Орендна плата за паї на Полтавщині

В Україні прийнято виокремлювати три види землекористувачів на селі: сільгосппідприємства (орендарі), фермерські господарства (є своя рілля, а також можуть орендувати), одноосібники або особисті селянські господарства (земля у приватній власності).

Загалом на Полтавщині 1 млн. 468,2 тис. га ріллі. При чому найбільше — 1 млн. 108,6 тис. га — обробляють сільгосппідприємства всіх форм власності. Громадяни для ведення товарного сільськогосподарського виробництва мають 176,2 тис. га, з яких 102,3 тис. га – земельні частки паїв. На селянсько-фермерські господарства припадає 204,1 тис га полтавських чорноземів. Землі, не передані у власність та користування (запас), на Полтавщині 21,9 тис. га. (За даними Головного управління земельних ресурсів у Полтавській області, станом на 1.01.2011).

Стосунки між орендарем і орендодавцем регулюються законодавством. Розмір плати за пай, яку щороку отримує селянин, встановлюється відповідним Указом Президента України. До 2005 року він мав бути не менше 1,5%, після внесення змін до Указу — не менше 3% від вартості землі.

Олександр Сень

Із начальником Головного управління агропромислового розвитку ОДА Олександром Сенем ми говорили про те, від чого залежить розмір паю, які вони є на Полтавщині і чого нам чекати від агрохолдингів — величезних сільгосппідприємств, які орендують в області десятки тисяч гектарів землі. Це питання актуальне в світлі можливої відміни мораторію на продаж сільськогосподарських земель, який наразі діє в Україні.

— Олександре Васильовичу, приміром, наші чорноземи вже стали предметом купівлі-продажу. Як селяни будуть продавати окремі паї?

— Дивлячись що продавати. Це проблема — як продавати одну соту, чи одну вісімдесяту, чи одну шістдесяту поля. Адже бажано продавати ціле поле, яке можна обробляти.

У 1996 році можна було довго дискутувати, чи правильно розпаювали землю, чи ні. Тоді видавалися державні акти колективної власності на землю. І до них додавався список членів КСП, які мали право на пай. Це були працівники господарств та їхні пенсіонери, які проживали на даній території з деякими нюансами. Це був непростий процес. Тому що люди, які проробили 30-40 років, і люди, які прийшли нещодавно, отримали однакову кількість землі. Люди, які десятиліття відпрацювали і звільнилися за день до паювання, або прийшли через день після нього, також вже не мали право на землю. Тобто, це була одноразова акція. Але по-іншому неможливо було — інакше не розібралися б, хоча те рішення було недосконале.

— Який розмір паю на Полтавщині?

— 4,4 га — в середньому по області. Сам розмір паю залежав на той момент від об’єму землекористування і кількості працюючих. Ті господарства, біля яких були проблемніші села, де менше тваринництва, гірша інфраструктура — там вийшли більші паї. У заможніших господарствах, логічно, працювало більше людей — там люди отримали паї у розмірі й 2-2,5 га.

— Як ви ставитеся до Указу Президента щодо плати за паї? Я неодноразово чула, що варто б його підсилити законом...

— Так, орендна плата на землю регулюється Указом Президента, на жаль, не законодавчим актом. Другий недолік у цьому — стан виплати орендної плати фіксується лише моніторингом через відповідні служби, при цьому відсутня статистична звітність. Я думаю, оскільки це соціальні виплати, їх потрібно ставити на законодавче підґрунтя. За виплату орендної плати за землю треба звітуватися, про це треба говорити, доповідати. Тому, як мінімум, необхідно прийняти Постанову Кабміну, яка б регулювала це питання, а найкраще — прийняти Закон про виплати грошей за паї селянам.

— Багато журналістів, які пишуть на сільськогосподарську тематику, цікавляться питанням розміру плати за пай. Спілкуючись із ними, з’ясувала, що у нас в області вона складає від 3 до 11%.

— Так, десь так.

— Але залишилися господарства, які ще платять 1,5%. Це стосується тільки відумерлої спадщини, яку ніхто не переоформив, і тих селян, які не переуклали договори про оренду?

— Практично на даний момент таких немає. Така проблема була раніше. Приміром, у Лохвицькому районі. Кілька господарств отримали паї по правонаступництву. Але зараз уже переуклали договори. Хоча не можна сказати, що до цього там люди були сильно ображені. Ці господарства — корінні, вони дуже опікуються соціальною сферою, до людей по-людськи відносяться. Вони продавали селянам продукцію за дуже низькими цінами у порівнянні з ринковими. А також у порівнянні із тими господарствами, які платять більший відсоток за пай, але в усьому іншому практично не допомагають селянам.

— А «Інтер-Агро» теж платить більше 1,5%?

— Наскільки мені відомо, так.

Про «солодке життя», яке влаштували агрохолдинги на Полтавщині — у наступному матеріалі.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»