20.05.2011 | 15:47

Мораторій на продаж землі: лихо чи благо

Начальник Головного управління агропромислового комплексу облдержадміністрації Олександр Сень прокоментував для «Полтавщини» актуальне питання, яке сьогодні хвилює багатьох, — можливе зняття мораторію на продаж сільськогосподарської землі. До чого може призвести такий крок у нашій нестабільній країні?

Почнемо з того, що головний документ, який регламентує діяльність сільськогосподарських підприємств, фермерів та селян — Земельний Кодекс України, законодавчі і підзаконні акти.

Олександр СеньОлександр Сень

— Олександре Васильовичу, у цьому році в нашій країні активно обговорюються можливі зміни у «земельній конституції», тобто зняття мораторію на продаж сільськогосподарської землі.

— Це питання не просто Земельного Кодексу. Ми маємо не лише запровадити ринок землі, а й визначитися із тим шляхом, по якому після цього йти. Так, сьогодні багато дискутують про те, відміняти мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення чи ні.

Треба зазначити, що Земельний кодекс чітко передбачає право власності селян на землю. Це означає, що вони мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, у тому числі продати її. Але на ті статті, які це дозволяють, тимчасово накладений мораторій, тобто призупинена їхня дія. Тож сьогодні треба виходити з того, що ринок землі передбачений законодавством, але він поки що не введений.

— Ви, як фахівець у галузі сільського господарства, за відміну мораторію на продаж сільськогосподарської землі, чи проти?

— За відміну при дуже жорсткому, чіткому і всебічному регулюванні цього процесу. Я думаю, по-перше, у питаннях земельних не треба боятися детального і значного регламентування всіх процесів. А, по-друге, у земельному законодавстві має діяти принцип «дозволено те, що дозволено», а не загальнозаконодавчий підхід з позицій «те, що не заборонено — дозволено». Тому що за допомогою останнього знайдуться якісь шпарини, хитрощі, які створять певні проблеми.

— Які плюси і мінуси відміни мораторію на продаж землі?

— Я б вів мову не про плюси і мінуси, а про ту ситуацію, яка на даний момент є. Ми все більше і більше загрузаємо в тому, що, з одного боку, право власності людей зафіксовано, а з іншого боку, не може бути реалізовано. Свого часу, переважно у 1996 році, більше 300 тисяч колишніх членів КСП Полтавщини отримали право власності на землю. Частина з них поміняла місце проживання, частина, на жаль, пішла з життя, діти успадкували ці паї. І у нас виходить така ситуація. По-перше, дуже значна частина паїв не має власників, це так звані невитребувані паї, вони знаходяться у підвішеному стані. Друге питання — значна частина паїв знаходиться у власності не селян, а городян чи жителів інших областей. Це не дає стимулів для розвитку виробництва.

Чим далі — тим більшатиме людей, не причетних безпосередньо до землі, тим більшатиме проблем із власністю на землю.

Відтягувати вирішення земельного питання далі не можна. Але я особисто не готовий сказати, коли це можливо зробити — завтра чи у наступному році. І, звичайно, це потрібно робити не одномоментно — отак взяти і ввести.

— Яких саме проблем більшатиме?

— У земельних відносинах є дві ключові проблеми, такі побоювання з боку людей. Перша, що прийдуть чужаки з-поза меж України і заберуть всю землю, бо у них багато грошей. Друге — це найбільше лякає керівників сільгосппідприємств, — що сама купівля-продаж може стати інструментом для ліквідації існуючого господарства. Яким чином? Є поле, скажімо, на 100 паїв — такі собі квадратики землі. Якщо, скажімо, продати десяток паїв, але в різних кінцях, то це поле не можна обробляти одним масивом. А якщо селянин впреться і взагалі скаже — обробляти свій клаптик землі не хочу. Все! Розвалюється система господарства!

Є ще багато різних пересторог, але ці дві — головні. Мабуть, варто назвати й третю. Коли відкриється ринок землі, з’явиться велика пропозиція, ціни на землі зіб’ють нанівець. Є низка питань, які треба вирішити законодавчо. Частково дещо вже врегулювано у новому законі про землю, але далеко не все.

— От ви говорите про сільгосппідприємства, а як щодо простих селян?

— Так, це ще одне питання — хто саме може бути власником? Фізична чи юридична особа? Фізична особа, зрозуміло, краще — це конкретний громадянин України, який має до того ж право на банківську іпотеку (цей факт обов’язково треба ув’язати). До того ж бажано, щоб це був працівник сфери сільського господарства. І таких моментів — маса, дрібниць немає, адже через будь-який нюанс, неврегульований зараз, потім можуть бути неприємності.

— В Україні земельний кадастр знаходиться у незрозумілому стані...

— Окреме надважливе питання — облік землі. Ми не можемо входити у ринок при тому земельному кадастрі, який є на сьогодні. Ця складна система не є всеохоплюючою, не є доступною, і не є прозорою. Тобто маємо зробити так, щоб абсолютно по будь-якій ділянці ми з вами, як громадяни, могли взяти всю відкриту інформацію. І тільки потім знімати мораторій на продаж сільськогосподарської землі...

— Я вас переб’ю. Хочу уточнити з приводу того, що землю можуть скупити іноземці під виглядом українців, або ж наші земляки за допомогою іноземного капіталу. Наскільки це правильно, на вашу думку?

— Так, юридична особа через кілька засновників може мати в кінцевому підсумку засновника-іноземця. Цю проблему можна вирішити тільки одним шляхом — введенням норми, що власником української землі може бути тільки громадянин України. В кого він гроші взяв для того, що її обробляти, — це вже інше питання. Якщо він купує, то має показати, звідки взяв гроші — це вже справа Податкової і контролюючих органів, правда?

Я був свого часу в Угорщині, дивився, як там працюють на землі. Протягом 20 років у країні продавали землю тільки фізичним особам — громадянам Угорщини. Тепер вони вводять норму, що землю можуть купляти юридичні особи. При цьому ажіотажу немає, але він міг би бути 20 років тому.

— Тобто до відміни мораторію на продаж сільськогосподарських земель нам іще готуватися і готуватися...

— Мабуть, ми взагалі неправильно ставимо питання. Спочатку законодавство повинно з’явитися, у певні терміни. І коли ми отримаємо повний пакет законів, підзаконних актів, тоді треба прибирати мораторій. Тому що можемо опинитися перед фактом відкриття ринку землі із словами «боже мій, нічого немає». Після чого мораторій продовжать, проблеми залишаться і будуть тільки поглиблюватися.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Економіка і бізнес