свою історію. Після завоювань Цезаря германці й галли, очевидно, і становили більшість рабів у Римі. Але не за часів Спартака. Думаю, що германців в армії практично не було, а галлів було значно менше, ніж ми звикли про це думати.

А якщо так, у нас залишається третя причина — ідеологічна. Кажуть, що не зійшлися в розумінні цілей війни. Ми ж говорили в минулій серії, глобального плану, очевидно, не було. Кажуть, що Спартак не вірив у можливість перемоги над Римом і рушив на північ, до Альп, щоб пробитися крізь легіони і вивести людей з Італії. У цей час Крикс та його прихильники були засліплені першими перемогами і сподівались чи то розтрощити Рим, чи то просто від душі насолодитися життям, розграбувавши найбагатші римські вілли Кампанії та Апулії.

Не знаю як у вас, а в мене не сходиться. Якщо Спартак хотів вивести людей через Альпи, то чому не вивів? Що йому заважало? Побоявся перевалів? Смішно. Ганнібал пізньої осені перевів через Альпи армію, яка мала своєю основою кавалерію й слонів. А в тебе ні слонів, ні коней, зате літо. Інша, запропонована античними авторами причина — армія не захотіла йти. Причина зрозуміла, але якось дивно: якщо ти не хочеш йти з Італії, навіщо ти преш через усю країну з півдня на північ, якщо можна спокійно залишитися з Криксом?

Думаю, ніхто нікуди йти не збирався. Та й куди йти? Куди вивести, де розселити 100 тисяч людей? У Волохатій Галлії чи в германців за Рейном? Так там тебе й чекають. Ти тільки зайди в їхні ліси — там тебе й поховають. Не вірите? Спитайте у Корнелія Вара. До Фракії? Там саме війна з Римом. А Спартак, кажуть, фракієць. Чому б не допомогти братам? Але тоді все одно війна. А якщо воювати, то краще в Італії. Ситніще, звичніше, та й клімат м'якший.

Загалом, я майже впевнений, що бажання вивести людей з Італії й розмови про розкол в армії — пуста вигадка. З моєї точки зору, Спартак продовжував виконувати завдання максимального масштабування армії. Перезимувавши в Луканії, з'ївши всі запаси й мобілізувавши всіх, кого хотілося, спартаківці вирішили перенести цю практику на інші регіони. Частину людей, на чолі з Криксом, відправили для цих цілей до Кампанії та Апулії.
Спартак же вирішив поповнити продовольчий і мобілізаційний резерв у Цизальпійській Галлії.

Але удача залишила повсталих. Галли поставилися до Спартака недружньо. Міста закрили ворота, припаси сховали, населення як могло уникало мобілізації. Знову підтримати маріанців та їхніх союзників-рабів галли не захотіли. Сулланські репресії ще були живі в пам'яті.

У Крикса вийшло ще гірше. Консул Геллій Публикола й претор Квінт Аррій затиснули його 30-тисячне військо на півострові Гарган в Апулії. Крикс загинув, більша частина його людей була знищена, а ті, хто вижив, у паніці втекли на північ — наздоганяти Спартака. Спартак прийняв ці залишки, попутно розгромивши вислані проти нього консульські армії. Але головне завдання — підняти Цизальпійську Галлію — провалилося.

Таким чином, «велика римська армія» перетворилась на просто «римську армію». Спроба зробити її «дуже великою» успіхом не увінчалася. А чи варто було, спитаєте ви. Адже краще — ворог хорошого. Думаю, у цьому випадку дії повсталих оправдані. Адже рано чи пізно в Італію повернуться Помпей і брати Лукулли. І приведуть з собою своїх ветеранів. І от тоді «дуже велика армія» — єдиний шанс. Але не вийшло. А тим часом Марк Красс робив те, що й мав робити римський політик і полководець.

Далі буде…

Лайки, підписки, коменти щиро вітаються!