Від Армії УНР до бригади ЗСУ імені Петлюри: у Полтаві вшанували Голову Директорії УНР біля барельєфу на його честь

До вшанування пам’яті визначного державника Симона Петлюри долучилися начальник Полтавської обласної військової адміністрації Віталій Дяківнич, секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова, представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, військовослужбовці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри, голова Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Микола Кульчинський, державні службовці, громадські діячі, студентство.

Промовляв начальник групи соціального супроводу секції цивільно-військового співробітництва штабу 152-ї бригади імені Симона Петлюри молодший лейтенант Ігор Яшкін. «Симон Петлюра закликав: «Не забуваймо про меч, учимося міцніше тримати його в руках». І так само, як колись воїни армії УНР виборювали незалежність, сьогодні її захищають військовослужбовці нашої бригади. Ми молоді, але вже досвідчені, і нам є ким пишатися. Ми пам’ятаємо про полеглих, ми шануємо тих, хто продовжує боротьбу.  І ми віримо в нашу перемогу!» – наголосив представник бригади імені Петлюри. Молодший лейтенант Яшкін зауважив, що для військовослужбовців, яких гордо називають «петлюрівцями», нинішнє вшанування на батьківщині Отамана має особливе значення. Військовик вияскравив важливі віхи історії бригади та окреслив бойовий шлях підрозділу в сучасній російсько-українській Війні за Незалежність України: присвоєння почесного найменування Симона Петлюри відбулося згідно із указом Президента від 6 грудня 2025 року - в день початку Першого Зимового походу армії УНР, натхненником якого був сам Головний Отаман; восени 2025 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці командир полковник Валерій Лис прийняв бойовий прапор бригади; у серпні 2024 року петлюрівська бригада воювала на Курському напрямку, надалі найгарячіші ділянки Донеччини, нині тримає оборону на Покровському напрямку. «Тільки за час виконання завдань у цій смузі воїни-петлюрівці ліквідували понад 5 тисяч російських окупантів та знищили тисячі одиниць техніки агресора», - розповів Ігор Яшкін.

На завершення урочистостей пролунали поетичні рядки авторства Симона Петлюри: у образі Головного отамана військ УНР актор Полтавського театру ім. Миколи Гоголя постав заслужений артист України Тимофій Зінченко.

Довідково: 25 травня – 100 років з часу загибелі українського вождя-мучиника Симона Петлюри від рук московського агента. Петлюра є символом українського національно-визвольного руху. Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років. Саме у протистоянні із більшовицькою Росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі поколінні послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут. 

Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.

У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьба за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників. Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти. 

100 років тому Симон Петлюра відійшов у засвіти, але він лишається символом боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, малюють мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюри увічнена в сучасному українському війську. Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, Тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України.

Представництво УІНП у Полтаві

Світлини: пресслужба Полтавської міської рад