З піхоти переведений у ТЦК, а потім — у підрозділ забезпечення: старший солдат розповів про свою службу

На той час він працював транспортувальником на елеваторі у Скороходовому. Досвіду військової служби не мав. У визначений час прийшов до ТЦК та СП, пройшов військово-лікарську комісію, отримав висновок про придатність, залишив контакти і повернувся до звичного життя, очікуючи виклику.

На початку лютого 2023 року Олександру зателефонували та повідомили, що наступного ранку має прибути з речами для мобілізації до лав Збройних Сил України. І вже 6 лютого він був зарахований за мобілізацією до 407 окремого стрілецького батальйону, який тоді формувався. Навчання проходив одразу у складі підрозділу: стрілецька справа, робота зі зброєю, злагодження у відділенні та взводі.

Спершу призначений на посаду стрільця — помічника гранатометника, згодом переведений до взводу ПТРК. Підготовку проходив на Київщині, після чого батальйон виконував завдання на Харківщині та Херсонщині — охороняли техніку й працювали на блокпостах.

Наприкінці жовтня 2023 року підрозділ прибув на Донеччину. Розташувалися в Мирнограді, де підрозділ пробув недовго — за два дні отримали наказ на перший бойовий вихід. У ніч на 30 жовтня батальйон зайшов на територію Авдіївського коксохімічного заводу, який на той момент був поблизу лінії бойового зіткнення. Вже зранку підрозділ відбив перший з багатьох великих штурмів росіян. Після цього розпочався масований артилерійський обстріл, який тривав безперервно близько 12 годин.

Згодом ворог змінив тактику: до позицій ЗСУ постійно надсилали групи по 4-5 бойовиків. Така тактика ворога призвела до того, що територія навколо заводу була всіяна трупами російських солдатів, і кожна нова хвиля додавала до них нові тіла.

У перервах між спробами ворожої піхоти пробратися за паркан тривали обстріли — з мінометів, ствольної артилерії, танків. Ворог скидав на територію заводу КАБи та фосфорні бомби, а також боєприпаси з газом.

— Ми постійно перебували на коксохімі, жили в підвалах. Спали на підлозі на кариматах. Було так волого, що вода сочилася по стінах. І миші. Як ми тільки поселилися в підвалі, то їх було туча. Буває, просинаєшся, а вони на тобі сидять. Морально важко. І фізично важко теж — поки туди на позицію доберешся, поки назад. А воно ще і обстріли постійні, все літає… Ну і тягали ж на собі десятки кілограмів — один бронік 16 кг. А ще зброя, БК.

Насамперед Олександр виконував обов’язки протитанкіста. Перший бойовий постріл з ПТРК, зізнається старший солдат, він пам’ятає особливо чітко — після тренувань виключно на симуляторах реальний бойовий пуск справив сильне враження. Та додав впевненості: попри відмінності — звук, віддачу, викид порохових газів — Олександр зрозумів, що отримані навички добре працюють у реальному бою.

Не раз бувало, що влучний постріл дозволяв вивести з ладу одразу дві одиниці техніки, які рухалися поруч. У таких випадках машини зупинялися, і піхоті доводилося спішуватися, втрачаючи захист броні та можливість швидкого маневру.

— Були розписані чергування, ми виходили наверх для безпосереднього виконання бойової роботи. Конкретно наш взвод ПТРК спочатку працював по сигналу тривоги. Три відділення мали кожне свою точку роботи. Коли по рації повідомляли, що помічений рух ворожої техніки — ми займали визначені місця. Конкретно наше відділення працювало по техніці, яка їхала в бік заводу. З технікою, яка їхала на Авдіївку, працювали підрозділи Президентського полку — в них були «Джавеліни». А в нас — «Метиси».

Доводилося працювати і зі стрілецькою зброєю, знищуючи противника під час прямих вогневих контактів, коли взводами протитанкістів підсилили піхоту. Чергували на спостережних пунктах вздовж бетонного паркану, за який ворог постійно намагався проникнути на територію підприємства. Чергування тривало за графіком — по 8 годин через 16.

Воїни 407 ОСБ понад три місяці мужньо тримали оборону коксохіму — північних «логістичних воріт» до Авдіївки. Та в середині лютого тактична обстановка різко погіршилася: ворогу вдалося прорватися з півдня та взяти місто під контроль.

15 лютого батальйон отримав наказ на виведення особового складу з території підприємства. Спершу повернулися в пункт тимчасового розташування у Мирнограді, а за місяць виїхали на відновлення на пункт постійної дислокації 110 окремої механізованої бригади, до складу якої пізніше увійшов батальйон.

Поки підрозділ доукомплектовувався та відбувалося бойове злагодження, Олександр виконував додатково роботу діловода — вів документацію свого взводу.

За два місяці, вже в статусі військовослужбовця 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, батальйон Олександра повернувся в пункт тимчасового розташування у Мирнограді. Щоб невдовзі вийти на бойову роботу на «нуль» у межах Очеретинської громади Покровського району, неподалік від Архангельського.

Коли командир взводу отримав поранення, старшого солдата призначили замість нього.

— Коли я був командиром взводу, то вже не виходив на точку з хлопцями, працював з хати за декілька кілометрів, був на зв’язку і з командуванням, і з хлопцями. Якщо були якісь ситуації, пояснював, що і як робити.

Тоді позиції їхнього батальйону, згадує військовий, декілька днів ворог масовано обстрілював з усього, що тільки мав — дрони, міномети, артилерія та КАБи. Через втрати загиблими та пораненими підрозділ вивели на відновлення на пів року.

Повернулися на Донбас у листопаді 2024-го. Цього разу — на Курахівський напрямок. За час відновлення Олександр опанував інші види озброєння: міг працювати з одноразовими гранатометами, керованими ракетами та ПТРК-комплексами — зокрема «Корсарами».

Та окрім безпосередньої роботи з ПТРК протитанкістам також доводилося виходити на підсилення піхоти. Так було і в лютому 2025-го.

— У той вихід ми вже тиждень були на позиціях разом зі стрілецькою ротою. Відбивали штурми, ховалися від обстрілів — все як зазвичай — коли мого побратима поранило уламком в око. Ми надали йому допомогу, чекали на сигнал до евакуації. Нас шестеро було в бліндажі, коли туди прилетіла 120-та міна. Всі отримали серйозні контузії. Але ввечері змогли усі дійти до точки евакуації і нас вивезли.

Під час лікування в Олександра різко погіршився стан здоров’я. При повторному обстеженні виявили важку хворобу нирки, лікування якої могло бути лише радикальне — видалення. Операцію провели у Дніпрі. Через п’ять місяців військовий повернувся у свою частину з висновком ВЛК про те, що до військової служби він придатний з обмеженнями — до навчальних центрів, забезпечення, зв’язку чи ТЦК. Порадили шукати переведення.

— Я трохи понапитував і дізнався, що є посади в ТЦК у нас у Чутовому. Мені підказав друг дитинства — він після поранення теж обмежено придатний, перевівся раніше. Я через Армія+ написав рапорт, додав усі необхідні документи і за 13 днів мене вже перевели до Дев’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП.

У середині липня 2025 року старший солдат був переведений на посаду старшого стрільця взводу охорони. Його обов’язки полягали в добових чергуваннях — заступав у наряди. Зізнається, доводилося працювати практично без відпочинку — через нестачу людей чергували через добу.

У ТЦК та СП Олександр прослужив п’ять місяців, після цього його перевели до 115 окремої механізованої бригади. При переведенні був врахований його стан здоров’я, тому військовий потрапив до батальйону забезпечення. Нині він допомагає готувати їжу для особового складу бригади.

— Війна дуже швидко ставить усе на місця. Сьогодні ти на позиціях, завтра командуєш, післязавтра продовжуєш службу в ТЦК чи в підрозділі забезпечення. Але суть не міняється: ти у війську і робиш все, що можеш заради загальної справи — захисту України. Зараз у ЗСУ багато вільних посад — не тільки бойових, але й у тилу, дуже не вистачає людей. Хочу сказати тим, хто ховається від мобілізації: патріотизм це не прапорець поставити на аватарку в соцмережах, а стати на захист своєї країни в найтяжчі для неї часи, попри все. Досить питати, що тобі дала ця країна — спитай, що ти можеш зробити тут і зараз, щоб її зберегти, — підсумовує військовий.

#прості_люди_непроста_робота #вони_захищають_Україну #warriorsТЦК

© Група комунікацій Полтавського обласного ТЦК та СП