Редакція «Полтавщини» отримала горельєф, викрадений з пам’ятника Івану Котляревському у 2008 році

Дива збуваються. Навіть, якщо ніхто не вірить в ці дива. Сьогодні таке диво потрапило до редакції «Полтавщини». Це 116-річний бронзовий горельєф, на якому зображена сцена із п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». У 2008 році невідомі вандали здерли цю пам’ятку мистецтва із пам’ятника класику.

До 300-річчя Полтавської битви міська влада замовила та встановила гальванокопію «Наталки Полтавки» на місці викраденого оригіналу. Про виготовлення копії із бронзи мови не йшло — не було коштів. Ідея знайти грабіжників і повернути горельєф на пам’ятник — також була фантастичною.

Однак, напевно, саме на цій землі (де народився, творив та помер наш земляк Іван Петрович Котляревський) і могло явитись це диво — випадкове повернення горельєфу Полтаві та полтавцям. До нас звернувся полтавець і на правах анонімності повідомив, що випадково натрапив на горельєф, який був в іржі та бруді. На щастя, полтавець був обізнаний із творчістю Івана Котляревського і впізнав сцену із «Наталки Полтавки». За його словами, за цю його грамотність він вдячний своїй бабусі — вчительці української мови та літератури. Він викупив пам’ятку у людей, які навіть не розуміли її історичної цінності. Чоловік протер горельєф ганчіркою та приніс його до «Полтавщини». Він попросив не називати його імені — ми погодились на це.

Чи не пожартували із нами? Про оригінальність горельєфу може свідчити надпис у лівому нижньому куті «Позенъ» та дата «1902». Також, на нашу думку, копія є гіршою за оригінал не тільки тому, що вона виготовлена з дешевого матеріалу. Наприклад, на копії Наталка ніби посміхається пану Возному, однак на оригіналі її обличчя сповнене благородною гідністю, як це і було у п’єсі.

Маємо надію на те, що полтавці отримають урок з цієї історії. Сама доля, випадковий збіг обставин, дали нам усім аванс — «Задумайтесь, люди, бо викрадені твори мистецтва не завжди повертатимуться до вас».

«Полтавщина» вирішила передати пам’ятку в руки Полтавського відділу поліції, адже у 2008 році був скоєний злочин. Тож бронзовий горельєф є не тільки елементом пам’ятника, а й своєрідним речовим доказом. Також горельєф, на нашу думку, потребує реставрації, адже 10 років небуття вплинули на нього не найкращим чином, хоча механічно він не постраждав. Впевнені, що після реставрації горельєф розкриє задум автора повною мірою.

Звичайно, не тільки бачити горельєф, але й вдивлятися у найменші його деталі, тримати у його руках — це відчувати легкий трепет від дотику до історії. Тому нагадаємо її. Перший в історії пам’ятник українському письменнику, поету, драматургу і громадському діячеві Івану Петровичу Котляревському встановлено 115 років тому — 30 серпня (12 вересня за новим стилем) 1903 року.

Проект погруддя Котляревському належить Леоніду Позену, постаменту — архітектору О.Ширшову. Виконав з дніпровського граніту архітектор П. Певний. У роботі над пам’ятником брали також участь художник В. Волков і архітектор О. Зінов’єв.

Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють три епізоди з творів Котляревського — по одному з «Енеїди», «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» (робота Леоніда Позена).

Пам’ятник Івану Котляревському у Полтаві збудовано на громадські кошти, які збиралися в 1895 —1898 роках. Всього було зібрано 11 768 карбованців 67 копійок.

Урочисте відкриття пам’ятника перетворилось на велику національну акцію, на якій були присутні численні діячі української інтелігенції та культури: Дмитро Багалій, Христина Алчевська, Микола Аркас, Дмитро Багалій, Панас Мирний, Сергій Єфремов, Леонід Жебуньов, Надія Кибальчич, Михайло Комаров, Михайло Коцюбинський, Микола Лагодинський, Микола Лисенко, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Василь Стефаник, Леся Українка та інші.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»