Полтавця, який через ревнощі зарізав і спалив 3-річного сина, визнали неосудним і відправили на примусове психіатричне лікування

Ухвала суду розкриває хронологію трагічного ранку 21 квітня. Близько п'ятої години родина прокинулася, дружина з дитиною дивилися мультики на планшеті. Згодом чоловік сказав, що забере сина нагодувати, і вони пішли на кухню. Жінка заснула. 

На кухні батько насипав 3-річному хлопчику гречку, посадив на стілець і зі спини завдав двох ударів чорним кухонним ножем. Потім переніс дитину до заздалегідь наповненої водою ванни, де завдав ще двох ножових поранень. За висновками експерта, смерть від пошкодження аорти настала настільки швидкоплинно, що малюк не встиг відчути особливого болю. На суді чоловік підтвердив: «дитина ніяких звуків не видавала, все відбулося дуже швидко».

Аби приховати сліди, батько спакував тіло сина у невеликий рюкзак, який разом із лопаткою та 5-літровою каністрою бензину помістив у більший армійський наплічник. Він пішов до соснового лісу поблизу табору «Маяк» (за 500 метрів від дому), де викопав яму, облив тіло бензином, підпалив, а згодом засипав піском і привалив колодою.

Дружина, прокинувшись, знайшла на столі їжу та залишену чоловіком записку: «любимой мышке... мы с тобой пазлики» із намальованим столом. Жінка, знаючи, що рік тому чоловік висловлював думки про самогубство, злякалася найгіршого й кинулася шукати рідних. Охоронець місцевої школи підтвердив, що бачив її чоловіка з рюкзаком, який прямував до лісу. Коли правоохоронці прибули на виклик, фігурант був удома і спочатку переконував, що син упав і вдарився, проте згодом зізнався у вбивстві.

Токсикологічна експертиза показала, що в момент злочину чоловік був абсолютно тверезим, не вживав алкоголю чи наркотиків. У нього діагностували параноїдну шизофренію. У суді він пояснив, що на момент злочину вважав, ніби «своїми діями рятує дитину від війни», а усвідомлення скоєного прийшло лише в СІЗО. Лікарі констатували високий ризик повторного насильства, оскільки чоловік формально ставиться до хвороби.

Адвокатка підозрюваного, його законна представниця (яка показувала сімейне відео і називала чоловіка «талановитим художником, що любив сина») та сама потерпіла матір просили суд не призначати суворого нагляду, а обмежитися звичайним або посиленим режимом.

Проте суддівська колегія не підтримала це прохання. Враховуючи особливу тяжкість злочину (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України) та загрозу для оточення, суд ухвалив рішення про госпіталізацію чоловіка до закладу із суворим наглядом. Речові докази, зокрема ніж, закривавлений одяг та знайдену записку, суд постановив знищити.

Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»